Просп. Шевченка
ID:
1307
Просп. Шевченка розташований у центрі міста між
площею Міцкевича та вулицею Саксаганського. В XV ст. тут проходила вулиця Грабарська. На початку ХІХ Грабарська вулиця стала називатись вулицею Святого Яна, тому що поблизу нинішнього
пам'ятника Михайлові Грушевському через ріку перекинули місток із фігурою
святого Яна Непомука. Від 1871 до 1955 року проспект
називався вулицею Академічною – на честь академії-університету та
академіків-студентів. З 1955 - просп. Шевченка.
Історія
Колись Академічною вулицею текла річка. Біля місця,
де зараз стоїть пам'ятник Михайлові Грушевському, потоки Сорока (витікав з-під
Вулецьких горбів) та Пасіка (починався на схилах Погулянки) зливались із р.
Полтвою. Близькість річки приваблювала сюди чинбарів-кожум'яків, яких у Львові
називали грабарями. На честь них вулиця носила назву Грабарської.
Після 1848 р. до колишньої єзуїтської колегії на вул. Миколая (тепер вул. Грушевського) перенесли Львівський університет цісаря Франца І. Тож вулиця почала набирати оновленого вигляду. Однак остаточно вона набрала елегантності, коли у 1885–1886 р. засклепили Полтву і на вулиці почали з'являтися стильні будівлі, що замінювали стандартні орендні кам'яниці.
Після 1848 р. до колишньої єзуїтської колегії на вул. Миколая (тепер вул. Грушевського) перенесли Львівський університет цісаря Франца І. Тож вулиця почала набирати оновленого вигляду. Однак остаточно вона набрала елегантності, коли у 1885–1886 р. засклепили Полтву і на вулиці почали з'являтися стильні будівлі, що замінювали стандартні орендні кам'яниці.
До І Світової війни посеред Академічної ще не росли дерева. Хоча вже було розбито кілька клумб і посаджено кущі, можна було в кількох місцях проїхати з парного на непарний бік Академічної. Поміж клумб було встановлено пам'ятник Корнелю Уєйському.
Після Першої світової проїзди на алеї ліквідували, а її засадили італійськими тополями. Поміж деревами ще ріс дикий виноград. Згодом тополі розрослись, і щорічні обрізання вже не допомагали. Тож на початку 1990-х тополі позрізали і на їх місці посадили молоді деревця.
У 1997 р. просп. Шевченка був реконструйований. Знято шари асфальту, закатані за радянських часів, відновлено бруківку, підфарбували будинки. Алею засадили кленами.
До 1990-х парний бік вулиці Академічною був "корзом" – улюбленим місцем прогулянок львів'ян.Пов'язані історії
Архітектура
Вибрані будівлі:
Просп. Шевченка, 4 (або вул. Чайковського, 6). Колишня кам'яниця Адольфа Сеґаля, одна з найкращих будівель Львова в стилі сецесії. Споруджена у 1904-1905 рр. архітектурним бюро Уляма за проектом арх. Тадея Обмінського. Співавтором проекту вважається арх. Зиґмунт Кендзерський.
Просп. Шевченка, 8. У триповерховій кам’яниці, збудованій бл. 1880 р. у 1892—1898 роках перебувало Наукове Товариство ім. Шевченка. В подвір'ї цієї кам’яниці у 1912 р. фірма Івана Левинського збудувала кінотеатр "Штука", (потім "Химера"). За радянських часів кінотеатр почав називатись "Київ", і функціонує донині.
Просп. Шевченка, 10. Кам'яницю зведено за проектом арх. Яна Шульца. На першому поверсі з 1930 р. діяла цукерня Залевського, з інтер'єрами оздобленими в стилі арт деко. За радянських часів тут була кондитерська крамниця, яка у 1960-х почала називатися "Світоч". 1972 року у підвалі "Світоча" відкрили бар "Шоколадний".
Просп. Шевченка, 22. У 1892-1894 рр. був збудований величний будинок з двома вежами, що виходив фронтом на вул. Академічну. В оздобленні кам'яниці брав участь відомий скульптор Петро Віталіс Гарасимович, що з 1901 р. був викладачем художньо-промислової школи. Кам'яниця належала спочатку видавцеві Олександрові Мільському, а потім відомому адвокатові Володимиру Туцькому. До 1930 p. тут була також цукерня Залевського. За радянських часів тут знаходилося кафе "Морозиво". Тепер (2009 р.) тут "Екобудсервіс".
Просп. Шевченка, 25. Кам'яниця збудувана у 1911 р. за проектом архітектора Яна Шульца. Тут знаходилася відома кав'ярня "Рома" (Рим), тепер (2009 р.) "Академічна".
Просп. Шевченка, 27 (вул. Фредра, 9). Будинок з двома вежам, подібних до шотландських замків, збудуваний у 1909 р. за проектом Збіґнєва Брохвич-Левинського. До Другої світової війни тут розміщувалася відома кав'ярня "Шкоцька" (тобто "Шотландська").
Просп. Шевченка, 28. На першому поверсі будинку № 28, який збудували у 1897 р. за проектом Якуба Баллабана, був колись кінотеатр. До війни він називався "Ріальто", за радянських часів – ім. Щорса, а вже у 1990-х – ім. Тараса Шевченка. Тепер (2009 р.) це приміщення належить Львівському товариству "Просвіта".
Просп. Шевченка, 4 (або вул. Чайковського, 6). Колишня кам'яниця Адольфа Сеґаля, одна з найкращих будівель Львова в стилі сецесії. Споруджена у 1904-1905 рр. архітектурним бюро Уляма за проектом арх. Тадея Обмінського. Співавтором проекту вважається арх. Зиґмунт Кендзерський.
Просп. Шевченка, 8. У триповерховій кам’яниці, збудованій бл. 1880 р. у 1892—1898 роках перебувало Наукове Товариство ім. Шевченка. В подвір'ї цієї кам’яниці у 1912 р. фірма Івана Левинського збудувала кінотеатр "Штука", (потім "Химера"). За радянських часів кінотеатр почав називатись "Київ", і функціонує донині.
Просп. Шевченка, 10. Кам'яницю зведено за проектом арх. Яна Шульца. На першому поверсі з 1930 р. діяла цукерня Залевського, з інтер'єрами оздобленими в стилі арт деко. За радянських часів тут була кондитерська крамниця, яка у 1960-х почала називатися "Світоч". 1972 року у підвалі "Світоча" відкрили бар "Шоколадний".
Просп. Шевченка, 22. У 1892-1894 рр. був збудований величний будинок з двома вежами, що виходив фронтом на вул. Академічну. В оздобленні кам'яниці брав участь відомий скульптор Петро Віталіс Гарасимович, що з 1901 р. був викладачем художньо-промислової школи. Кам'яниця належала спочатку видавцеві Олександрові Мільському, а потім відомому адвокатові Володимиру Туцькому. До 1930 p. тут була також цукерня Залевського. За радянських часів тут знаходилося кафе "Морозиво". Тепер (2009 р.) тут "Екобудсервіс".
Просп. Шевченка, 25. Кам'яниця збудувана у 1911 р. за проектом архітектора Яна Шульца. Тут знаходилася відома кав'ярня "Рома" (Рим), тепер (2009 р.) "Академічна".
Просп. Шевченка, 27 (вул. Фредра, 9). Будинок з двома вежам, подібних до шотландських замків, збудуваний у 1909 р. за проектом Збіґнєва Брохвич-Левинського. До Другої світової війни тут розміщувалася відома кав'ярня "Шкоцька" (тобто "Шотландська").
Просп. Шевченка, 28. На першому поверсі будинку № 28, який збудували у 1897 р. за проектом Якуба Баллабана, був колись кінотеатр. До війни він називався "Ріальто", за радянських часів – ім. Щорса, а вже у 1990-х – ім. Тараса Шевченка. Тепер (2009 р.) це приміщення належить Львівському товариству "Просвіта".
Пов'язані місця
Персоналії
Інтерв'ю
Джерела
1. Микола Бевз, Урбаністичні трансформації
центральної частини міста Львова у ХІХ–ХХ ст. // Архітектура Галичини ХІХ–ХХ
ст., Львів 1996, С. 51-69.
2. Роман Горак, Ярослав Гнатів, Між Вогнями, Микола Устиянович, Львів 1994, С. 20-25.
3. Енциклопедія Львова, Т. 1 / За ред. А. Козицького та І. Підкови, Львів: Літопис 2007, 656 с.
4. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001. – C. 70.
5. Проспект Свободи // Галицька брама, Львів 1998, № 2.
6. Architektura Lwowa XIX wieku, Kraków 1997, 92 s., ilustr.
7. Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie, Wrocław–Warszawa–Kraków 1997.
8. Franciszek Jaworski, Lwów stary i wczorajszy, Lwów 1911, S. 21-34, 239-248.
9. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
10. Stanisław Kunasiewicz, Przechadzki archeologiczne po Lwowie, Lwów 1873, S. 12-13.
11. Mіchał Lityński. Pamiątkowy opis Teatru Mieskiego we Lwowie, Lwów 1900, 36 s.
12. Lwów, Ilustrowany przewodnik, Lwów: Centrum Europy, 2003, 320 s.
13. Włodzimierz Mokry, “Ruska Trójca”: Karta z dziejów życia literackiego Ukraińców w Galicji w pierwszej połowie XIX wieku, Kraków 1997,. 308 s.
14. Olszewska-Pazurzyna Helena: Mój lwowski mikrokosmos. — [Cz. 1]: Dom i szkoła. // Rocznik Lwowski — Warszawa 1992, s. 158—176.
15. Przewodnik po Lwowie, Ułożył Antoni Schneider, Lwów 1875, s. 160.
16. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa, Lwów 1916, 256 s.
2. Роман Горак, Ярослав Гнатів, Між Вогнями, Микола Устиянович, Львів 1994, С. 20-25.
3. Енциклопедія Львова, Т. 1 / За ред. А. Козицького та І. Підкови, Львів: Літопис 2007, 656 с.
4. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001. – C. 70.
5. Проспект Свободи // Галицька брама, Львів 1998, № 2.
6. Architektura Lwowa XIX wieku, Kraków 1997, 92 s., ilustr.
7. Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie, Wrocław–Warszawa–Kraków 1997.
8. Franciszek Jaworski, Lwów stary i wczorajszy, Lwów 1911, S. 21-34, 239-248.
9. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
10. Stanisław Kunasiewicz, Przechadzki archeologiczne po Lwowie, Lwów 1873, S. 12-13.
11. Mіchał Lityński. Pamiątkowy opis Teatru Mieskiego we Lwowie, Lwów 1900, 36 s.
12. Lwów, Ilustrowany przewodnik, Lwów: Centrum Europy, 2003, 320 s.
13. Włodzimierz Mokry, “Ruska Trójca”: Karta z dziejów życia literackiego Ukraińców w Galicji w pierwszej połowie XIX wieku, Kraków 1997,. 308 s.
14. Olszewska-Pazurzyna Helena: Mój lwowski mikrokosmos. — [Cz. 1]: Dom i szkoła. // Rocznik Lwowski — Warszawa 1992, s. 158—176.
15. Przewodnik po Lwowie, Ułożył Antoni Schneider, Lwów 1875, s. 160.
16. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa, Lwów 1916, 256 s.
Автор запису – Ігор Мельник