Просп. Шевченка, 21 – житловий будинок

ID: 1365

Чотириповерховий житловий будинок був зведений у 1909–1910 рр. за проектом Яна Шульца для адвоката Бруно Покорного та його дружини Станіслави. Ця кам'яниця з багатим неоготичним декором є одним із найяскравіших зразків цього стилю у Львові. Пам'ятка архітектури (ох.№408-М). Сьогодні (2014) будинок житловий, на партері розміщений магазин одягу "Парк Авеню" та ресторан-кондитерська "Вероніка".

Історія

Сучасний будинок на колишній вул. Академічній, 21 (просп. Шевченка) був споруджений за проектом архітектора Яна Шульца (Schulz) у 1909–1910 рр. як чиншовий будинок адвоката др. Бруно Покорного (Bruno Pokorny)і його дружини Станіслави. Однак, це не перший будинок, що був розташований на цій ділянці. На карті Львова 1777 р. її частину займає дерев'яний, прямокутний у плані будинок, позначений конскрипційним №376. На карті 1802 р. такий же будинок має конскрипційний №429.

Перший мурований будинок на цій ділянці був споруджений у другій половині 1840-х рр. Він зображений на кадастровому плані Львова 1849 р., у плані – П-подібний. Аналогічний будинок згаданий в архівній будівельній справі (ДАЛО 2/1/60) у документі 1853 р. Ця кам'яниця з конскрипційним №882 2/4 була двоповерховою, мала ґонтову покрівлю. На той час її власницею була Кароліна Вальслебен (Walsleben). Цього ж року на її замовлення ремонтували каналізаційні труби будинку (ДАЛО 2/1/60:1).

Наступними відомими власницями будинку були Філіпіна Бачинська (Baczyńska) та Текля з Бачинських Устянович (Ustyanowicz/Ustianowiczowa). У 1864 р. вони просили магістрат про дозвіл побудувати перед кам'яницею мурований канал. Дозвіл було гарантовано 30 квітня 1864 р. з умовою, що після завершення робіт дорогу буде відновлено до первісного стану (ДАЛО 2/1/60:4).

З 1872 р. власницею будинку стала Христина Нойманн (Neumann), вдова податкового комісара (c. k. komisarz skarbowy). У 1873 р. через сильне пошкодження частини ґонтової покрівлі Христина Нойманн просила магістрат про дозвіл здійснити ремонт. У ці роки, згідно з новими будівельними нормами, у Львові масово замінювали ґонтові покрівлі будинків на бляшані для кращої вогнестійкості будинків. Магістрат дав дозвіл на ремонт, однак за умови, що вона влаштує вогнетривку покрівлю до кінця липня наступного року (ДАЛО 2/1/60:8).

У жовтні 1873 р. Розалія Шуберт (Schubert), власниця сусідньої кам'яниці №19 (конскр.№429 ¼, тепер на її місці стоїть будинок Прокуратури), написала скаргу до міського магістрату на Христину Нойманн, звинувачуючи її у тому, що в її офіцині, яка прилягає до будинку №19, зіпсовані комини: через дірки, заледве закладені цеглою, виходить дим. Це було небезпечно, адже ґонтова покрівля могла легко загорітися. Комісія будівельного департаменту підтвердила незадовільний стан коминів і дала власниці 15 діб на виконання ремонту.

У 1885 р. проведено реставрацію будинку під керівництвом міського будівничого Цвіллінґа (Zwilling). Зокрема, дах покрили бляхою, перезасклили вікна і двері, відновили склепіння в одному із приміщень з боку проспекту та в двох орієнтованих на внутрішнє подвір'я, відремонтували два комини, переробили чільний фасад тощо (ДАЛО 2/1/60:15-).

У 1909 р. власниками будинку на колишній вул. Академічній, 21 (просп. Шевченка) були адвокат др. Бруно Покорний (Pokorny) та його дружина Станіслава. В той час вони мешкали за адресою вул. Длуґоша, 27 (вул. Кирила і Мефодія). Цього ж року вони вирішили збудувати на місці старої кам'яниці нову. Проект виконав архітектор та будівничий Ян Шульц. Новий будинок був зведений із використанням залізобетонних конструкцій, зокрема, для фундаментів, межової стіни з боку будинку №23 та перекриттів. Стіни вимурувані переважно з пустотілої цегли. Розрахунок конструкцій межової стіни виконав Броніслав Копняк (BronisławKopniak). Для перекриттів була застосована система "Геркулес" та "Секелі" компанії з Будапешту "Секелі і Фараґо" (уг. "Székely ós Faragó").

Будівництво завершене у 1910 р., а 25 серпня того року власники просили магістрат про дозвіл на заселення.

Згідно рішення №371 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 р. будинок включений до списку пам'яток архітектури місцевого значення (ох. №408).

Сьогодні (2014) будинок зберігає житлову функцію. На партері розміщений магазин одягу "Парк Авеню" та ресторан-кондитерська "Вероніка". У подвір'ї до правої офіцини прибудоване службове приміщення.

Архітектура

Перший мурований будинок на ділянці був споруджений у другій половині 1840-х рр. Кам'яниця була розташована у рядовій забудові просп. Шевченка (тоді — вул. Академічної), була двоповерховою, у плані П-подібною з двома бічними офіцинами. Головний фасад був дев'ятиосьовим, симетричним, по центру розміщувався портал. Оздоблення було стриманим, у класицистичному стилі. Можливо, при реконструкції будинку у 1885 р. будівничим Якубом Цвіллінґом фасад отримав певні декоративні елементи історизму. Спочатку будинок мав ґонтову покрівлю, а в 1885 р. влаштували бляшану покрівлю. Вигляд кам'яниці у 1890 р. зафіксовано на фотографії Е. Тшемеського.

У 1909 р. архітектор Ян Шульц розробив проект нового будинку на замовлення власників др. Бруно Покорного та його дружини Станіслави.

Новий будинок П-подібний, чотириповерховий. Внутрішнє планування — односекційного типу. У головному корпусі були розміщені помешкання, а в офіцинах — переважно службові приміщення: кухні, комори тощо. На 2-4 поверхах офіцини сполучені галереями, піднятися на які можна через чорнові гвинтові сходи. На галереях зберігся вантажний підйомник. Загалом, схема планування є типовою для свого часу.

Головний фасад будинку симетричний, п'ятиосьовий. Симетрія підкреслена розміщенням головного порталу та двох еркерів, сполучених на 3-му і 4-му поверхах відкритими балконами. Така композиційна схема фасаду звична для львівських житлових кам'яниць пізньої сецесії (модерну). Однак, декоративне вирішення, накладене на цю основу, є дуже яскравим, багатим і нетиповим для Львова. У ньому поєдналися мотиви історичних стилів: різновидів неоготики (зокрема венеційської), неоренесансу. Крім цього, застосований притаманний сецесії принцип атектонічної композиції — він проявився у збільшенні кількості скульптурного декору на фасаді з висотою, а також в ускладненні форми прорізів вікон: на партері вони прямокутні, на 2-му поверсі — лучкові, на 3-му — у формі трифолієвої арки. На 4-му поверсі вікна мають форму складної портьєрної арки, що є унікальним для Львова.

В рівні партеру площина стіни прикрашена французьким рустом, вікна-вітрини не мають жодних прикрас. На цьому тлі вирізняється портал із стрілчастим світликом та вімперґом, а також масивні кронштейни, прикрашені ліпним акантовим листям, які підтримують еркери. Починаючи з 2-го поверху, практично всі вікна вирішені як біфорії. Два вікна на еркерах мають масверки прямокутних форм (запозичення з пізньої готики). Аркада на балконі й аналогічні за формою обрамлення вікон 3-го поверху нагадують характерні лоджії венеційської готики. На 3-4 поверхах у декорі активно використовуються масверки, особливо стрілчасті та трифолієві форми: в аркаді, у площинному стіновому декорі, в кам'яному огородженні балкону, у металевих жардиньєрках. Фасад завершений складним карнизом, а еркери — високими трикутними причілками, які почленовані пінаклями. Автентична покрівля даху збереглася не повністю, під час одного з ремонтів її частина була замінена на бляху, пофарбовану у темно-червоний колір.

В інтер'єрі сіней та сходової клітки використані подібні декоративні елементи, що й на головному фасаді. Збереглася автентична, облицьована білим мармуром сходова клітка з металевим огородженням, а також оригінальна віконна столярка з латунною фурнітурою початку ХХ ст.

З 5 липня 1985 р. будинок визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення у Львові (ох. №408-М).

Пов'язані місця

Опис

Просп. Шевченка

Детальніше про місце

Опис

Вул. Коперника, 30 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Філіпіна Бачинська (Filipina Baczyńska) — співвласниця попереднього будинку.
Кароліна Вальслебен (Carolina Walsleben) — власниця попереднього будинку.
Броніслав Копняк (Bronisław Kopniak) — інженер, автор розрахунку частини конструкцій будинку.
Христина Нойман із Мохнацьких (Krystyna Neumann, 1832-1908) — вдова податкового комісара Юзефа Ноймана, мати президента Львова Юзефа Ноймана, власниця попереднього будинку.
Адольф Нойман (Adolf Neumann) — судовий ад'юнкт, мешканець попереднього будинку, ймовірно син Христини Нойман (1900)
Рудольф Нойманн (Rudolf Neumann) — судовий секретар, мешканець попереднього будинку, ймовірно син Христини Нойман (1902)
Юзеф Нойман (Józef Neumann, 1857-1932) — співвласник друкарні Piller-Neumann i Spółka на вул. Личаківській, 3, член міської ради, пізніше — президент міста, співвласник і мешканець попереднього будинку (1900,1902)
Др. Бруно Покорний (Bruno Pokorny) — адвокат, співвласник будинку до 1939 р., тел. 2-10-31 (1937 р.)
Станіслава Покорна (Stanisława Pokornowa) — дружина Бруно Покорного, співвласниця будинку.
Текля з Бачинських Устянович (Tekla z Baczyńskich Ustyanowicz/Ustianowiczowa) — співвласниця попереднього будинку.
Якуб Цвіллінґ (Jakób Zwilling) — міський будівничий, керівник реконструкції попереднього будинку у 1885 р.
Розалія Шуберт (Rozalia Schubert) — власниця сусіднього будинку №19 (сьогодні не існує).
Ян Шульц (Jan/Johann Schulz) — архітектор і будівничий, автор проекту сучасного будинку.

Др. Казимир Бохенський (Kazimierz Bocheński) — лікар гінеколог і акушер, професор університету ім. Яна Казимира, мешканець будинку (~1916-1935)
Леон Брауде (Leon Braude) — працівник агенції, мешканець будинку (1916)
Анна Вельковська (Anna Welkowska) — поштова службовиця,мешканка і попереднього, і наступного будинків, 1909, 1910 р.
Др. Володимир Ганкевич (Włodzimierz Hankiewicz) — рахунковий радний Податкової дирекції, мешканець попереднього будинку (1900)
Генрик Гюбль (Henryk Hübl) — пенсіонер, мешканець попереднього будинку (1900)
Міхаліна Гюбль (Michalina Hübl)— модистка,мешканка попереднього будинку (1900)
Авґуста Ґайльхо(-фер) (Augusta Gailho(-fer))— вдова, мешканка попереднього будинку (1900,1909)
Людвіка Зельтенрайх (Ludwika Seltenreich) — власниця складу, мешканка будинку (1935)
Юзеф Каро (Józef Caro) — професор політогії, мешканець будинку (1935)
Ісаак Кеслер (Izaak Kessler) — купець, мешканець новозбудованого будинку у 1910 р.
Якуб Кеслер (Jakób Kessler) — купець, мешканець попереднього будинку (1909)
Емануель Кретхнер (Emanuel Kretchner) — службовець Кредитного земського товариства, мешканець попереднього будинку (1900)
Юзеф Кретхнер (Józef Kretchner) — службовець Крайового банку,мешканець попереднього будинку (1900)
Соломон Герман Кюбель (Salomon Herman Kübel) — видавець "Газети помешкань", мешканець попереднього будинку (1909)
Ян де Лап'єр (Jan De Lapiere) — лікар-терапевт, мешканець будинку (1935)
Др. Ян Лєнартович (Jan Lenartowicz) — лікар дерматолог і венеролог, бюро, мешканець будинку (1916)
Еміль Марґулєс (Emil Margulies) — мешканець і попереднього, і наступного будинків (1909, 1910)
Е. І. Міодушевський (Е. И. Миодушевский) — мешканець будинку у 1947 р. (тел. 1-14-30)
Амалія Мйончинська (Amalia Miączyńska) — мешканка попереднього будинку (1909)
Др. Юліуш Моніс (Juljusz Monis) — лікар-уролог, мешканець будинку (1935)
Ян Обаль (Jan Obal) — майстер-драпірувальник, мешканець і попереднього, і наступного будинків 1909, 1910 р.
Костянтин Подгалич (Konstanty Podhalicz) — власник цукерні, мешканець попереднього будинку (1909)
Генрик Рапальський (Henryk Rapalski) — власник нерухомості, мешканець попереднього будинку (1909)
Людвік Сейфарт (Ludwik Seyfarth ) — адвокат, мешканець будинку (1916)
Ярослав Секєла (Jarosł. Sekieła) — купець, мешканець будинку (1935)
Болеслава Славушевська (Bolesława Sławuszewska) — працівниця пошти, мешканка попереднього будинку (1909)
Марія Славушевська (Marya Sławuszewska) — службовиця пошти, мешканка попереднього будинку (1909)
Софія Тепінка (Zofia Tepinka) — вчителька, мешканка і попереднього, і наступного будинків у (1909, 1910)

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/60.
2. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1900)
3. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1902)
4. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
5. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916)
6. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
7. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
8. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
9. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
10. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
11. Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)
12. Nekrologia, Kurjer Lwowski, 1908, №383

Авторка опису — Ольга Заречнюк
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення