Вул. Руська, 20 – І-ша міська поліклініка

ID: 372

Чотириповерховий будинок на розі вулиць Руської та Підвальної було споруджено у 1905–1906 рр. за проектом архітекторів Івана Левинського і Тадеуша Обмінського. Ця будівля — один із найкращих та найяскравіших зразків "гуцульської" сецесії на території України, пам'ятка архітектури (ох. № 391-М). Товариство "Дністер" відігравало символічну роль в культурному житті та розвитку української громади на початку XX ст. Сьогодні в будинку функціонує Комунальна 1-а міська поліклініка.

Історія

Будинок розміщений у центральній частині міста на розі вулиць Руської і Підвальної. Раніше тут проходив т. зв. Високий мур – перша лінія фортифікацій Львова, зведена у кінці XIV ст. Поряд розміщувалася "босацька хвіртка", назву якої зумовило розміщення монастиря кармелітів босих на пагорбі навпроти (тепер вул. Винниченка, 22). До муру з боку міста щільно прилягала житлова забудова: з одного боку — колишньої єврейської дільниці, що існувала між сучасними вулицями Руською, Арсенальною, Братів Рогатинців та Сербською, з другого — вул. Руської, де зосереджувалося українське (русинське) населення Львова.

Після того, як розібрали львівські фортифікації, у ІІ пол. XVIII ст. тут була зведена кам'яниця, що сформувала нову червону лінію забудови на вул. Підвальній. Цей будинок проіснував понад століття. У 1871 р. він належав Ецрілю Соломону Меллеру (Ezriel Salamon Meller), єврейському купцю (Skorowidz, 1871). Будинок був житловим, а приміщення на партері здавали в оренду, зокрема й українському спортивному товариству "Сокіл". 

На початку ХХ ст. ділянки на розі вул. Підвальної і Руської викупило українське страхове товариство "Дністер". У 1904 р. Товариство оголосило архітектурний конкурс на спорудження тут нового офісно-житлового будинку. Першу премію здобув архітектор Альфред Захарієвич (Alfred Zachariewicz), але його проект так і не було реалізовано. Натомість будинок спорудили за проектом бюро Івана Левинського (Бірюльов, 2008, 418). Згідно з першим їхнім проектом від 1904 р., також поданим на конкурс, було передбачено демонтаж лише трьох кам'яниць, мала зберегтися давня конфігурація вул. Руської (ДАЛО 2/2/3807). Однак проект переробили. Його остаточно затвердили до будівництва в магістраті Львова 23 липня 1905 р. (ДАЛО 2/1/3806). Відповідно до вже зміненого проекту, було розширено всю східну частину вул. Руської. Для цього розібрали всі кам'яниці на південному боці вулиці. Серед них — позначені номерами від 241 до 249. На їхньому місці спорудили сучасні житлові будинки на вул. Руській, 16, 18, 20. Будинки № 16 та 18 виконані у стилі історизму, № 20 у стилі "гуцульської" сецесії, що є однією із течій модерну.

У результаті цих перетворень червона лінія забудови вул. Руської змістилася на 4, 8 м до середини кварталу, а вул. Івана Федорова — на 2, 9 м (ДАЛО, 2/2/3802:79-80, 2/2/3803:89-90).

Будинок на вул. Руській, 20 був зведений у 1905–1906 рр. Фасади розробляв архітектор Тадеуш Обмінський (Obmiński), графічне вирішення керамічного оздоблення — Олександр Лушпинський під художнім керівництвом Осипа Білоскурського (календар т-ва "Просвіта", 1907, 88–89). Увесь художній метал на фасадах (вхідні двері, решітки вежі та балконів) виготовили у слюсарській майстерні Михайла Стефанівського. Керівником будівництва було призначено Філемона Левинського (ДАЛО 2/2/3806). Будинок товариства "Дністер", щедро декорований керамікою з візерунками етномотивів, ліпниною, металом, із гостроверхими дахами, що нагадують бойківські церкви, став перлиною стилю "гуцульської" сецесії у Львові і на території всієї України. Окрім цього, будинок відігравав важливе символічне значення, адже був осередком української культури міста, місцем зустрічі української громади.

Будинок споруджували для страхового товариства "Дністер", в ньому містилися також і інші українські спілки та організації. Приміщення першого поверху мали різні призначення для потреб громади — торгівельне, спортивне, харчового обслуговування тощо. У плані будівля поділена на два яскраво виражені блоки, кожен з яких містить внутрішній дворик і має окремий вхід: один — з вул. Руської (блок А), інший — з вул. Підвальної (блок Б). З архівних матеріалів відомо, що цей будинок мав дві адреси: Руська, 20 та Підвалля (Підвальна), 7 (ДАЛО, 2/1/3806:89). У західній частині (Руська, 20) розмістилися офіси товариства та інших організацій, а з боку вул. Підвальної — житло для української інтелігенції. З відомих українців-львів’ян тут мешкали: голова Державного Секретаріату (уряду) ЗУНР Кость Левицький, знаний у всій Галичині стоматолог Іван Бережницький, політик і громадський діяч Осип Назарук та інші (Ілько Лемко, "Львівська газета", № 32, 2007; український щоденник "Свобода", 1965, 1). Відомо, що в більшому подвір’ї будинку містився мистецький ринок. Спортивну залу на першому поверсі зайняло українське спортивне товариство "Сокіл". Не раз у цій залі відбувалися вистави театру "Руська Бесіда", окрім того, у складі аматорського студентського театру в 1909 р. тут вперше виступив майбутній режисер та актор Лесь Курбас. Також на першому поверсі була невеличка крамниця з виробами української кондитерської фабрики "Фортуна Нова", яка проіснувала до 1939 р. Недовгий час у будинку функціонував ресторан "Фухса" (Ілько Лемко, "Львівська газета", № 60, 2007; ДАЛО, 2/2/3806:93). Також цікавою особливістю проекту є те, що було передбачено за необхідності можливість розширення офісів із використанням площ житлових приміщень.

У 1950-х рр., після Другої світової війни, будівлю позбавили майже усіх первісних функцій. Тут розмістився гуртожиток № 1 Обласної радянської партійної школи при обкомі КПУ, їдальня, спортзал Львівської обласної ради, ремонт взуття та лазня № 5. Сьогодні в будинку функціонує Перша міська поліклініка, частково перший поверх займають приміщення Ощадбанку, палітурний цех, аптека, спортивний зал.

Реконструкцій будівлі не зафіксовано. У 2006 р. було проведено реставрацію дерев’яної вежечки та заміну частини даху. 

Пов'язані історії

Архітектура

Чотириповерховий наріжний будинок, вирішений у стилі "гуцульської" сецесії, розташований у центральній частині міста серед щільної історичної забудови. Будівля добре візуально сприймається з вул. Підвальної, вул. Винниченка та вул. Просвіти, її гостроверхі дахи з багато оздобленою дерев'яною вежечкою чітко виділяються в панорамі міста.

У плані будівля є складною та асиметричною. Умовно ділиться на дві частини, кожна з яких має окремий вхід та внутрішній дворик. За проектом, одна з частин (блок А) була відведена для різноманітних громадських потреб, інша (блок Б) мала житлове призначення. Станом на сьогодні будинок поділяється на дві частини в плані лише композиційно, функціонально — ні.

У плані блок А прямокутної форми зі східчастими уступами з південної сторони. Вхід до будинку пролягає через в’їзну браму та проїзд, який сполучає вул. Руську та внутрішній дворик. З проїзду є два входи: до основної частини будівлі й до спортивної зали та її господарських приміщень. З дворика також є входи до приміщень, в яких зараз розміщені палітурний цех, аптека, тощо, а також ще один вхід до основної частини будівлі. Є прохід до внутрішнього дворика блоку Б.

Головна сходова клітка згрупована з коридорами навколо внутрішнього дворика, що забезпечує їм чудову освітленість. Біля східної сторони, яка примикає до блоку А, теж міститься коридор, який освітлюється з дворика блоку Б. Усі інші приміщення переважно розміщені по периметру будівлі, тобто їхні вікна виходять на вуличні фасади. За проектом, багато приміщень були достатньо великими, однак згодом вони, ймовірно, були розділені додатковими перегородками задля створення більшої кількості лікарських кабінетів.

У плані блок Б трапеційної форми із східчастими виступами зі східного боку. З тієї ж сторони на центральній осі фасаду спроектований вхід до блоку Б, який сьогодні не функціонує. Окремий вхід має приміщення Ощадбанку в північно-східному куті будинку на першому поверсі. Також на першому поверсі міститься аптека, але вхід до неї прямує з північної сторони блоку А. Сходова клітка та коридори згруповані біля східної стіни внутрішнього дворика, що забезпечує їм належне освітлення. Зі сходової клітки є вихід у двір. До речі, згрупованість двориків та горизонтальних комунікацій обох блоків дає змогу швидко перейти з блоку А до блоку Б і навпаки, що створює умовно єдиний комунікаційний простір.

За проектом, на другому, третьому та четвертому поверхах містилося по дві квартири — шести- та чотирикімнатні. Основні житлові приміщення квартир, окрім кухонь, розташовані по периметру будівлі так, що їхні вікна виходять на вуличні фасади. Орієнтація вікон кухонь обох квартир звернена у внутрішній двір. Біля стін внутрішнього двору також згруповані нежитлові приміщення (санвузли, комори, внутрішні сходи, тамбури). Станом на сьогодні блок Б використовується як частина Першої міської поліклініки, тому практично всі приміщення втратили своє первісне призначення.

Стіни будинку — цегляні, цоколь викладений з блоків пісковику, фундамент, імовірно, опирається на залізобетонні подушки. Декоративні ліпні елементи на фасадах виконані з роман-цементу. Вежечка зі сторони вул. Підвальної дерев’яна. Огорожі балконів, решітки на дахах та брами — ковані металеві.

Вуличні фасади будинку багато декоровані та виконані у гірчично-жовтому кольорі. Перший поверх виділений масивним рустом. Особлива окраса будинку — декоративні тяги, виконані з орнаментованої керамічної плитки, вставки з керамічної плитки у віконних обрамуваннях та дзеркалах під вікнами. В орнаментах плитки бачимо білі, зелені та червоні барви, що особливо характерні для мотивів української народної вишивки. Завдяки такій ритмічній структурі колірно-фактурних зон фасаду, а також активним силуетам фронтонів та вежі, будинок є дуже виразним та чудово сприймається на відстані. Споруда має криволінійні аттики та гостроверхі дахи, що нагадують карпатські церкви. На аттиках містяться написи давньою кириличною абеткою "АЦЕ", що означає дату початку будівництва – "1905". Стилізована неороманська аркатура верхнього поверху цікаво доповнює типово сецесійні елементи. Гармонує з декором фасаду ковальство балконних решіток та вхідних брам. Над головним входом з вул. Руської розміщена плита з вирізьбленим написом "Товариство страховихъ обєзпеченъ "Дністеръ". Фасади внутрішніх двориків — гладкі, без рельєфного декору, в більшому дворику присутні декоративні елементи з керамічної плитки.

Та сама стилістика — з гуцульськими мотивами — переважає у внутрішньому просторі будинку. Деякі з приміщень зберегли свої автентичні інтер’єри, зокрема це вхідні вестибюлі та холи. Збереглися автентичне покриття підлог керамічною плиткою, ліпнина стін та стель, декор опор та колон, ковані поручні сходових кліток. Усі елементи вдало поєднані між собою та зі стилем будинку загалом. Винятком є лише живописний плафон, що зображує виткі стеблини та квіти (пензля художника Теодора Гелети) на склепінні бічної сходової клітки, адже стиль його виконання наближений до орнаментики типового західноєвропейського арт-нуво (Бірюльов, 2008, 419).

Пов'язані місця

Опис

Вул. Руська, 20 – колишні спортивні зали товариства "Сокіл-Батько"

Детальніше про місце

Персоналії

Тадеуш Обмінський (Tadeusz Obmiński) (1874–1932) — український та польський архітектор, педагог.
Осип Білоскурський (1883–1943) — український майстер художньої кераміки.
Філемон Левицький  (1873–1922) — український архітектор та будівничий.
Альфред Владислав Захаревич (Alfred Władysław Zachariewicz) (18711937) — польський та український архітектор, живописець і підприємець.
Кость Левицький (1859–1941) — один з найвизначніший політичних та громадських діячів Галичини.
Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас) (18871937) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладачНародний артист УРСР (1925).
Іван Бережницький — відомий на всю Галичину лікар-стоматолог. Проживав за адресою: вул. Підвалля, 7 (зараз Руська, 20).
Леонтій Максимонько (1893–1965) — лікар-окуліст. Проживав за адресою: вул. Підвалля, 7 (зараз Руська, 20).
Осип Назарук (1883–1940) — український громадський та політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.
Теофіл Бережницький (1836–1895) — український суддя, правник, громадський діяч, співзасновник страхового товариства "Дністер".
Василь Нагірний (1848–1921) — галицький архітектор та громадський діяч, співзасновник страхового товариства "Дністер".
Дем’ян Савчак (1847–1912) — український громадський діяч, адвокат, співзасновник страхового товариства "Дністер".

Організації

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/ 2/ 3806;
2. Науково-технічний архів Науково-реставраційного проектного інституту "Укрзахідпроектреставрація", Опрацювання проектних пропозицій по формуванню історико-культурного осередку у пішохідній зоні вул. Руської у м. Львові, т. 1, кн. 2, (Львів, 1988);
3. Науково-технічний архів Науково-реставраційного проектного інституту "Укрзахідпроектреставрація", Обміри фрагментів фасадів споруди колишнього товариства "Дністер", пам’ятки поч. XX ст. на вул. Руській, 20, (Львів, 1996).
4. Ілюстрований народний календар товариства "Просьвіта" на рік звичайний 1907, "Нові рускі будинки", (Львів, 1907);
5. Ілько Лемко, Львівська газета, 2007, №32 (102), 23 лютого 2007 р.
6. Ілько Лемко, Львівська газета, 2007, № 60, 15 грудня 2007 р.
7. Юрій Бірюльов, Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ – ХХІ ст., розділ "Архітектура поч. XX ст." (Львів: Центр Європи, 2008).
8. Ігор Жук, Львів Левинського : місто і будівничий (Київ: Грані-Т, 2010).
9. Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnośćą: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa : Neriton, 2005).
10. О.В Шишка, "Картографування Львова у під австрійський період (1772–1918 рр.)", Вісник геодезії та картографії, 2011, № 6 (75).
11. Український щоденник "Свобода" (Jersey City and New York, 7 квітня 1965), С. 1

Авторка опису  Ольга Титко
Редакторка — Ольга Заречнюк

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення