Просп. Шевченка, 13 – Обласна бібліотека (колишнє Міське казино)
Будинок, розміщений між просп. Шевченка та вул. Нижанківського, було споруджено для Міського казино в 1874-1876 рр. за проектом архітектора Філіпа Покутинського та інженера Людвіка Вєжбицького. Він є зразком архітектури історизму (італійського неоренесансу); пам'яткою архітектури місцевого значення (Ох. № 402-М). Від 2009 р. тут функціонує Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.
Архітектура
Будинок є характерним зразком архітектури доби історизму. Він характеризується змішаною поверховістю — двоповерховий з боку проспекту, одноповерховий з тилу. Окрім цього, будинок має підвали й горища. Зведений з цегли, перекриття — дерев'яні, двосхилий дах над передньою частиною, односхилий — над тильною та офіцинами; має невеликі люкарни. Покрівля бляшана. У плані будинок наближений до квадрата, має два вуличні фасади (з боку просп. Шевченка і з боку вул. Нижанківського), всередині — замкнене внутрішнє подвір'я.
Цілком імовірно, що будівля Казино від 1870-х рр. є надбудовою над фундаментами старішого будинку, який мав меншу площу забудови. У такий спосіб підвали мала не вся будівля.
Спочатку будинок був Г-подібним у плані. Через портал у центрі фасаду був головний вхід, який пролягав до просторого вестибюля. Із боків розташовано гардероби, а попереду — тримаршеві сходи. Поруч, на партері, розміщувалися кімната для гри в карти та велика читальня із малим залом для некурців. Вікна цих приміщень виходили на проспект. Справа, за читальнею, було помешкання секретаря із вікнами у подвір'я. А через вузький Г-подібний коридор зліва вестибюля було влаштовано вхід до головної ("великої"), бальної, зали Казино. 1879 р. залу розширили, зокрема прибудували з боку подвір'я дерев'яну веранду, що, безперечно, погіршило природне освітлення. У 1880–1890-х рр. веранду із суміжними службовими приміщеннями перебудували на малу залу Казино.
1899 р. із тилу споруди прибудовано кеглярню з їдальнею на партері та із галереєю і буфетом на другому поверсі. Щоправда, до цих приміщень не було комфортного доступу. В той час Казино безпосередньо межувало зізаду з ділянкою сусіднього будинку, а вулиці (сучасної Нижанківського) тоді ще не існувало. Тож перехід був влаштований із центрального вестибюля і через подвір'я. Лише в 1913 р. з боку вже прокладеної вул. Бурлярда, на тильному фасаді, з'явився вхід.
У 1933 р. будинок реконструйовано: поновлено його каналізаційну систему, пофарбовано фасад, замінено частину дахових конструкцій та покрівлю, а також покращено планування. Зокрема вхід до великої зали Казино влаштували через майданчик головних сходів (незручний довгий вузький коридор використали для влаштування туалетів та ін.). Сходи, які вели з коридору до зали, зберегли для сполучення із залою ресторації. Поряд із залою зручно розмістився жіночий туалет, а доступ до чоловічого був через вестибюль на першому поверсі.
Чільний фасад будинку практично не змінився від 1870-х рр. Він симетричний, одинадцятиосьовий, вирішений у вишуканих формах італійського неоренесансу. Симетрія підкреслена тонким тривіконним центральним ризалітом. Фасад має характерну для історизму тектонічну композицію, декорований коринтським ордером. Має масивний цоколь, стіни першого поверху рустовані: спочатку ряд діамантового, далі почергово ряди гладкого та фактурного квадрового рустів. На другому поверсі стіни гладкі. Прямокутні вікна фланковані канельованими пілястрами, що підтримують трикутні сандрики. Вікна ризаліту півциркульні, з профільованими архівольтами і замковими каменями. Між ними розміщені канельовані пілястри. Фасад завершений антаблементом коринтського ордеру, з гладким фризом. На ризаліті фриз декорований ліпними арабесками.
Сучасний вигляд тильного фасаду є результатом багатьох перебудов. Сьогодні він мінімалістичний, з дев'ятьма півциркульними вікнами. Вони розміщені асиметрично, без декору.
Інтер'єр Казино, зокрема бальної зали, також був вирішений у неоренесансному стилі, з ордерним коринтським декором. Значною мірою він збережений до сьогодні.
Пов'язані місця
Персоналії
- Антоній Попель – Скульптор, педагог. Один з провідних львівських скульпторів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Був автором пам’ятника Корнелю Уєйському, який знаходився на цьому місці перед входом до колишнього казино.
- Тадеуш Голлендер
- Остап Ортвін (Оскар Катценелленбоґен)
- Ґеорґ Брандес – Візит данського літератора до Львова у 1898 році
Венцель Юзеф (Józef Wenzel) —
працівник Міського казино у 1900 р., зазначений в адресній книзі як мешканець
будинку, можливо його секретар.
Вєжбицький
Людвік (Ludwik Wierzbicki, також Вербицький, 1834–1912) — польський інженер, випускник Віденської політехніки.
У 1860–1889 рр. працював на різних посадах на залізниці ім. Карла Людвіґа.
Автор проектів вокзалів у Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Чернівцях та ін.
вокзалів цієї залізниці. У 1871–1889 рр. працював у Львові. Від 1897 р. —
директор Державної залізниці. Викладав у Львівській політехніці, був членом Міської
ради Львова, активним громадським діячем. Ймовірно, був співавтором проекту
будинку Міського казино.
Гойнацький
Владислав (Władysław Hojnacki) — секретар Казино.
Ґьотц
Маріан (Marian Hötz) — один із президентів
Казино.
Данковський Станіслав (Stanisław Dankowski) — польський архітектор, від 1917 р. —
будівничий м. Сосновець Силезького воєводства у Польщі, навчався у Львівській
політехніці у 1904–1909 рр. Автор переможного конкурсного проекту казино (1910
р.)
Дилевський
Ян (Jan Dylewski), др. —
польський науковець, член міської ради, громадський діяч. Зазначений в адресній
книзі 1902 р. як керівник Казино.
Дунєвич
Едвард (Edward Duniewicz) — в
адресних книгах 1897 і 1900 рр. зазначений як мешканець будинку
Ісакєвич Францішек (Franciszek Isakiewicz)—
секретар Казино, мешкав у будинку принаймні в 1910–1916 рр.
Каменобродський
Альфред (Alfred Kamienobrodzki, 1844-1922)
— львівський польський архітектор. Автор проектів кількох реконструкцій будинку
казино, зокрема в 1879 і 1899 рр.
Ленерт
Северин (Seweryn Lehnert), др — віце-президент
Міського казино і Літературно-мистецького кола.
Лісєвич Зиґмунт (Zygmunt Lisiewicz) —
адвокат, мешканець будинку в 1900 р.
Лісєвич Олександр (Aleksander Lisiewicz) —
адвокат, член Міської ради, мешканець будинку в 1900 р.
Маліновський
Юзеф (Józef Malinowski, 1812-1890) — доктор права, адвокат, член міської ради,
громадський діяч, меценат, багатолітній президент Казино
Масловський
Юзеф (JózefMasłowski) — будівничий (майстер-муляр), керівник будівельних
робіт під час реконструкції будинку в 1933–1934 рр.
Міснякєвич
Антоній (Antoni Miśniakiewicz) —
автор проекту з облаштування дверей на тильному фасаді будинку 1913 р. (з боку
вул. Нижанківського).
Покутинський
Філіп (Filip Pokutyński, 1829-1879)—
польський архітектор, випускник Технічного інституту в Кракові та Берлінської загальної
будівельної школи, а також Мюнхенської академії образотворчих мистецтв. Автор
численних проектів громадських будівель у стилі історизму в Галичині. Ймовірно,
був співавтором проекту будинку Міського казино.
Польт
Рудольф (Rudolf Polt) — інженер, автор
проекту ремонту/реконструкції каналізаційних мереж будинку в 1933 р.
Солецький Тадеуш (Tadeusz Solecki) — інженер, автор проекту реконструкції будинку в 1933 р.
Федорович Рудольф (Rudolf Fedorowicz) —
секретар Міського казино, мешканець будинку в 1900 р.
Джерела
1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/50. Справа пізніше перейменована на: 2/1/48
2. ДАЛО 2/1/51. Справа пізніше перейменована на: 2/1/49
3. Лінда С.,
"Архітектура історизму", Архітектура
Львова: час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., ред. Бірюльов Ю., (Львів: Центр Європи,
2008), с.
4. Шолґіня В., "Місто бавиться",
журнал "Ї", число 52: "Польський усе-світ Галичини"
5. Гелена
Ольшевська-Пазужина, "Мій Львівський Мікрокосмос", журнал "Ї",
число 52: "Польський усе-світ Галичини"
6. http://photo-lviv.in.ua/miske-kazyno-unikalnyj-budynok-dlya-svoho-chasu/
7. "Konkurs na
gmach kasyna we Lwowie", Architekt,
Nr 1, (Kraków, 1910), s. 20
8. "Rozstrzygnięcie
konkursu na projekt kasyna we Lwowie", Architekt,
Nr 3, (Kraków, 1910), s. 50
9. "Konkurs
na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie", Czasopismo
techniczne, Nr 7, (Lwów, 1910), s.
93–97
10. Додаток до Czasopismo
techniczne, Nr 7, (Lwów, 1910), tabl. IV–IX
11. Anna
Piwowarska, W świecie arystokracji
12. Album inżynierów i techników w Polsce,
T. I, Część III, życiorysy
13. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta
Lwowa (Lemberg, 1889).
14. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta
Lwowa (Lemberg, 1910).
15. Księga
adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwów, 1900).
16. Księga
adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1902).
17. Księga adresowa krolewskiego stolecznego
miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
18. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na
obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення