Пл. Кропивницького, 1 – церква св. Ольги і Єлизавети (кол. костел св. Єлизавети)

ID: 209

Неоготичний костел, що вирізняється високими вежами з гострими шпилями, є візитівкою Львова. Збудований за проектом Теодора Тальовського. До його створення причетні відомі архітектори, скульптори та художники. 1991 р. храм передали греко-католицькій громаді. Пам'ятка архітектури (ох. №146-М).

Історія

1904–1911 — будівництво храму.
1914–1915 — реквізовані три дзвони та мідна покрівля.
1918–1919 — поруйновані фасади.
1930-ті — влаштований орган та необароковий амвон, головний вівтар, вітражі, крипта, мідне покриття дахів
1939 — руйнування через вибух авіабомби.
1980-і — шпилі храму наново перекрили мідною бляхою.
1990-ті – 2000-і — ремонтно-реставраційні роботи.

Ідея зведення костелу св. Єлизавети у Львові визріла наприкінці XIХ ст., невдовзі після трагічної загибелі австрійської імператриці Єлизавети, відомої як Сісі. Це мав бути парафіяльний храм західного Краківського передмістя, яке тоді інтенсивно розбудовувалося. Створений 1894 р. комітет, згідно з дозволом цісаря Франца-Йосифа I, отримав пл. Солярні (від 1924 р. – пл. Більчевського, тепер пл. Кропивницького) між сучасними вулицями Городоцькою, Шептицьких і Бандери, загальною площею 1000 кв. сажнів. 1898 р. комітет докупив кілька сусідніх ділянок площею 200 кв. сажнів.

За задумом католицького духовенства, костел святої Єлизавети, на противагу до катедри святого Юра, мав підкреслити польський характер Львова. Посвяту храму одразу визначили св. Єлизаветі Угорській, опікунці цісаря, а також на честь його дружини Єлизавети Баварської (Габсбурґ). 5 березня 1902 р. оголосили архітектурний конкурс. Загальна вартість будівництва мала не перевищувати 700 тисяч золотих ринських (без впорядкування ділянки та вистрою інтер'єру). Кошти на будову збирали доброчинними внесками львівських залізничників. За умовами конкурсу костел мав бути розрахованим на на 2200 осіб, у тому числі 500 сидячих місць; а також бути витриманим у стилі пізньороманської або ранньоготичної архітектури, будуватися із каменю та цегли із відкритим муруванням.

На конкурс надіслали 19 проектів. Журі визнало найкращим проект під девізом "Тріо", автором якого був професор Львівської політехніки Теодор Тальовський (Talowski), учень архітектора Юліяна Захарієвича (Zachariewicz). Будівництво костелу провадила фірма інженера Кароля Ріхтмана (Richtman) під наглядом Яна Новорити (JanNoworyta). У вересні 1904 р. розпочали роботи по копанню ровів під фундаменти, а 15 жовтня 1905 р. архієпископ Юзеф Більчевський (Bilczewski) заклав наріжний камінь із фундаційним актом. Стіни зводили до серпня 1908 р.

1908–1911 рр. фірма Францішека Бжозовича (FranciszekBrzozowicz) покрила дахи костелу, а 1910 р. встановили три дзвони роботи фірми Фельчинських (Felczyński). У лютому 1911 р. фірма Антонія Барщевського (Barszczewski) розпочала мощення підлоги. Кам'яні віконні заповнення з масверками виконували майстри з Демні (біля Миколаєва над Дністром) на чолі з Яковом Миханівом; скляні віконні заповнення і рами виготовляли в майстерні Фелікса Ґретхела (Gretchel) у Львові. Великої уваги приділили скульптурному оздобленню фасадів і кам'яній різьбі екстер'єру та інтер'єру: до цього були залучені відомі львівські митці, такі як живописець Казимир Сіхульський (KazimierzSichulski), скульптор Петро Війтович (PiotrWojtowicz), Тадеуш Блотницький (Błotnicki), архітекторка та скульпторка Яніна Райхерт-Тот (Reichert-Toth), Людомил Дюркович (LyudomilGyurkovich), Юзеф Шостакевич (JózefSzostakiewicz), Вавжинець Дайчак (WawrzyniecDajczak), Ядвіґа Городиська (Gorodyska).

Освячення костелу відбулося 22 жовтня 1911 р., роботи над вистроєм інтер'єру ще продовжувалися. Загалом, видатки на будівництво храму склали 1 млн. 544 тис. 378 корон, що майже вдвічі перевершило попередньо заплановану суму.

Під час Першої світової війни були реквізовані 3 дзвони та мідна бляха, яку замінили папою. Лише 1923 р. керівництво будови отримало дозвіл на зведення приміщень, в яких мали виготовити вівтарі для костелу замість первісних встановлених як тимчасові. 1926 р. у храмі встановили один із найбільших органів у тодішній Польщі, роботи відомої фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких (Biernacki). 1930 р. тимчасовий головний вівтар замінили на новий мармуровий у стилі Ар Деко, авторами якого були архітектор Людомил Дюркович і Юзеф Шостакевич та скульпторка Яніна Райхерт-Тот, випускниця Львівської художньо-промислової школи та Краківської академії мистецтв. Їй належать скульптури святих Єлизавети і Станіслава, а також ангелів зі штучного каменю. Вівтар виготовили на фабриці Чарторийських у Журавні. 1926 р. скульптор Петро Війтович та Л. Репіховський виготовили необароковий амвон. 1933 р. за проектом Вавжинця Дайчака фірмою Желенських (Żeleński) були влаштовані орнаментальні вітражі (втрачені). У 1935–1936 рр. збудували крипту, дахи костелу наново покрили мідною бляхою. Тоді ж планувалося на площі біля костелу звести парафіяльний будинок і бурсу, але проекти не були реалізовані.

1939 р. поряд із храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни. Остання Служба Божа відбулася в костелі у травні 1946 р., після чого його закрили. В радянський період будівлю використовували як склад. 1962 р. з вежі зрізали хрест.

Рішенням Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. колишній костел cв. Єлизавети включений до Місцевого реєстру пам'яток під ох.№146-М.

1991 р. храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву Святих Ольги та Єлизавети. Парохом став о. Михайло Федорів, за якого в 1992 р. розпочався інтенсивний ремонт храму. Повністю перекрили дахи, засклили вікна. Під час реконструкції демонтували також латинський престол, замінивши його греко-католицьким. Дипломники коледжу ім. І. Труша відтворили 10 скульптур апостолів (2 збереглися). 19 травня 1994 р. на годинникову вежу повернули хрест, який виготовили на львівському локомотивно-ремонтному заводі (вага хреста 400 кг). Відновлювальні роботи в інтер'єрі тривали до 1995 р. У 1996–1998 рр. вітражі вівтарної частини зробив Валерій Шаленко. У 2000–2003 рр. територію храму огородили кованою залізною огорожею, виготовленою робітниками згаданого заводу. В храмі донині ведуться ремонтно-реставраційні роботи. Впродовж 2005–2011 рр. влаштували обігрівальний контур у підлозі (2007); замостили керамічною плиткою підлогу (2008); провели ремонт дахів. Крім цього здійснили низку ремонтно-реставраційних робіт екстер'єру: відновили віконні розети, замінили старі віконні рами на склопакети; провели реставрацію декоративних кам'яних елементів, відтворюються втрачені елементи. Впродовж останніх років облаштовано цоколь та приміщення у вежах під класи, відремонтовані всі сходи, в тому числі металеві гвинтові у вежах та кам'яні, що ведуть до головного входу в храм.

Костел є активною домінантою не лише в забудові західної частини міста, а й у формуванні його краєвиду.

Пов'язані історії

Місто на лінії: Листопад 1918-го у Львові
Грабунки і погроми у часі Великої війни
Під час реквізиції міді, 12 липня 1917 року, з даху костелу впав солдат Ізраель Розенбаум
Святкування "20-річчя звільнення Львова" у листопаді 1938 року

Архітектура

Храм зведений у стилі неоготики, вирізняється високими вежами зі шпилястими завершеннями, великими стрілчастими вікнами з масверками, характерними для готики пінаклями і вікнами-розетами. Будований з цегли на кам'яному фундаменті, з використанням білокам'яних і формованих із романцементу деталей. Габаритні розміри – 70,75х32,6 м. Висота під гребінь даху — 24,65 м, висота веж західного фасаду — 48,4 м, головної вежі — 71,5 м.

У планувально-просторовій структурі костел є тринавною базилікою з трансептом, вівтарем і нартексом. Вівтарна частина дводільна, завершена півкруглою апсидою, оперезана галереєю, по обидва боки прилягають півкруглі в плані захристії. Нартекс фланкують прямокутні в плані вежі. Стіни по периметру укріплені контрфорсами, завершеними фіалами з крабами і хрестоцвітами. З північного боку до трансепту прилягає 85-метрова шпиляста триярусна вежа з годинником (втрачений), з фігурою св. Єлизавети на північно-західній грані.

Фасади — з відкритим муруванням, цоколь та наріжники підкреслені білокам'яними блоками; кам'яними є також окремі конструктивні елементи в інтер'єрі. Чільний, західний фасад — тридільний, з двома високими вежами, які завершені стрімкими шпилями та увінчані хрестами. Центральна, причілкова частина акцентована вікном-розетою у перспективній віконній ніші та перспективним стрілчастим порталом головного входу, кожний уступ якого декорований колонками з капітелями у вигляді листя і плодів каштанів. Причілок оздоблений пінаклями з фіалами та монументальною композицією "Розп'яття з пристоячими" (скульптор Петро Війтович).

Великі стрілчасті вікна та вікна-розети на чільному фасаді та у трансептах декоровані масверком у вигляді трифолію, квадрифолію, шестилистників та "рибячого міхура". Вежі декоровані пінаклями з крабами і хрестоцвітом, з оглядовими балконами з кам'яними ажурними парапетами, оздобленими масверком на зразок "рибячого міхура".

Інтер'єр костелу розкритий у глибину, центральна нава перекрита зірчастим склепінням, бічні нави — хрестовими, вівтарна частина — зімкненим склепінням. Всі склепіння нервюрні. Нави розділені стовпами у вигляді пучків колон із капітелями у вигляді листків каштану. Арки між пілонами — стрілчасті, з профільованими архівольтами. При західній стіні над нартексом влаштовані широкі хори (орган втрачений) на чотирьох колонах, між якими чотири невеличкі колонки з червоного мармуру. На колонах є кропильниці з білого мармуру. На карнизах стовпів з боку нави були скульптури Христа та Богородиці, тепер на цьому місці рельєфні зображення ангелів із сурмами. Парапет хорів — дерев'яний, оживлений ритмом арок із масверками. На хори ведуть металеві ґвинтові сходи у вежах. У вистрої інтер'єру домінує мармуровий головний вівтар.

Костел належить до найвеличніших храмів Львова.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Бандери – пам'ятник Степанові Бандері

Детальніше про місце

Персоналії

Антоній Барщевський (Antoni Barszczewski) — його фірма влаштувала мощення підлоги в костелі.
Юзеф Більчевський (JózefBilczewski) — архієпископ, який заклав наріжний камінь із фундаційним актом.
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dajczak) — архітектор.
Домінік і Вацлав Бернацькі (Dominik, Wacław Biernacki) — фірма з виготовлення органів.
Єлизавета Баварська Габсбурґ (Сісі) — дружина імператора Франца Йосифа I, імператриця Австрії.

Францішек Бжозович (Franciszek Brzozowicz) — власник фірми, яка покрила дахи костелу.

Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki) (1858–1928) — скульптор.

Ядвіґа Городиська (Jadwiga Gorodyska) — архітекторка.
Фелікс Ґретхел (Feliks Gretchel) — власник майстерні з виготовлення скляних віконних заповнень і рам.
Людомил Дюркович (Ludomil Gyurkovich)(1899–1980) — архітектор, співавтор мармурового вівтаря.
Желенські (Żeleński) — власники фірми з виготовлення вітражів.
Юліян Захаревич (Захарєвич, Захарієвич) (Julian Zachariewicz) — архітектор.
Яків Миханів — майстер із Демні (біля Миколаєва над Дністром), що керував роботою з виготовлення кам'яних віконних заповнень із масверками.
Ян Новорита (Jan Noworyta) — будівничий, який вів будівництво костелу
Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth) (1895–1986) — скульпторка, випускниця Львівської художньо-промислової школи та Краківської академії мистецтв.Л. Репіховський (Rzepichowski) — скульптор.
Кароль Ріхтман (Karol Richtman) — інженер, фірма якого провадила будівництво костелу.
Казимир Сіхульський (Kazimierz Sichulski) — живописець.
Теодор Тальовський (Teodor Talowski) — архітектор, професор Львівської політехніки, автор проекту костелу.
Михайло Федорів — парох церкви свв. Єлизавети і Ольги з 1991 р.
Фельчинські (Felczynski) — власники фірми, що виготовляла дзвони.
Франц-Йосиф I (Franz Josef I) — імператор Австрійської імперії.
Валерій Шаленко — художник-вітражист, автор вітражів у вівтарній частині.
Юзеф Шостакевич (Józef Szostakiewicz) — архітектор, співавтор мармурового вівтаря.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/4/1221.
2."Konkurs na kościół św. Elżbiety we Lwowie", Architekt, (Kraków: 1903), Nr 4, S. 47-48
3. Baecker Łucjan, "Konkurs na kościół św. Elżbiety we Lwowie", Czasopismo Тechniczne, 1903, N12.
4. "Konkurs na kościół św. Elżbiety we Lwowie", Ilustracja polska, 1903, N14.
5. "Kościół św. Elżbiety", Tygodnik ilustrowany, 1903, N13, S. 257
6. "Konkurs na kościół św. Elżbiety", Tygodnik ilustrowany, 1904, N43, S. 823-824
7. Łoza Stanisław, Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących (Warszawa, 1917).
8. "Nowy kościół we Lwowie", Tygodnik ilustrowany, 1911, N44, S. 876.
9. "Nowy kościół we Lwowie", Besiada literacka, 1911, N46, S..
10. Talowski Teodor, Sztuka, 1911, Z. 1, S. 185-188.
11. "Kościóły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX", Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej, XII (Kraków-2004), S. 167-193.
12. Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością (Warszawa, 2005), S. 180-186.
13. Вуйцик Володимир, "Два костели Теодора Тальовського", Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, 2005, Ч. 15, 170-173.
14. Галімурка Іван, Храм Свв. Ольги і Єлизавети у Львові (Львів, 2011).
15. Глембоцька Галина, "Костел Св. Ельжбети – Церква княгині Ольги – Св. Єлизавети. Легенди і реальність", Галицька брама, 1996, №14, 18-19.
16. Історія українського мистецтва, Т. 4, Ч. 2 (Київ, 1970).