Парис Філіппі

Парис Філіппі (Paris Filippi) (1836 р., Краків – 7.12.1874 р., Варшава) – скульптор, майстер декоративного різьблення, реставратор, педагог. Син італійського скульптора та майстра декоративно-оздоблювальних робіт Паоло Філіппі, який працював у Кракові.

Батько став першим вчителем майбутнього скульптора. В 1855 р. Парис Філіппі вступив до Краківської школи образотворчих мистецтв (з 1900 р. – Краківська академія мистецтв), де навчався у Генрика Коссовського. З Краківської школи в 1858 р. був відправлений до Мюнхенської академії мистецтв, яку закінчив наступного 1859 р., отримавши нагороду за скульптуру "Самсон". Оселившись у Кракові після закінчення академії, багато працював як скульптор та приймав активну участь у мистецькому житті міста.

1866 р. переїхав до Львова і неподалік костелу домініканців у Львові відкрив свою майстерню. Того ж року, коли у Львові було створене Товариство прихильників образотворчого мистецтва, став членом його художньої комісії та постійним експонентом перших виставок. У 1867 р. відкрив у своїй майстерні Скульптурну школу. Вона стала місцем навчання та постійного спілкування великої групи молодих львівських митців і шанувальників мистецтва. Серед них були молоді львівські скульптори – майбутні учні та випускники Краківської, Віденської, Мюнхенській, Паризької та Римської академій мистецтв – Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki), Юліан Марковський, Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz), Кароль Млодницький (Karol Młodnicki), Тадеуш Вишневецький, Антоній Мадейський, а також багато інших. Таким чином, у межах одного мистецького середовища опинилися майстри, що пізніше стали провідниками на львівських теренах різних стилістичних інтерпретацій європейського історизму ІІ пол. ХІХ ст. Внаслідок запозичення, наслідування або стилізації характерних рис старої львівської скульптури та введення їх у контекст сучасного італійського, німецького, австрійського або французького неокласицизму, академічного реалізму, натуралізму, які часто існували у поєднанні з романтичним трактуванням образу, поступово формувалися основні знакові риси львівської скульптури II пол. ХІХ ст.

У Львові Парис Філіппі набув популярності не тільки завдяки своїй педагогічній діяльності, але й як плідний скульптор. Свого часу він був дуже популярний як портретист. Серед робіт у цьому жанрі велика кількість скульптурних портретів його сучасників, насамперед представників культури та учасників польських народних повстань. Особливе місце в його творчості займали скульптурні медальйони, які він виконував із гіпсу, заліза або бронзи. З них прямо в майстерні виконувалися гіпсові копії і з успіхом експонувалися на виставках та продавалися. Наприклад, на перших двох виставках Товариства прихильників образотворчого мистецтва у Львові Філіппі показав наступні свої роботи: бюсти Вінцента Поля (Wincenty Pol), Корнеля Уєйського, полковника П., жінки з натури, медальйони із портретними зображеннями Александра Фредра, Вінцента Поля, Кароля Лібельта (Karol Libelt), пана Х, пана Ст., пані М., пані В, частину моделі пам'ятника на дитячу могилу та жанрову композицію "Бідному завжди і вітер в очі".

В окремих випадках портретна скульптура в творчості Париса Філіппі тісно пов'язана зі скульптурою меморіалів та надгробків. У цих жанрах скульптор віддавав перевагу романтичній інтерпретації образу. Також займався реставрацією скульптури та різних мистецьких, релігійних чи меморіальних об'єктів із каменю.

Впродовж багатьох років страждав від алкогольної залежності. В 1874 р. виїхав до Варшави, де, перебуваючи у стані депресії, закінчив життя самогубством.