...

Вул. Винниченка, 3 – житловий будинок

ID: 2680

Цей будинок зведений у 1898-1899 роках за проєктом Зиґмунта Кендзерського на замовлення Альбертини Лончинської на місці попереднього будинку. Один із ранніх прикладів історизму з впливом естетики сецесії; зведений з використанням залізобетонних конструкцій. Пам'ятка архітектури №1650-М.

Історія

Попередній будинок на ділянці

Перший будинок на цій ділянці постав близько 1780 року поза фортифікаціями бернардинського монастиря, на ділянці під конскрипційним №740 у дільниці середмістя. Наступний був збудований Яном Родкєвичем (Rodkiewicz) (ДАЛО 2/2/3446:18). Родкєвич, був державним службовцем, який пройшов кар'єрний шлях від практиканта відділу експедиту (у перші роки ХІХ століття) до радного Крайового суду, спершу у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), а потім у Львові. У 1820-х роках він був нобілітований. В урядових шематизмах з 1828 року він числиться власником Нового Села у Жовківському повіті, а його ім'я записують як Johann Ritter von Rodkiewicz. З 1835 року — член Крайового виділу у Львові (Landes-Ausschuss). Помер близько 1853-1854.

Будинок Родкєвича, наскільки можна судити із історичних карт Львова, з'явився у кінці 1830-х – на початку 1840-х років подібно до сусіднього будинку на Винниченка, 1, проте не одночасно з ним. Обидва будинки триповерхові, у стилі класицизму, проте відрізнялися висотністю та характером декору. Упродовж 1850-х – 1870-х років власниками обох були син Яна Станіслав, а також Анна Родкєвичі. Документи про будівництво не збереглись, тому неможливо датувати спорудження точніше.

У будинку №3 більшість приміщень були кімнатами для винайму, а на першому поверсі діяв шинок (ДАЛО 2/2/3446:4). З тилу ділянки стояла двоповерхова офіцина що прилягала до муру бернардинського монастиря. З часу побудови до 1871 року практично нічого не змінилося (ДАЛО 2/2/3446:4). У цьому році були затверджені нові будівельні правила у місті. Після оглядин будинку будівельною комісією, магістрат пред'явив власникам вимоги щодо покращення пожежної безпеки. Йшлося зокрема про влаштування окремого входу і сходів у офіцині — адже мешканці другого поверху мали доступ до офіцини тільки через головний будинок і дерев'яну галерею. Іншою вимогою було перемурувати стіни і склепіння якими пішли тріщини. Збереглася тривала переписка між власниками та будівельним відділом магістрату, що включає листи-апеляції до Крайового виділу (ДАЛО 2/2/3446:14-29). У часи відсутності власників у зв'язку із закордонними поїздками, їх представляв адміністратор нерухомості Євґеніуш Радецький (ДАЛО 2/2/3446:29). У 1873 році на ім'я Родкєвичів був виписаний штраф за ремонт ґонтового даху (який не можна було ремонтувати, тільки замінювати матеріал покрівлі на вогнетривкий), а також за "недотримання чистоти" (ДАЛО 2/2/3446:36-38).

У 1877 році обидва будинки на сучасній вул. Винниченка, 1 і 3 придбала графиня Скарбек (Станіслава Анна Катажина 3 імен з Вітвіцьких Скарбек).

Будинок визначало сусідство, з одного боку, із фортифікаціями бернардинського монастиря, а з іншого, з початку ХІХ століття, із пожежною "стражницею". Графиня Скарбек, ставши власницею будинку і заодно паркану зі північно-західного боку, вирішила замінити старі комірки що до нього прилягали, добудувавши там офіцину із додатковими житловими приміщеннями. Цей проєкт підготував архітектор Іґнацій Віняж (Ignacy Winiarz) (ДАЛО 3/3/3446:103). Магістрат заборонив реалізовувати проєкт та поставив вимогу відновити паркан у тій формі у якій він був раніше. Переписка між власницею і магістратом тривала роками.

Цей будинок був зведений у епоху класицизму, був декорований пілястрами із капітелями йонійського ордеру. Фасад, ймовірно, був жовтого кольору зі світлішими охристо-білими деталями — на фотографії з Львівського історичного музею помітний відчутний контраст.

У справі затінення абсиди бернардинського монастиря

У 1892 році цю кам'яницю придбала графиня Альбертина Лончинська (Albertyna Łączyńska). У її планах було звести тут новий чотириповерховий будинок. Однак тривалий час їй це не вдавалося. У 1897 році у справу втрутилося ц.к. Коло консерваторів пам'ятників старожитності, які займалися вивченням у тому числі пам'яток архітектури. Кам'яниця першої половини ХІХ століття, яку мали знести, для консерваторів не представляла інтересу, адже була відносно новим об'єктом, таким що належав до габсбурзької епохи. Натомість проблемою ставала висотність нової будівлі, що словами секретаря Кола Александра Чоловського, "затемнить інтер'єр костелу оо. бернардинів і закриє каплицю св. Яна з Дуклі" (ДАЛО 2/2/3446:81-82). Костел і монастир початку XVII століття мав високу історичну та мистецьку цінність і на той час консерватори вже кілька років підтримували бернардинів експертизою та співфінансуванням реставраційних робіт. Тож дізнавшись про плани графині Лончинської, консерватори на своєму засіданні 8 березня 1897 року постановили звертатися до магістрату, аби цей проєкт нового будівництва власниці не погодили (Teka konserwatorska, 1900, 112). У липні 1898 року відбувалося засідання Ради міста, на якому обговорювалася у тому числі і ця справа (Kurjer Lwowski, 1898, Nr. 195, s. 4).

Справа будівництва затягнулася, проте не зупинилася. Бернардини в особі ігумена Шимона Нємчицького (Szymon Niemczycki), вікарія Даніеля Маґонського (Daniel Magoński) та куратора Сабіна Сіньйо (Sabin Signio) погодили усі проєктні креслення із графинею у січні 1898-го, тож Коло консерваторів надалі не мало повноважень щось проти цього вдіяти (Teka konserwatorska, 1900, 114). Проєкт будівничого і члена Ради міста Зиґмунта Кендзєрського (Zygmunt Kędzierski) на чотириповерховий будинок, затверджений будівельним відділом магістрату у березні 1898 року (ДАЛО 2/2/3446:101,102,107) був взятий до реалізації. Альбертина Лончинська продала нерухомість графові Ізидору Лончинському у червні 1898-го (Kurjer Lwowski, 1898, nr. 202, s. 7). 1899 року будівництво завершили, у процесі вносилися незначні зміни до проєкту, які затверджував замість Лончинського його адвокат і уповноважена особа, др. Тадеуш Соловій (Tadeusz Sołowij) (ДАЛО 2/2/3444: 100, 106).

У період до 1916 року (але не відомо коли саме) власниками будинку стали др. Станіслав Плятовський (Stanisław Platowski, ?–1931), його дружина Кароля (Кароліна), та Йоанна (можливо мати Станіслава), вони залишалися власниками до 1939 року.

Подальше використання будинку

Будинок залишався в основному житловим. До Першої світової війни тут на першому поверсі містилася ресторація із крамницею "Брати Дідоліч" (потім "Дідоліч і Прпіч"/ Didolić Prpić) що торгувала далматинськими винами. У 1900 році тут містився магазин цементу Адольфа Кампеля, майстерня військового кравця Г. Маюліка. У 1910 — редакція часопису "Garderoba dziecięcia", офіс Польської національної ліги (Polska Liga Narodowa), "Чеська бесіда" (1913), "Наглік, Вайтхед і спілка" (Nahlik, Whitehead spółka), також тут мешкав відомий лікар та судовий експерт Влодзімєж Сєрадський до побудови власної кам'яниці на Конопницької, 8, та ін. Уявлення про інтер'єр торгового простору у цьому будинку дає креслення архітектора Адольфа Віттманна виконане на замовлення Фридерики Ляндау для її магазину одягу в 1928 році (ДАЛО 2/2/3446:105)

У радянський період в будинку влаштували гуртожиток Торгово-економічного інституту, діяла шашлична (1950-ті рр.). У 1980-х тут з'явився бар та ресторан "Глинянська вежа" де інтер'єри декорували на історичну тематику (1234 вулиці Львова, 2009, 52-53). Сьогодні на його місці ресторан. Частина приміщень третього поверху зайняті Львівською обласною бібліотекою №1 для дітей.

Архітектура

Відомий свого часу туристичний путівник Львовом назвав цю будівлю "величною кам'яницею в новому стилі" (Barański, 1904, 44). Близько 1904 року у місті розвинувся стиль сецесії, покликаний стати новою архітектурою, такою що посуне академізм у архітектурі (стиль історизм) з чільних позицій. Творцями сецесії, як зауважують дослідниці Юлія Богданова та Жанна Комар, у Львові були здебільшого молоді архітектори (Secesja we Lwowie, 2015, 161-162). На противагу цьому, будинок на Винниченка відображає підхід що характерний для тогочасного старшого покоління архітекторів. Автор проєкту Зиґмунт Кендзерський (нар. 1839) належав саме до такого. У його проєктах, і не лише на Винниченка, 3, поєднується застосування новітніх для того часу матеріалів та конструкцій, інженерних мереж, із традиційною, історизуючою естетикою. Будинок на Винниченка у своїй стилістиці необароковий, а пишність декору його фасадів та інтер'єрів відображає заможність його аристократичних власників які замовили проєкт.

Перший поверх був одразу передбачений на те, аби тут розміщувати магазини та інші заклади, а частина вікон — великими вітринами. На другому-третьому поверсі розміщені еркери, покликані покращувати природне освітлення помешкань. Цей будинок є одним з ранніх прикладів у Львові, де вони з'явилися, адже еркери стали поширеними у Львові вже у сецесійних будинках з середини 1900-х.

Фасад симетричний за винятком розташування головного входу. Фасад фланкований двома тонкими пристінками з країв, що були завершені аттиками (які практично не збереглися), 3 і 6 осі фасаду — із двоповерховими еркерами завершеними балконами із пишними кутими огорожами. Перший поверх відділений карнизом, стіни з французьким рустом на першому поверсі, вище — гладкі, вікна мають профільовані обрамлення та хвилясті необарокові сандрики. Бічна стіна з боку будинків пожежної служби була залишена глухою, із фактурними "дзеркалами" необарокової форми. Як можна прослідкувати за фотографіями, ще у міжвоєнний період її використовували для розміщення реклами. У радянський час тут вивішували візуальну пропаганду, а сьогодні — рекламні банери.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Винниченка, 1 – житловий будинок

Сусідній будинок

Детальніше про місце
Опис

Пл. Соборна, 3а – будинок архіву (кол. монастир)

Сусідній будинок

Детальніше про місце
Опис

Вул. Академіка Гнатюка, 08 – житловий будинок

Подібний за стилістикою проєкт Зиґмунта Кендзерського

Детальніше про місце

Персоналії

Сильвестр Берський (Berski) — уповноважений будівничий, спроєктував влаштування сходів у офіцині попереднього класицистичного будинку на ділянці
Іґнацій Віняж (Winiarz) — архітектор, автор нереалізованого проєкту офіцини до попереднього класицистичного будинку
Адольф Віттман  (Adolf Wittmann) — архітектор, автор проєкту інтер'єру магазину Фридерики Ляндау у 1928
Фридрик Карґе (Frydryk Karge) — майстер шевський, власник магазину у попередньому будинку
Зиґмунт Кендзерський (Zygmunt Kędzierski, 18391924) — архітектор який спроєктував сучасний будинок
Реґіна Лякман (Regina Laсmann) — власниця салону мод "Резеда" у будинку у 1930-х
Фридерика Ляндау (Fryderyka Landau) — власниця магазину одягу у будинку у 1920-х
Владислав Лозинський (Władysław Łoziński, 18431913)історик мистецтв, консерватор округу місто Львів та очільник Кола консерваторів
Альбертина Лончинська (Albertyna Łączyńska) — графиня, власниця попереднього будинку у 1892-1898 роках, ініціаторка побудови сучасного
Ізидор Лончинський (Izydor Łączyński)  — граф, власник сучасного будинку з 1898 року по 1900-ті роки, землевласник у Голе Равське (сьогодні село Равське Жовківського району), у 1897 мешкав у Львові на вулиці Хоронщизна, 18 (сучасна Чайковського)
о. Даніель Маґонський (Daniel Magoński) — вікарій монастиря оо. бернардинів у 1898
Станіслав Маркевич (Stanisław Markiewicz) — директор Товариства купців і торгівельної молоді у сусідньому будинку (Винниченка, 1) у 1898
о. Шимон Нємчицькі (Szymon Niemczycki) — ігумен (przełożony) монастиря оо. бернардинів у 1898
Йоанна Плятовська (Joanna Platowska) — власниця будинку у 1916 році
Кароліна Плятовська (Karolina Platowska) — дружина Станіслава Плятовського, власниця будинку до 1939
др. Станіслав Плятовський (Stanisław Platowski) — власник будинку до 1931 року, член Ради міста
Леон Портер (Leon Porter— автор проекту вивіски для магазину "Резеда"
Євґеніуш Радецький (Eugeniusz Radeckiймов. 18251892) — адміністратор нерухомості (1872) у період відсутності Станіслава і Анни Родкєвичів у Львові
Анна і Станіслав Родкевичі (Anna, Stanisław Rodkiewicz— власники попереднього будинку до 1877 року
Ян (барон) Родкевич (Jan Rodkiewicz, Johann Ritter von Rodkiewicz) — батько Станіслава, збудував попередній будинок на ділянці у кінці 1830-х – початку 1840-х
Сабін Сіньйо (Sabin Signio) — куратор ("кустош") монастиря оо. бернардинів у 1898
Фелікс Сіньйо (Feliks Signio) — будівничий, проєктував каналізаційний канал для будинку №1
графиня Скарбек (Станіслава Анна Катажина 3 імен з Вітвіцьких Скарбек) — власниця попереднього будинку у 18771892 роках
др. Тадеуш Соловій (Tadeusz Sołowij, 18571912) — адвокат і заступник Лончинських у справі будівництва кам'яниці у 1898-1899 роках
др. Александр Чоловський (AleksanderC zołowski, 18651944)історик, у 1898 — секретар Кола консерваторів, з 1899 його повноцінний член, пізніше — директор Міського архіву у Львові
Люся Шафель (Lusia Schafel) — власниця салону мод "Резеда" у будинку

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3444
2. ДАЛО 2/2/3445
3. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1897)
4. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1900)
5. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1901)
6. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1902)
7. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1913)
8. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1916)
9. Przewodnik po Lwowie ułożył Fr. Barański (Lwów, 1904)
10. Schematismus fur die Königreiche Galizien und Lodomerien, sammt einem Namen-Register für das Jahr 1806-1808, 1812-1818, 1822-1828, 1830-1833, 1835-1839, 1841, 1843-1854
11. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872)
12. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889)
13. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1910)
14. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1916)
15. "Kronika czynności", Teka konserwatorska. Rocznik II. Koła c.k. konserwatorów starożytnych pomników Galicyi Wschodniej, (Lwów, 1900)
16. Wegweiser der Kön. Haupstadt Lemberg (Lemberg, 1863)
17. Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1908)
18. Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)
19. "Kronika", Dodatek do Kurjera Lwowskiego, 1898, Nr. 114, 2
20. "Rada miasta Lwowa", Kurjer Lwowski, 1898, Nr. 181, 5
21. "Rada m. Lwowa", Kurjer Lwowski, 1898, Nr. 195, s. 4
22. "Wykaz sprzedanych we Lwowie realności w czerwcu 1898", Kurjer Lwowski, 1898, Nr. 202, 7
23. Julia Bohdanova, Żanna Komar, Secesja we Lwowie, (Kraków, 2014), 240
24. Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров, 1234 вулиці Львова, (Львів: Апріорі, 2009), 526

Авторка — Ольга Заречнюк

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення