Владислав Стеслович

Польський політик, громадський діяч, економіст. Урядовий комісар Львова у 1918-1919 рр.

Владислав Стеслович (Władysław Stesłowicz) (9 червня 1867 – † 1940) — польський політик, громадський діяч, економіст.

Народився в с. Сидорів (тепер — Гусятинський район Тернопільської області). Батьки — Войцех Стеслович (управляючий майном Вишнівчик на Галицькому Поділлі) та Альбіна з Шидловських (z Szydłowskich).

Навчався у гімназії в Тернополі, яку закінчив у 1885 р. Продовжив здобувати освіту на правничому факультеті Львівського університету. Під час навчання рік служив в австро-угорській армії (11 полк артилерії). Окрім права, студіював історію на семінарі Ксаверія Ліске (Ksawery Liske) та стародавнього польського права в Освальда Бальцера(Oswald Balzer). 1890 р. в університеті здобув ступінь доктора права. Згодом вивчав економіку і статистику в Берліні та Відні.

 

Політична діяльність. Австрійський період

Від 1892 р. Владислав Стеслович був урядником у Галицькому крайовому намісництві. В політиці підтримував зв'язок із польською демократичною партією (Polskie Stronnictwo Demokratyczne). ВІд 1906 р. був багатолітнім депутатом Львівської міської ради. Тут належав до демократичного клубу та ІІ (фінансової) секції. Від 1907 р. від Ради міста Львова делегований до наглядової ради Міського промислового музею (Miejski Muzeum Przemysłowy).

Від 1911 р. — депутат австрійської Державної ради. Належав до польської демократичної партії та демократичного клубу, який очолював президент Кракова Юліуш Лео (Juliuz Leo).

На початку Першої світової війни Стеслович у Кракові брав участь в нарадах галицьких політиків (10–16 серпня 1914 р.) та ввійшов до Східної секції Головного національного комітету (Naczelny Komitet Narodowy). Повернувся до Львова у час його російської окупації, працював над вирішенням нагальних проблем міста.

 

На посаді урядового комісара Львова

Владислав Стеслович став наступним після Тадеуша Рутовського (Rutowski) очільником міста: від 19 березня 1918 р. до 6 лютого 1919 р. — урядовий комісар Львова. На цю посаду Стеслович прийшов дещо інакшим способом, аніж його попередники. Тодішній намісник Галичини Карл Георг граф Гуйн під час перебування у Відні наприкінці 1917 р. запропонував йому цю посаду в приміщенні Польського кола, до якого Стеслович належав як депутат австрійської Державної ради. Тоді він відмовив, висловивши сподівання на покращення здоров’я Тадеуша Рутовського. Цього не відбулося й Стеслович погодився обійняти посаду щонаймеше через дві причини: по-перше, в часі війни він міг не складати мандат депутата австрійського парламенту, оскільки нових виборів не призначали б, а в такий спосіб Польське коло зберігало там усіх своїх депутатів; по-друге, посада урядового комісара була лише тимчасовою — до виборів нової міської влади.

Діяльність комісара та його заступників Марцелія Хламтача, Філіпа Шляйхера та Юзефа Нойманна, як і загалом міської ради, зводилася в цей час до задоволення нагальних потреб Львова, насамперед спричинених війною. Рада, за пропозицією урядового комісара, створила дві окремі комісії — розвитку та майбутнього міста Львова, а також житлових справ.

Владислав Стеслович брав участь у боях за Львів з українцями як член Комітету громадян (Komitet Obywatelski) та Тимчасового управлінського комітету (Tymczasowy Komitet Rządzący).

В лютому 1919 р. покинув урядування у Львові, бо став депутатом Законодавчого Сейму й був змушений переїхати до Варшави.

 

У політиці міжвоєнної Польщі

1919–1922 рр. — депутат Сейму. Належав до Клубу конституційної праці (Klub Pracy Konstytucyjnej). 24 липня 1920 р. — 6 червня 1922 р. — міністр пошти та телеграфу й заступник Голови ради міністрів в урядах Вінцентія Вітоса (Wincenty Witos) та Антонія Поніковського (Antoni Ponikowski). Належав до Національної правої партії (Stronnictwo Prawicy Narodowej).

 

Праця в економічній сфері

Владислав Стеслович — відомий економіст. Від 3 вересня 1897 р. працював у керівництві Промислово-торгової палати у Львові (секретар та керівник бюро, голова регламентно-статутної секції). Був членом галицької Крайової промислової комісії (Komisja krajowa ds. Przemysłowych, 1902), заступником голови наглядової ради Галицької залікової каси (Galicyjska Kasa Zaliczkowa, 1905), член керівництва Центрального союзу галицької заводської промисловості (Centralny Związek Galicyjskiego Przemysłu Fabrycznego, травень 1905), Галицького земського кредитного банку (Galicyjskiego Ziemskiego Banku Kredytowego), Промислового банку (Banku Przemysłowego). У 1920–1930 рр. Стеслович — Директор Кредитного міського товариства у Львові (Towarzystwo Kredytowe Miejskie), голова Ради Загального зв’язкового банку (Powszechny Bank Związkowy), Акціонерної нафтової спілки "Прем’єр" у Львові; заступник голови Центрального Союзу польської промисловості, гірництва, торгівлі та фінансів (Centralny Związek Polskiego Przemysłu, Górnictwa, Handlu i Finansów); член Промислово-торгової ради та Статистичної ради у Варшаві; президент Кредитного Інституту Малопольських міст (Zakład kredytowy miast Małopolskich), член Польського економічного товариства (Polskie towarzystwo ekonomiczne) у Львові. Головним завданням польської економіки бачив підтримку середнього класу. Очолював тимчасове керівництво "Кола ініціативи економічної відбудови середнього класу".

 

За радянської окупації

Після приходу радянської влади Владислав Стеслович був заарештований НКВД. Помер у 1940 р. за нез’ясованих обставин у радянській тюрмі у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.