Пл. Святого Юра, 2 – корпус НУ "Львівська політехніка"

1841 — до Львова прибули монахині-сакрекерки.
1843 — купівля ділянки на пл. Св. Юра.
1860–1864 — збудований костел Серця Христового.
1870 — монастирський корпус і школа розбудовані.
1885–1896 — розбудова монастиря.
1925 — запроектована одноярусна добудова із залою.
1938 — реконструкція монастиря.
1939 — надбудова залу.
1939 — ліквідація монастиря радянською владою.
1941–1944  — приміщеннях влаштовані Вищі фахові курси.
1945 — у колишньому монастирі розміщений навчальний корпус Львівського політехнічного інституту.
1960-і — будівля конференц-залу розібрана.
1970 — костел знищений.

Згромадження Сакре Кер (Sacre Coeur) — Св. Серця Ісуса — було засноване 1800 р. у Франції Мадленою-Cофі Барат (Madeleine-Sophie Barat) і затверджене папою Левом XII (Leo PP. XII) 1826 р. Основним їхнім завданням було поширення культу Серця Ісуса та виховання дівчат вищих кіл.

У Львові згромадження Сакре Кер заснували 1841 р. з ініціативи латинського священика єзуїта Фредеріка Рінна при підтримці намісника Галичини князя Фердинанда д'Есте та львівського католицького архієпископа Францішека Піштека (Franciszek Pisztek). Спочатку вони осіли на вул. Св. Анни (сучасна вул. Леонтовича) в садибі, закупленій від Потоцьких (Potocki). Монахиням на чолі з сестрою Марі де ля Круа (de la Croix) не сподобалося те, що садиба розміщувалася в дільниці, де переважно мешкали євреї, а також те, що незадовільний стан будинків, і 1843 р. архікнязь д'Есте придбав для них ділянку із будинком при пл. Св. Юра (від Маґдалени Юрґас). У цьому будинку одразу провели адаптаційні роботи, зокрема, у великій кімнаті влаштували каплицю, а на території розбили сад, запроектований особистим садівником намісника.Монастир вже позначений на карті Львова 1844 р.

Постав цей монастир у південно-західній частині міста, на розі вул. Карпінського та пл. Святого Юра. Сакрекерки обійняли невелику земельну ділянку між пл. Святого Юра та садом садиби на Новому Світі, де пізніше був збудований монастир св. Терези. Тут постали притулок, школа та каплиця. 1848 р. з ініціативи графині Ксаверії Ґрохольської (Ksawera Grocholska) при монастирі був створений притулок для дітей, осиротілих під час "Весни народів". Проіснував цей притулок до 1918 р.

Школа згромадження сакрекерок для дівчат вирізнялася специфічною французькою програмою, веденою французькою мовою. Первісний заклад Сакрекер складався з двоповерхової школи з каплицею св. Серця Ісуса, влаштованою в південній частині, та одноповерхового корпусу інтернату з монастирськими келіями. Ці дві споруди фіксували ріг вул. Новий Світ поперечної (Карпінського) та пл. Святого Юра.

У 1860-х рр. заклад Сакрекерок або, як їх ще називали, Серцянок почав розбудовуватися. Спочатку звели костел, який 1864 р. освятили. Його автором був відомий архітектор Вінцент Равський-старший (Wincenty Rawski), який запроектував храм у модному на той час стилі історизму. У 1870 р. він же розробив проект реставрації монастиря. У той час корпуси були ще двоярусними. Равський влаштував вхідний вузол від теперішньої вул. Карпінського, об'єднавши два окремі корпуси школи і монастиря в одну будівлю. Південну частину школи розбудували подібно до північного крила і підкреслили таким же ризалітом. На першому поверсі у південному крилі влаштували невелику капличку Матері Божої Дивної.

Наступні великі будівельні роботи, що проводилися у 1885–1896 рр., торкнулися і школи, і монастиря. До проектування запросили відомого львівського українського архітектора і підприємця, професора Львівської політехніки Івана Левинського (Jan Lewiński). Він же вів будівельні роботи. Внаслідок цієї перебудови споруди монастиря набули сучасного вигляду. Монастир перебудовувався поступово. 1885 р. Іван Левинський розробив проект реконструкції двоярусного корпусу школи від пл. Св. Юра. Згідно з проектом від 1896 р., корпус монастиря отримав характерний ордерний класицистичний вистрій. Подібно змінився і проект корпусу, званого "Дім для сиріт" від вул. Карпінського. Перший проект був виконаний Іваном Левинським у 1888 р., однак погоджений був проект 1896 р.

На почакту XX ст. школа Сакрекерок була найшляхетнішим дівочим закладом Галичини. При ній був пансіон, в якому мешкали дівчата з графських та магнатських родин цілого краю. Високий статус вихованок школи штрихами змальований в романі "Наречений" Оксани Керч, а також красномовно його описує у своїх спогадах адвокат Олександр Надраґа. Коли під вікнами школи він разом із учнівським хором під проводом самого Купчинського виспівували серенади, у вікнах Сакрекерок показувалися "кралі-дівчата, недосяжні для нас граф'янки ...вони часто були доньками українських поміщиків".

У 1925 р. архітектор Чеслав Мюллєр (Czesław Müller) виконав проект добудови великого одноповерхового залу для зібрань, що прилягав до краю монастирського будинку від вул. Св. Терези (Митрополита Андрея). Вирізнявся він видовженими півциркульними вікнами та рустованими фасадами.

Монастирський комплекс конвенту сестер Сакре Кер від пл. Св. Юра, вул. Карпінського та Св. Терези був огороджений цегляним муром. 1925 р. магістрат зобов'язав конвент відновити стіну з боку вул. Карпінського, що загрожував заваленням. 1926 р. відремонтували мур від пл. Св. Юра, а 1928 р. — від вул. Карпінського за проектом Яна Висоцького (Jan Wysocki).

1938 р. архітектор Станіслав Рожицький (Stanisław Rożycki) виконав проект надбудови головного будинку конвенту Сакрекерок і реконструкцію актової зали. Будівничий Кароль Турковський (Karol Turkowski) того ж року надбудував лише зал. Подальші заплановані роботи перервала війна. Вже 1939 р. радянська влада ліквідувала монастир і школу. Під час німецької окупації у приміщеннях школи були розташовані Вищі фахові курси, а від 1944 р. — Львівський сільськогосподарський інститут. У 1950-х рр. будинок передали Політехнічному інституту, який став власником цілої ділянки Сакрекерок. Маючи добру репутацію на всесоюзному рівні, інститут почав розширюватися новобудовами. 1968 р. на колишній ділянці Сакрекерок розпочали будову студентської бібліотеки Політехніки, через що розібрали споруду актового залу. 1970 р. танковими тягачами розірвали костел, на місці якого звели інститутський "харчоблок".

Постановою Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. комплекс монастиря внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох.№367-М.