Вул. Стефаника, 02 – Львівська національна наукова бібліотека ім. Стефаника (колишній інститут Оссолінеум)

ID: 311

Цей будинок став результатом перебудови монастиря кармелітів взутих (1714–1716) для Національного інституту ім. Оссолінських. Реконструкцію за проектом архітектора Петера Нобіле здійснено протягом 1827–1850-ті рр. під керівництвом Юзефа Бема, Йоганна Зальцманна, Фридерика Баумана, Вільгельма Шмідта на замовлення графа Юзефа Максиміліана Оссолінського.

Будинок — яскравий приклад архітектури класицизму, пам'ятка архітектури національного значення (охор. №1321). Сьогодні це головний корпус Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника.

Історія

Будинок розташований поряд зі схилом гори "Шембека", відомої згодом як гори Вроновських. Ще в 1638 р. тут був жіночий монастир кармеліток взутих, засновником якого став Каспер Вельжинський (Welżyński), "ловець землі львівської". У той час будівля була дерев'яною. В 1671 р. розбудовою монастиря займався Олександр Януш Заславський (Zasławski), який походив із родини князів, власників м. Острог на Волині (Fischer, 1927).

У 1714–1716 рр. споруджено новий, мурований, будинок монастиря за проектом невідомого архітектора. Після пожежі 1735 р., реконструкцією його у 1743–1759 рр. керував Бернард Меретин, творець церкви св. Юра. У той час зокрема змінено форму купола костелу св. Аґнеси на овальну, декоровано фасади монастиря у стилі рококо (Архітектура Львова, 2009, 133–134).

 

Після встановлення Австрійської влади в Галичині та реформ імператора Йосифа ІІ у 1782 р., які стосувалися у тому числі сфери релігії, багато монастирів було ліквідовано, а їх будинки передано для адміністраційних чи громадських потреб. У монастирі кармеліток взутих розмістилася спершу римо-католицька семінарія, а згодом — склад і військова пекарня. Проте після двох пожеж — 1804 і 1812 рр. — будинок був покинутий через аварійний стан (Fischer, 1927).

У 1817 р. граф Юзеф Максиміліан Оссолінський придбав будинок на публічному аукціоні з метою влаштувати тут заклад із бібліотекою та музеєм, у якому б розмістилися колекції із родового замку Оссолінських, а також копії книжок з бібліотеки Тадеуша Чацького, частина збірок книг князя М. Ієроніма Юшинського (Juszyński), графа Евариста Куропатницького (Fischer, 1927). Оссолінський замовив проект реконструкції знищеного будинку монастиря у знаменитого віденського архітектора Петера Нобіле. Проект, що його запропонував Нобіле у 1817–1819 рр., був надто коштовним, відтак реалізували його не у повному масштабі та із численними змінами. Будівництвом керував спершу військовий інженер Юзеф Бем (JózefBem) — у 1827–1830 рр., потім міський будівничий Львова, архітектор Йоганн Зальцманн (Salzmann) з допомогою Фридерика Баумана (Baumann) — у 1830–1840 рр., а також архітектор Вільгельм Шмідт (Schmidt) — у 1840–1850 рр. (Архітектура Львова, 2009, 189). Заклад отримав назву Національний інститут ім. Оссолінських (ZakładNarodowyimOssolińskich).

У процесі реконструкції територію довкола монастиря було розчищено від дерев'яних і мурованих будиночків, окремі з яких були господарського призначення. Частину корпусу монастиря було збережено, розбудовано його бічне крило та добудовано симетричне крило з південного сходу. В такий спосіб перед головним входом утворився широкий курдонер. На головному фасаді влаштовано ризаліт із вхідним портиком-аркадою. Курдонер замкнуто огорожею з двома брамами. У колишньому костелі св. Аґнеси влаштовано книгосховище, до його фасаду з боку вул. Коперника додано чотириколонний портик.

У 1845 р. купол книгосховища в інтер'єрі та хрестові склепіння розписав художник Антоніо Бенедетті (Antonio Benedetti). У розписах було використано військову символіку, лаврові вінки, гірлянди, герби (Архітектура Львова, 2009, 190).

Протягом ХІХ ст. Оссолінеум був важливим осередком польської культури у Львові. Крім музею та бібліотеки з читальнею, в будинку функціонувала друкарня. У 1944 р. частину збірок інституту було перевезено до Вроцлава.

Бібліотека ім. В. Стефаника створена на базі Оссолінеуму в 1940 р., до сьогодні головний корпус локалізується на вул. Стефаника, 2.

У 1971 р. у центрі курдонеру перед головним входом встановлено пам'ятник Василю Стефаникові. Автор скульптори — Володимир Сколоздра, архітектор — Мирон Вендзилович (Архітектура Львова, 2009, 633). У 1987 р. на торці південно-східного крила розміщено меморіальну таблицю засновникам "Руської Трійці" — Маркіянові Шашкевичу, Якову Головацькому та Іванові Вагилевичу.

У липні 2015 р. на фасаді будинку розміщено меморіальну дошку про перебування тут Оссолінеуму. Аналогічну було розміщено тут у 1928 р., однак радянська влада в 1940 р. її зняла.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок розташований на південний захід від Середмістя біля підніжжя гори Вроновських, де розташований комплекс цитаделі.

Будинок двоповерховий, на високому цоколі, мурований з цегли та отинькований. Складається з перебудованого барокового монастирського корпусу ХVІІІ ст. із прибудованим костелом-каплицею св. Аґнеси, де влаштовано бібліотечне книгосховище. В результаті реконструкції та розбудови 1820-х – 1850-х рр. став одним з найкращих зразків архітектури стилю класицизму у Львові.

У плані будинок складної конфігурації. Фронтальна частина — П-подібна, симетрична, із широким подвір'ям-курдонером, оточеним видовженими бічними крилами. З боку вулиці Стефаника ділянка обмежена парканом із металевими штахетами та двома брамами. Центральна частина корпусу, що включає частину старого монастиря, має коридорне розпланування з однорядним розташуванням приміщень. Частина з них зберігає хрестові склепіння барокової будівлі. У бічних крилах застосовано анфіладний тип сполучення приміщень.

Фасади будівлі, як це властиво класицизмові, лаконічні та демонструють лише ордерний декор. Висота двох поверхів неоднакова, партер — вищий, а другий поверх нижчий, і це відповідно відобразилося на висоті вікон. Всі вікна прямокутні, з профільованими обрамленнями, які на партері доповнені лінійними сандриками на консолях. Фасади завершені антаблементом. На цьому тлі виділяється центральний ризаліт із портиком, декорованим півколонами коринтського ордеру, завершений трикутним фронтоном.

Торці бічних крил, що виходять на вул. Стефаника глухі, без вікон. Над високим, гладким цоколем, влаштована імітація храму "в антах": центральна частина заглиблена, з двома коринтськими колонами, між ними — півциркульна ніша.

Дещо жвавіше вирішення частини будинку, збереженої від давнішого барокового монастиря. Крило північно-західного бічного крила — з гранчастим ризалітом, частина, яка сполучає основний об'єм із колишньою каплицею-костелом, містить півциркульні вікна на другому поверсі.

Каплиця двоповерхова, у плані наближена до грецького рівнораменного хреста. Всередині містить дванадцять масивних стовпів та перекрита хрестовими склепіннями. Шість із них підтримують овальний купол із світловим ліхтарем. Вхід на другий поверх — через сходи, влаштовані у південній частині каплиці. На фасаді з боку вул. Коперника — чотириколонний портик коринтського ордеру з трикутним фронтоном зверху.

Зберігся розпис купола в інтер'єрі костелу з 1845 р. авторства художника Антоніо Бенедетті (Antonio Benedetti).

Пов'язані місця

Опис

Вул. Стефаника, 11 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Юзеф Максиміліан Оссолінський (Józef Maksymilian Ossoliński) (1748–1826) — граф, меценат, засновник інституту ім. Оссолінських.
Бернард Меретин — архітектор, автор проекту перебудови монастиря.
Петер (П'єтро) Нобіле (Pietro Nobile) (1774–1854) — віденський архітектор італійського походження, один із найвидатніших представників пізнього класицизму в Австрійській імперії, придворний архітектор Габсбургів.
Юзеф Бем (Józef Bem) (1794–1850) — польський військовий інженер, генерал, керівник перебудови будинку монастиря на Оссолінеум.
Йоган Зальцманн (Johann Salzmann) (1807–1869) — австрійський архітектор, міський інспектор будівництва у Львові.
Фридерик Бауман (Fryderyk Baumann) (1765/1770–1845) — польський штукатер та архітектор-аматор німецького походження, від 1817 р. працював у Львові, зокрема брав участь у перебудові будинку монастиря на Оссолінеум.
Вільгельм Шмідт (Wilhelm Schmidt) — львівський архітектор ХІХ ст., автор багатьох будинків в стилі класицизму, бідермаєру у Львові.
Антоніо Бенедетті (Antonio Benedetti) — художник, автор розписів у книгосховищі (колишній монастирській каплиці).

Джерела

  1. Tadeusz Mańkowski, Dzieje gmachu Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich (Lwów: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1927).
  2. Adam Fischer, Zakład narodowy imienia Ossolińskich. Zarys dziejów, (Lwów: Zakład narodowy imienia Ossolińskich, 1927).
  3. Архітектура Львова: час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., ред. Юрій Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2009), 720 ст.
  4. На бібліотеці ім. Стефаника у Львові відкрили меморіальну дошку про Заклад Оссолінських
Авторка опису – Христина Харчук
Редакторка – Ольга Заречнюк

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення