Юзеф Більчевський
1860-1923
ID:
269
Юзеф Більчевський (Józef Bilczewski) — львівський римо-католицький архієпископ у 1900–1923 роках, професор і ректор Львівського університету, посол-віриліст до Галицького сейму. Святий Римо-католицької церкви, канонізований у 2005-му.
Народився 26 квітня 1860 року в містечку Вілямовіце (Сілезія, Польща), помер 20 березня 1923 року у Львові. Ім'я при народженні — Юзеф Біба (Józef Biba), був найстаршим з дев'яти дітей в родині незаможного рільника, теслі.
Очолював Львівську архієпархію Римо-католицької церкви в час, коли українсько-польське протистояння перейшло у фазу масової політики, а згодом і відкритої війни. З огляду на неофіційний статус глави "польської церкви", на роль церков як національних інституцій у Галичині на початку ХХ століття, а також через політизацію церковного життя, вважався одним із лідерів польського національного руху. Цікаво, що він, як виходець з "простої сім'ї", був духовним лідером "шляхетського" польського народу, тоді як духовним лідером "селянської" української нації був аристократ — граф митрополит Андрей Шептицький.
Початок ХХ століття був часом не тільки масового національного, а й робітничого руху. Католицька церква змушена була реагувати на поширення соціалістичних ідей, пропонуючи як альтернативу свою соціальну доктрину. У цьому контексті логічною була активна діяльність єпископа як "патрона" робітників, бездомних чи малозабезпечених. Активно підтримав папську енцикліку "Rerum novarum", яка окреслила різко негативне ставлення Ватикану до "модернізму" у філософії та суспільному житті, трактуючи його як "синтез єретичних думок". У соціальній сфері пропагував корпораціонізм, опертий на енцикліках Папи Лева ХІІІ. Підтримував християнсько-суспільний рух, виступав за "справедливу" оплату праці для найманих працівників. У 1903 році з цього питання проголосив пастирський лист під
назвою "W
sprawie społecznej".
Юзеф Більчевський здобув освіту у Краківській духовній семінарії та Ягеллонському університеті. У 1888 році у Віденському університеті став доктором богослов'я. Вивчав догматику та ранньохристиянську археологію в Григоріанському університеті (Рим), Теологічному інституті (Париж). У 1890-му захистив наукову працю з догматики в Ягеллонському університеті, 1891-го став професором Львівського університету, де в 1896–1897 роках працював деканом теологічного факультету, а 1900 року — ректором.
Після висвячення в сан священика 1884 року деякий час був парохом, вікарієм, помічником вчителя релігії. У 1900-му іменований Львівським архієпископом латинського обряду, інтронізований 1901-го в Латинському кафедральному соборі Львова.
Основним мотивом його громадської роботи була турбота про незаможних, допомога бідним, масова і доступна освіта. Зважаючи на таку діяльність, святий єпископ Більчевський вважається покровителем бездомних.
Він популяризував ідею, що священики не мають обмежуватися лише душпастирською діяльністю, а повинні також провадити просвітницьку роботу, допомагати потребуючим, сприяти економічному розвитку громад. Для цього Більчевський запровадив курси для священиків латинського обряду, які проводилися в палаці архієпископа у Львові. Матеріально допомагав школам, студентам, робітничим товариствам.
За доброчинну діяльність протягом Першої світової та Українсько-польської воєн (створив комітет для допомоги робітникам Галичини, очолював Допомоговий комітет під час Українсько-польської війни в листопаді 1918 року, займався доставкою продуктів в обложений українцями Львів) був нагороджений Великим хрестом Ордену Відродження Польщі. Під час листопадових боїв за Львів у 1918 році спільно з греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким звертався із закликами проти кровопролиття.
За час його діяльності у Львівській архідієцезії збудовано близько 330 сакральних об'єктів, запроваджено культ Матері Божої Ченстоховської — Королеви Корони Польської. Усе це українські політики сприймали як реалізацію польської національної політики в краї. Наприклад, масове будівництво костелів можна трактувати і як приклад душпастирської роботи, і як елемент маркування публічного простору, і як вияв політики полонізації.
У 1913 році Більчевський виступив проти сеймової реформи, мотивуючи свою позицію "радикалізмом" пропонованих змін. Реформа мала б розширити передовсім українське представництво в Галицькому сеймі, відповідно, позицію "польського єпископа" українці сприйняли різко негативно.
Похований, згідно із заповітом, не в кафедральному соборі, а "серед убогих" — на менш престижному Янівському цвинтарі у Львові. У 2011 році перепохований в Латинській катедрі Львова. Саме перепоховання, здійснене напередодні урочистостей з нагоди 600-ліття Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви у Львові, а також використання патріотичних сюжетів для оформлення раки з мощами святого, наштовхують на роздуми про непрості міжконфесійні (і міжнаціональні) взаємини. Де з одного боку — патрон бідних і знедолених, беатифікований святий Католицької церкви і національний герой Польщі Юзеф Більчевський. З іншого — досі не беатифікований, аристократ і лідер іншої, "нешляхетної" нації — митрополит Андрей Шептицький.
Пов'язані історії
Пов'язані місця
Опис
Пл. Катедральна, 1 – катедральний костел Успіння Діви Марії
У 1900-му Юзеф Більчевський іменований архієпископом, інтронізований 1901-го в Латинському кафедральному соборі.
Детальніше про місце
Опис
Вул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка
Будівля Львівського університету, де з 1891-го Юзеф Більчевський працював професором, а згодом деканом теологічного факультету та ректором.
Детальніше про місце
Опис
Вул. Городоцька, 036 – Львівський драматичний театр імені Лесі Українки
Юзей Більчевський збудував Католицький дім з власних фондів та субвенції Сейму
Детальніше про місце
Опис
Вул. Шевченка – Янівський цвинтар
Згідно з заповітом, Юзеф Більчевський похований на Янівському кладовищі.
Детальніше про місце
Опис
Пл. Кропивницького, 1 – церква св. Ольги і Єлизавети (кол. костел св. Єлизавети)
Юзеф Більчевський заклав наріжний камінь костелу. Площа поряд із костелом у 1924-1944 роках носила його ім'я.
Детальніше про місцеОрганізації
Джерела
1. Gazeta Lwowska, 1918 (№ 240, 22.10.1918).
2. Kurier Lwowski, 1918 (№ 486, 20.10.1918; № 487, 20.10.1918; № 488, 21.10.1918; № 489, 22.10.1918).
3. Діло, 1918 (№ 239, 20.10.1918; № 240, 22.10.1918).
4. Ks. Stanisław Szurek, "Bilczewski Józef (1860–1923)", Polski Słownik Biograficzny, Kraków, 1936, т. ІІ/1, zeszyt 1, 94–95.
5. J. E. X. Arcybiskup dr., "Józef Bilczewski o encyklice, potępiającej modernistów", Gazeta Koscielna, 1908, № 2, 13–14; № 3, 28–29;
6. "Хто заходить ся коло розбитя української суспільності?", Нива, 1907, 641–645;
7. "Святійшого Отця Пія Х енцикліка проти модернізму", Руслан, 1907, ч. 208;
8. "Ще про енцикліку проти модернізму", Руслан, 1907, ч. 211.
9. Adam Kubasik, Arcybiskupa Andrzeja Szeptickiego wizja Ukrainskiego narodu, państwa i cerkwi (Lwów; Kraków, 1999), S. 129.
10. Bolesław Kumor, Historia Kościoła. Część 7 (Lublin, 1991), 426.
11. Włodzimierz Osadczy, Kościoł i Cerkiew na wspólnej drodze. Concordia 1863 (Lublin, 1999), S. 244.
Автор — Назар Кісь
Редагування — Василь Расевич
Літературне редагування — Оксана Панчишин
Літературне редагування — Оксана Панчишин