...

Вул. Кравчука, 12 – житловий будинок

ID: 2472

Один із колишніх будинків інженера Францішка Ґоломба (сина архітектора Андрія Ґоломба) збудований на новопрокладеній вул. Кравчука архітектором Авґустом Богохвальським у 1906–1907 рр. Фасад та інтер’єр будинку вирішені у стилі ранньої (орнаментальної) сецесії. Зокрема на фасаді збережено сецесійну столярку з різьбленими стовпчиками, ковальство дверей та ліпнину, а в інтер’єрі сходової клітки — сецесійні супрапорти, вітражі, бронзові деталі, а також під шаром тиньку — сецесійні розписи, що потребують розчистки та реставрації. Пам'ятка архітектури (Ох. №1075-М).

Історія

1900 р. — прокладення вул. Кравчука (вул. Боніфратів).
3 лютого 1906 р. — власник Францішек Ґоломб просить згоди на будівництво згідно з представленими кресленнями.
24 лютого 1906 р. — затвердження проектних креслень будинку.
14 серпня 1907 р. — засвідчення магістратом про закінчення будівництва.
23 серпня 1907 р. — надання магістратом дозволу на заселення будинку.
1920–1930‑ті рр. — перепланування другого та третього поверхів із влаштуванням трьох помешкань на кожному поверсі (замість двох).

Вулиці Кравчука, Севастопольська, Верхратського постали на межі ХІХ–ХХ ст. завдяки діяльності архітектора та підприємця Анджея Ґоломба (Мельник, 2011). Так, на детальному плані Львова Ю. Хованця 1892 р. територія за колишнім військовим шпиталем виглядає незабудованою та засадженою деревами (План, 1892); на плані Ю. Хованця 1895 р. вже з’явилася прокладена вул. Гофмана (сучасна  вул. Чехова) (Plan, 1895). І лише на плані 1900 р. фігурують три ще не названі паралельні вулиці (сучасні  вулиці Кравчука, Верхратського, Севастопольська), що відгалужуються від вул.  Гофмана. Парцеляцію цих вулиць ще не показано.

Отже, вул. Кравчука була прокладена близько 1900 р. одразу за колишнім військовим шпиталем, який був добудований до колишнього монастиря Боніфратів. Відповідно до 1946 р. вулиця мала назву ордену Боніфратів і була забудована у 1900–1908 рр. за проектами Августа Богохвальського. Натомість Анджей Ґоломб, який помер у 1903 р., не брав безпосередньої участі в проектуванні архітектури забудови вул. Кравчука, як це стверджується в окремих джерелах (наприклад, Мельник, 2011). Можливо, роль Анджея Ґоломба полягала в розплануванні ділянок відповідно до сусідніх вулиць. Замовником та власником будівель на вул. Кравчука став син архітектора — інженер Францішек Ґоломб, про що свідчать архівні справи та монограма "GF" на картушах будинку № 4.

У 1946 р. вулицю перейменували на честь Костянтина Ціолковського — основоположника теоретичної космонавтики. У 1993 р. її назву змінили на пошану математика Михайла Кравчука, дійсного члена НТШ та УАН, репресованого у 1937 р.

Історія будинку № 12 на вул. Кравчука починається 3 лютого 1906 р., коли власник Францішек Ґоломб, старший інженер намісництва, просить згоди на будівництво триповерхового будинку (конскр. № 910 4/4) на парцелі ґрунтовій 6459/7. На той час вулиця ще не мала назви, оскільки Ґоломб описує її розташування як бічну від вул. Гофмана вздовж паркану Військового шпиталю. Ф. Ґоломб зазначає, що власником сусідніх парцель є він сам, а власником парцелі (конскр. № 858 4/4) з тильного боку (тобто з вул. Верхратського, парцеля ґрунтова 6459/18) є професор гімназії Іван Верхратський. Так само 3 лютого 1906 р. Ф. Ґоломб почав оформлення документів на будівництво кам’яниць №№ 8, 10 на цій вулиці (ДАЛО, 2/3/594:1, 2; ДАЛО, 2/3/595:1, 2).

24 лютого 1906 р. затверджено проектні креслення будинку, до яких внесені певні зміни 8 квітня 1906 р. (ДАЛО, 2/3/596:9). Креслення підписані А. Богохвальським (без печатки архітектора чи будівничого), Францішком Ґоломбом (власником) та Іваном Верхратським (власником сусідньої тильної парцелі) (ДАЛО, 2/3/596:14-17). На той час, очевидно, вже розпочалося будівництво кам’яниці № 10, оскільки граничний мур із нею на проектних кресленнях № 12 фігурує як існуючий (ДАЛО, 2/3/596:16, 17).

5 серпня 1907 р. Ф. Ґоломб попросив дозволу на заселення одразу двох будинків №№ 12 і 14 (ДАЛО, 2/3/596:9). 12 серпня 1907 р. була проведена проба тиску водогону та був даний дозвіл на користування системою водопостачання одразу для двох будинків №№ 12 і 14 (ДАЛО, 2/3/596:11). Магістрат засвідчив, що будівництво було завершене 14 серпня 1907 р., і 23 серпня 1907 р. дав дозвіл на заселення будинку (ДАЛО, 2/3/596:12). Так, для порівняння, будівництво кам’яниць №№ 8, 10 було завершене лише на півмісяця раніше — 27 липня 1907 р. (ДАЛО, 2/3/594:1, 2; ДАЛО, 2/3/595:8).

У 1920–1930‑х рр. відбулося перепланування двох помешкань другого та третього поверхів на три помешкання меншої площі та комфортності. Підтвердження цьому факту не знаходимо в архівній справі, натомість воно може бути обґрунтоване натурними дослідженнями. Усі три входи мають ідентичне обрамлення з супрапортом, але на центральному (новому) вході немає сецесійних деталей, що присутні на всіх інших дверях будинку — поштові скриньки та віконечка. Тому можна стверджувати, що перепланування відбулося після періоду сецесії і до радянського періоду, а саме у 1920–1930‑х рр., коли майстри могли фахово виконати портал у стилістиці інтер’єру, але не стали дублювати вишукані сецесійні деталі, можливо, і так непотрібні в дешевшому помешканні.

Сьогодні будинок залишається повністю житловим. Його внесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення (Ох. № 1075-М).

Архітектура

Початково кам’яниця збудована як чиншова (прибуткова), де помешкання усіх поверхів здавалися в оренду виключно для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований ближче до кінця рядової забудови парної сторони вул. Кравчука, фасади якої демонструють перехід від пізнього необарокового історизму до ранньої сецесії. Будинок сусідить з № 10 і № 14, а з тильного боку межує з ділянкою будинку № 11-а по вул. Верхратського. На іншій стороні вул. Кравчука є великий озеленений комплекс Центрального військового клінічного госпіталю, добудований у 1970‑х рр. до військового шпиталю після реконструкції монастиря Боніфратів.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1905 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, будинок триповерховий, двотрактовий, без офіцини, накритий двосхилим дахом. У плані будинок має форму квадрата з невеликим виступом справа в глибину ділянки, утворюючи в плані своєрідну Г-подібну форму. Будинки №№ 12, 14 на вул. Кравчука та №№ 11-а, 15 на вул. Верхратського разом утворюють спільне досить велике подвір’я неправильної форми.

Висота між перекриттями всіх поверхів становить 3,5 м, підвалів — 2,9 м. Будинок розташований на похилій ділянці з невеликим підйомом від низу до верху вул. Кравчука та значним ухилом до подвір’я, через що був влаштований додатковий сходовий марш спуску до подвір’я.

Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення мають правильну форму прямокутника чи квадрата. Вхідна зона будинку складається з порталу входу, вестибюлю зі сходовим маршем з 8 сходинок, який провадить до ширшої двомаршевої сходової клітки, вписаної в прямокутник. Усі ці приміщення запроектовані на одній композиційній осі, перпендикулярної до фасадної стіни та зміщеної вліво від головної осі симетрії, вираженої на фасаді.

Незважаючи на невеликі розміри та відсутність офіцин, у будинку влаштовано другу гвинтову сходову клітку (т. зв. "чорну"), розташовану в торці Г-подібного виступу, що виходить на подвір’я. Ця сходова клітка сполучається з головною сходовою кліткою балконами-галереями, що опоясують тильний фасад.

Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, стінами сходових кліток та внутрішньою несучою стіною, що членує будинок на два тракти. На кресленні перетину будинку простежується поступове полегшення несучих стін знизу догори, що складає різницю вдвічі за товщиною у порівнянні зі стінами підвального та горищного поверхів (ДАЛО, 2/3/596:14).

З торців майданчиків головної сходової клітки розташовані входи до помешкань, по два на кожному поверсі. Ліворуч розташоване приміщення  більше за площею;  це трикімнатне помешкання, що ділиться широким довгим коридором на два тракти — з двома кімнатами, що орієнтовані на головний фасад, спальнею та кухнею — на тильний фасад. Хоча ванна розташована на осі коридору, вхід до неї влаштовано зі спальні. У кінці коридору натомість запроектовано гардероб із двома шафами. У правильну прямокутну форму плану кухні вписане невелике приміщення санвузла, вхід до якого влаштовано з коридору, справа від входу до квартири. Мийка та плита на кухні примикають до стіни санвузла, що дозволило об’єднати вентиляційні та каналізаційні канали кухні та санвузла. З кухні влаштовано вихід на балкон тильного фасаду.

Праворуч  від сходової клітки розміщене двокімнатне помешкання, що має меншу площу та менш комфортне планування через витягнуту форму плану. Аналогічно, як у попередньому помешканні, коридор (тут невеличкий) також членує простір на два тракти, де одна кімната орієнтована на головний фасад, а друга (спальня) — на бічний фасад. Зі спальні влаштовано вхід до ванни, а на протилежному кінці спальні запроектовано вихід в кухню, з якої заходиться до санвузла. На протилежному кінці кухні є вихід на "чорну" сходову клітку. Планування цього помешкання має ряд недоліків, головним із яких є наявність прохідної єдиної спальні з вікном на транзитний балкон, а також віддаленість санвузла від входу до помешкання, мінімальна площа кухні, гірша інсоляція приміщень тощо.

Кожна житлова кімната цих двох помешкань обладнана піччю.

На другому та третьому поверхах влаштовано три входи, що провадять до перепланованих трьох помешкань меншого розміру та комфортності.

Шестивіконний триповерховий фасад має симетричну композицію, з незначним відхиленням через зміщення вправо порталу входу. Головна вісь підкреслена бічними двовіконними ризалітами, характерними для архітектури на межі ХІХ–ХХ ст., зокрема для вул. Кравчука. Первинно за задумом архітектора фасад мав бути вирішений у стилістиці історизму, як це представлено на єдиному проектному кресленні фасаду (ДАЛО, 2/3/596:14). Бічні ризаліти мали би увінчуватись півциркульними аттиками, а вікна — трикутними сандриками. Фасад ідентичної неоренесансної стилістики архітектор проектував (але не реалізував) для сусідньої кам’яниці № 10 (ДАЛО, 2/3/595:11). Очевидно, в процесі будівництва смаки архітектора змінилися і на метричну композиційну схему історизму був механічно накладений декор орнаментальної (ранньої) сецесії. Елементи цього сецесійного декору, їхнє розташування узгоджуються з декором будинку № 4 на вул. Кравчука. Таким чином, будинки №№ 4–12 на вул. Кравчука представляють своєрідний ансамбль, де бічні № 4 і № 12 вирішені у схожій ранньосецесійній стилістиці, а центральні № 8 і 10 — у необароковій з елементами сецесії.

Площина першого поверху будинку № 12 традиційно для львівської архітектури (та для вул. Кравчука) почленована дощатим рустом незначної рельєфності. Бічні ризаліти  підкреслено сецесійно трактованими колосальними пілястрами, увінчаними капітелями з листям та плодами черешні. На рівні другого поверху пілястри оздоблені жіночими маскаронами з вплетеними у волосся черешневими галузками, кульчиками-черешнями та геометрично трактованими косами.

На другому поверсі заглибленої частини фасаду влаштовано два невеликих балкони, що підтримуються кам’яними кронштейнами. Огорожа балконів є кована, з жардиньєрками. Ранньосецесійний орнамент огорожі складається з кіл та рослинних елементів, накладених на метричний ряд прутів. У подібній стилістиці виконані й залізні вхідні двері, основу композиції яких складають концентричні кола з вертикальними потрійними лініями.

Усі віконні та дверні отвори є прямокутними, з сецесійною ліпниною. Так, над порталом входу влаштовано півциркульний світлик із замковим каменем, оздобленим квітучими черешневими гілками. Форма отворів другого поверху заглибленої частини фасаду вгорі ускладнена півциркульними дзеркалами, щільно заповненими рослинним орнаментом — черешневі галузки з листям і плодами. Так само декоровано і прямокутні дзеркала над вікнами другого поверху ризалітів. Під вікнами другого поверху ризалітів розташовані гірлянди з польових повзучих рослин — жовтцю-пшінки. Черешневі квіти, стилізовані в квадрифолії, оздоблюють дзеркала під вікнами третього поверху ризалітів та між горищними віконечками. Вікна третього поверху обрамлені іоніками, а між вікнами розташовано фриз із кіл, що перетинаються.

У широких вікнах ризалітів другого та третього поверху збереглась автентична сецесійна столярка з різьбленим стовпчиком. Решта вікон замінено на пластикові.

На тильному фасаді будинку збереглися автентичні балкони-галереї, бетонні плити яких спираються на двотаврові балки та огороджені рядом металевих прутів. Також переважно збережена автентична столярка, відсутнє засклення балконів.

Доступні для огляду інтер’єри вестибюлю та сходової клітки декоровано в стилі ранньої сецесії. Підлога вестибюлю та першого поверху сходової клітки вимощена мозаїчними керамічними плитками з орнаментом сіро-зеленої свастики на білому тлі (такими самими, як у будинку № 8). Сходові майданчики верхніх поверхів мають паркетну дубову підлогу.

З вестибюлю кам’яними сходинками крізь внутрішні двері з панелями "буазері" потрапляємо до дерев’яної сходової клітки. Коване огородження сходів накрите дерев’яним поруччям. Огородження ранньосецесійної стилістики має метричну композицію з прутів, між якими вписані складного вигину завитки, декоровані п'ятипелюстковими квітами та трилисниками, як у будинку № 6. Приблизно такої композиції огородження зображене і на проектному кресленні перетину будинку (ДАЛО, 2/3/596:15).

Тафльовані двері входів до квартир мають дерев’яне обрамлення, увінчане сецесійним супрапортом, поширеним у львівських кам’яницях на початку ХХ ст. У центральному великому дзеркалі зображено в профіль жіночу голову з арфою. Плавні криволінійні абриси супрапорту оздоблені квітами та листям. Двері між вестибюлем та сходовою кліткою з двох боків також оздоблені супрапортом, проте тут композиція складається суто з рослинних елементів без центрального елементу.

На дверях, як і в кожному будинку вулиці, прикріплено вишукані сецесійні деталі, характерні для всіх будинків вулиці: бронзові поштові скриньки та вмонтовані бронзові віконечка. Поштові скриньки криволінійних абрисів виконані у вигляді рельєфних граційно вигнутих орлів на торцьованому тлі, а віконечка — у вигляді стилізованої ажурної квітки, вписаної у квадрат. У цьому будинку також збереглися сліди від автентичних металевих табличок-картушів, в які вставлялось прізвище піднаймача помешкання, а також одна табличка з кородованою поверхнею. На окремих дверях збереглися автентичні латунні клямки. Усі ці деталі оздоблюють лише двері входів до помешкань, розташованих по торцях сходових майданчиків, тобто помешкань, що відповідають авторському плануванню 1905 р.

Площини стелі вестибюлю та сходової клітки є гладко забіленими, але з огляду на те, що інтер’єри сусідніх будинків вулиці виконані в подібній стилістиці та оздоблені розписами, можна припустити існування розписів і в цьому випадку.

Вікна сходової клітки між другим та третім поверхами зберегли автентичну столярку із залишками вітражів зі свинцевим обрамленням та полірованим склом. Вітраж імітує історичну столярку, поділену на невеликі прозорі тафлі, в місцях перетину яких вставлені блакитні ромби. Вітраж обрамлено широким бордюром із фіолетових та жовтих смуг, в який вписані опуклі зеленаві кола, що імітують оболонки або місячне скло. Дослідниця львівських вітражів Р. Грималюк наводить цей вітраж у своєму каталозі, проте не називає його автора (Грималюк, 2004, 198–190).

Надання будинку статусу пам’ятки та фахова реставрація повернула би інтер’єру будинку первинний вигляд, зокрема були би відреставровані вітражі, розчищені та відновлені розписи.

Персоналії

Авґуст Богохвальський (August Bogochwalski) (1864–1909) — львівський архітектор, що спорудив ряд будівель у Львові в стилі пізнього історизму та сецесії, в тому числі житлові будинки №№ 4–14 на вул. Кравчука.
Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb) (1837–1903) — львівський архітектор, власник великої будівельної фірми, провадив активне будівництво житлових будинків у стилі історизму в 1887–1903 рр. у Личаківській дільниці Львова.
Францішек Ґоломб (Franciszek Gołąb) — син Анджея Ґоломба, старший інженер намісництва у Львові, замовник проекту й перший власник будинку.
Іван Верхратський (1846–1919) — галицький натураліст, педагог, дослідник мови і фольклору лемків, перший голова Математично-природничої секції НТШ, власник кам’яниці № 11 на вул. Верхратського (колишня вул. А. Ґоломба).

Джерела

Авторка опису — Тетяна Казанцева