Вул. Лесі Українки, 1 – кінотеатр (не діє) ID: 1624

У будинку театру на суч. вул. Лесі Українки, 1 у 1897 році перед виставами демонстрували фільми. У 1908 році тут була розміщена філармонія, а також один із перших у Львові стаціонарних кінотеатрів "Електричний театр Езера". Кінотеатр діяв тут до 1939 року під різними назвами: "Ексельсіор-Уранія" (1908–1911), "Геліос" (1911), "Лев" (1913–1931), "Атлантік" (1931–1939). Сьогодні у будівлі розміщений Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької.

Історія

У колишньому театрі Скарбека з 9 по 20 січня 1897 року перед початком вистав відвідувачам пропонували переглянути фільми, демонстровані за допомогою кінематографа-апарата братів Люмьєрів. Це стало другим випадком публічної демонстрації кінострічок проекційним методом у Львові (після сеансів у пасажі Гаусмана в 1896 р.).

У 1900 році міський театр переїхав у будинок на пл. Голуховських, а в будівлі розташували філармонію. Відомо, що наприкінці 1906 року у Львові створено французьке кінематографічне товариство "The Royal Vio" , а в 1907-му у будинку філармонії відбувалися кінопокази.

"Електричний театр Езера" ("Teatr elektryczny Oesera"), 1908 р.

1908 році у будівлю філармонії переїхав кінотеатр "Електричний театр Езера" Францішка Йозефа Езера (Oeser). Але цього ж року кінотеатр перестав діяти, оскільки його власник виїхав до Праги.

"Ексельсіор-Уранія" ("Exelsior-Urania"), 1908–1911 рр.

У 1908 році з пасажу Міколяша сюди перенесено кінотеатр львівської філії віденського просвітницького товариства "Ексельсіор-Уранія", керівником якого був Герман Опат (Herman Opat). Від 4 квітня 1908 року тут відбувались покази тричі на тиждень (субота, неділя і середа) по два сеанси на день (на 16 і 20 год.). Відвідуваність і прибутки цього кінотеатру були досить високими. Так, за 22 березня (неділя) 1908 року продали квитки на суму 885 корон 40 геллерів (914 квитків), за 24 березня (вівторок) — 223 корон 10 геллерів (386 квитків), 25 березня (середа) — 665 корон 50 гелерів (692 квитки), 29 березня (неділя) — 1058 корон 80 геллерів (1028 квитків), 1 квітня (середа) — 289 корон 95 геллерів (523 квитки), 4 квітня (субота) — 508 корон 10 геллерів (880 квитків), 5 квітня (неділя) — 947 корон 20 геллерів (1138 квитків).

Окрім звичайних кінопоказів, тут організовували і тематичні вечори з лекціями і фільмами. На початку квітня 1908 року кілька таких вечорів було проведено у кінотеатрі "Ексельсіор-Уранія". 4 квітня тут виголосив лекцію проф. Биґер "Про Костюшкові часи", а 5 квітня тут відбувалися урочистості до річниці битви під Рацлавіцами. Ціни на квитки тоді було зменшено. Виголосив промову "посол землі краківської" до Галицького крайового сейму Франциск Птак (Franciszek Ptak), продекламовано вірш Теофіла Ленартовича (Teofil Lenartowicz) "Рацлавицька битва" ("Bitwa Racławicka"), хор співав патріотичні пісні. Після цього була виголошена лекція Едмунда Лібанського (Edmund Libański) — "Чудеса сучасної техніки" ("Z cudów współczesnej techniki"). І лише після цього відбувся кінопоказ. Лекції інженера Едмунда Лібанського були різними за тематикою. Так, 8 квітня 1908 року в "Уранії" ("Uraniа") перед кінопоказом він виголошував лекцію на тему "Розвиток військового мундиру" ("Rozwój marynarki wojennej"). Загалом, кожен перший суботній сеанс (о 16 годині) в "Уранії" відбувався для шкільної молоді з відповідно підібраною програмою та за зниженими цінами на квитки.

"Геліос" ("Helios"), 1911–1913 рр.

Згодом кінотеатр "Ексельсіор-Уранія" отримав іншу назву — "Геліос". Його власники — Герман Опат, а також спілка, що складалась із Юзефа Яскульського (Józef Jaskólski) та інженера Едмунда Лібанського (Edmund Libański). У 1913 році "Геліос" переносять на вул. Городоцьку.

"Лев" ("Lew"), 1913–1931 рр.

У 1913 році у приміщенні філармонії діє кінотеатр "Лев", який функціонує під цією назвою до 1931 р. У 1913–1916 рр. власником цього кінотеатру був Людвік Кухар (Ludwik Kuchar), а з 1916 р. — Польське Товариство Золотого Хреста. На той час це, фактично, був найкращий і найдорожчий кінотеатр Львова. Ціни на квиток у грудні 1913 року коштували від 20 геллерів до 10 корон (велика ложа). Для порівняння, ціни в міському театрі на оперу коштували від 80 геллерів до 26 корон, а на комедійну драму — від 50 геллерів до 18 корон.

"Атлантік"("Atlantik"), 1931–1939 рр.

З 1931 р. до 1939 р. кінотеатр у приміщенні філармонії носить нову назву — "Атлантік" — саме так часто називали звукові кінотеатри у Європі. Власниками цього кінотеатру були Тадеуш і Владислав Кухарі (Tadeusz i Władysław Kucharowie), брати Адольф і Маркус Ґерне (Adolf i Markus Gerne) i Йоахим Шаль (Joachim Schall). У жовтні 1930 року у кінотеатрі розпочали покази звукових фільмів (четвертий звуковий кінотеатр у м. Львові). У серпні 1933 року кінотеатр перебував на ремонті. У рапорті Львівського староства за 1939 рік зазначено, що "Атлантік" — кінотеатр середньої успішності.

Люди

Биґер — професор.
Адольф Ґерне (Adolf Gerne) — один з співвласників кінотеатру.
Маркус Ґерне (Markus Gerne) — один з співвласників кінотеатру.
Владислав Кухар (Władysław Kuchar) (10 серпня 1895 – 4 грудня 1983) — спортсмен, відомий тенісист. Син Людвіка Кухара (Ludwik Kuchar), молодший брат Тадеуша Кухара. Закінчив Львівську політехніку. За освітою — архітектор. Був одним із власників (з 1931 р.) кінотеатру "Атлантік". 
Людвік Кухар (Ludwik Kuchar) – один з власників кінотеатру.
Тадеуш Кухар (Tadeusz Kuchar) (13 квітня 1891 – 5 квітня 1966) — старший син галицького кіномагната Людвіка Кухара. Народився у Кракові (Польща). У 1909 р. закінчив Львівську політехніку, за спеціальністю – інженер. З 1926 р. – власник кінотеатру "Копернік" ("Kopernik"), а з 1931 р. один із співвласників кінотеатру "Атлантік".
Едмунд Лібанський, (Мондшайн) (Libański/Mondschein) (1862–1928) — випускник Львівської політехніки, у 1893–1895 рр. був асистентом Кафедри мостобудування, у 1897 р. проводив цикл лекцій авіаційної тематики, був членом львівського Політехнічного товариства. У 1905–1907 рр. провадив власне технічне бюро у Львові, Мелеці, Дрогобичі та знов у Львові, на вул. Зеленій, 5с. У 1908–1910 рр. був керівником технічного відділу Парцеляційного банку у Львові, у 1911–1914 рр. працював за своїм фахом у Крайовому виділі. Крім основної праці за фахом, безкоштовно провадив популяризаторську роботу, поширюючи технічні знання. Представляв найновіші технічні здобутки (авіації, фотографії, кінематографу), розповідав про перспективи розвитку техніки. З 1908 р. був співвласником одного з перших львівських кінотеатрів "Уранія", тоді найбільшого у Львові, що був розташований у залі Філармонії (колишньому театрі Скарбка). Перед початком кожного сеансу проводив лекції, розповідаючи про кінематограф. За допомогою кіно проводив також просвітницьку роботу. Співзасновник Львівського фотографічного товариства "Коперник" (1909). 
Герман Опат (Herman Opat) — член спілки власників.
Францішек Птак (Franciszek Ptak) — посол до Галицького крайового сейму.
Йоахим Шаль (Joachim Schall) — один з співвласників кінотеатру.
Юзеф Яскульський (Józef Jaskólski) — член спілки власників.

Джерела