Вул. Академіка Богомольця, 07 – житловий будинок
Історія
Ділянка, на якій стоїть цей будинок, виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).
Парцелю, на якій розмістився пізніше будинок №7, придбав підприємець Генрик Ґотліб Гашлякевич (Haszlakiewicz). Проект кам'яниці був розроблений у бюро Івана Левинського у 1905 р. (ДАЛО 2/1/127:53). Будівництво завершилося наступного року, в жовтні 1906 р. було надано дозвіл на заселення будинку. Зведення цієї кам'яниці стало причиною певного конфлікту: власники дотичних будинків на вул. Пекарській скаржилися, що через неї їхні помешкання втратили доступ до природного освітлення, а др. Ігнатій Лікендорф (Liсkendorf), власник будинку №4, заявив, що внаслідок цього будівництва на стіні його офіцини (флігеля) з'явилися тріщини. Однак скарги нічого не змінили, адже згідно діючих будівельних норм не було допущено порушень (ДАЛО 2/1/127: 54-55). У 1907 р., за проханням власниці Марії Погорецької з Креховецьких (z Krechowieckich), ділянка з будинком отримала новий конскр.№926 4/4.
У 1910-х рр. у цьому будинку мешкали: Євген Олесницький – посол Галицького сейму до Австрійського парламенту; Адам Креховецький (Krechowiecki), редактор газети "Gazeta Lwówska"; арх. Адам Опольський (Opolski), який разом з Іґнатієм Кендзерським (Kędzerski) мав тут також свій офіс. Певний час у будинку орендувала приміщення "фребльовська" школа для дівчат (від педагогічної системи Франца Фрьобля (Fröbel), директоркою якої була Амалія Д'Eндель (d'Endel). На поч. 1920-х рр. власником будинку був Якуб Позамент (Pozament), відомий львівський громадський діяч. Принаймні з 1924 р. до 1939 р. власниками будинку були Ушер і Дебора Кандлі (Kandel) (ДАЛО 2/1/127: 3, 10, 33). П'ятикімнатну квартиру на 3-му поверсі орендувала Генрика Гашлякевич. Протягом років остання здавала квартиру численним суборендарям, і, як наслідок, була поруйнована підлога в помешканні (що в т.ч. потребувало заміни кількох балок перекриття), несправні двері в інтер'єрі, а також двері з ґанку до чорнової сходової клітки, котрі не закривалися; в аварійному стані були галереї з боку подвір'я. Це стало причиною конфлікту між Кандлями і Гашлякевич, оскільки вони відмовлялися провадити ремонт власним коштом, що від них вимагав магістрат (ДАЛО 2/1/127: 16-18, 22-23).
У 1930-му та 1936-му були відремонтовані фасад і сходова клітка.
Згідно рішення №381 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у м. Львові (ох.№7). Сьогодні будинок використовується суто як житловий.Пов'язані історії
Архітектура
Будинок розташований у куті скверу на вул. Богомольця. Це колишня чиншова кам'яниця, характерна для поч. ХХ ст. Споруджена з використанням сучасних матеріалів і конструкцій, одразу з під'єднанням до мереж водопостачання та каналізації, а також електрики. Будинок – незвичної форми в плані, що обумовлено складністю ділянки. Декоративне вирішення кам'яниці – в нетиповому для Львова стилі, що поєднує елементи орнаментальної сецесії, неороманського та неоготичного стилів.
Будинок триповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, отинькований. Імовірно, як і інші будинки на вул. Богомольця, перекритий склепіннями системи Кляйна у підвалах; міжповерхові перекриття має із металевих двотаврових балок та дерев'яне горищне. Дахова конструкція дерев'яна, кроквяно-стійкова із бляшаною покрівлею (оригінальна була з дахівки).
Нерегулярна форма ділянки, а також сусідство аж із шістьма іншими кам'яницями і потреба природного освітлення усіх житлових приміщень, обумовили складну конфігурацію плану будинку. Згідно оригінального проекту, на партері були розташовані по 2 квартири: одна три-, інша чотирикімнатна. Поряд із чорновими сходами в офіцині була розміщена також кімната для сторожа. На 2-му–3-му поверхах більша квартира – шестикімнатна (з приміщеннями над вхідними сіньми та над кімнатою сторожа). У кожній квартирі всередині була кухня, санвузли, а також просторий салон (вітальня), яка у більшій квартирі має вихід на трикутну лоджію – нетипове рішення львівської кам'яниці поч. ХХ ст. У підвалі були розташовані пральня та пивниці (льохи).
Будинок цілком асиметричний. На сквер виходять 2 фасади, між ними – трикутні лоджії на всіх поверхах. З боків обох фасадів – тонкі пристінки з біфоріями. На первісному проекті фасад був вирішений у неоготичних формах: прямокутні вікна з обрамленнями з фасками; прямокутні біфорії з заглибленими тимпанами, зверху заповненими масверками; пристінки, завершені трикутними причілками з пінаклями на кутах. Але врешті реалізовано інший задум, де стилістика змінена на неороманську: біфорії складаються з півциркульних вікон, жодних масверків, а замість причілків – лучкової форми аттики з півциркульними віконцями (стилізацією романських аркатур). При цьому стилістика орнаментальної сецесії простежується у металевих дверях головного порталу, капітелях колонок біфоріїв з квітами, замковому камені-маскароні у формі жіночої голови над лоджією, а також кованих огорожах балконів. Незвичне вирішення має світлик, який складається із трьох вузьких трифоліїв.
Сьогодні будинок, крім деяких перепланувань і заміни покрівлі, ззовні зберігся у досить незміненому вигляді. Замінена покрівля, вистрій в інтер'єрі сходової клітки. На фасаді кілька вікон та лоджія мають сучасні металеві ґрати, дещо не в стилі будинку.Пов'язані місця
Персоналії
- Іван Левинський – Один з найвідоміших архітекторів Габсбурзького Львова, підприємець, один з найбільших роботодавців свого часу у місті. Його фірма була причетна до незліченних будівництв і реконструкцій по всьому Львову та краї. Викладач Вищої технічної школи, активний громадський діяч пов'язаний із українським народовецьким рухом. Фірма Левинського здійснювала проектування та будівництво будинку
- Євген Олесницький – Громадсько-політичний діяч, адвокат, економіст, публіцист, перекладач, член НТШ. У 1910-х рр. Євген Олесницький мешкав у цьому будинку.
- Якуб Позамент – Купець, громадський діяч. Якуб Позамент був власником будинку на поч. 1920-х рр.
- Леон Аппель – Купець, громадський діяч, графік, живописець-декоратор, вітражист, власник майстерні з виготовлення вітражів у Львові. При створенні будинку у 1907-1908 рр. була задіяна майстерня вітражів Аппеля.
- Лєшек Аллерганд – Лєшек Аллерганд (1931-2018) — медик, внук відомого львівського юриста Маурици Аллерганда, разом із батьками пережив Голокост у Львові.
Адольф, Герман, Джеймс, Леон, Мойсей Блемери
– купці, мешканці будинку у 1935 р.
Амалія Д'Ендель (Amalia D'Endel) – директорка "фребльовської" школидля дівчат(прим.: від педагогічної системи Фрьобля (Fröbel)), у цьому будинку винаймала приміщення для школи (1913).
Генрик
Ґотліб Гашлякевич (Henryk Gottlib Haszlakiewicz) – власник будинку.
Генрика Гашлякевич (Haszlakiewicz) – мешканка будинку в
міжвоєнний період.
Дебора Кандель (Debora Kandel) – співвласниця будинку.
Здзіслава
Студницька (Zdzisława Studnicka) – мешканка
будинку у 1913 р.
Ігнатій
Кендзерський (Ignacy Kędzierski) – інженер-архітектор, мешканець будинку у 1910 р.
Кароль Мюллер (Karol Müller) – підполковник,
мешканець будинку у 1937 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) – власниця ділянки.
Марія з
Креховецьких Поґорецька (Maria z Krechowieckich
Pogorecka) – власниця будинку у 1907
р.
Марія
Завадовська (Marya Zawadowska) – вдова
судового ад’юнкта, мешканка будинку у 1913 р.
Ушер Кандель (Uszer Kandel) – співвласник будинку.
Юзеф Яжиміньський (Józef Jarzymiński) – мешканець будинку у 1914 р.
Ядвіґа
Домбровська (Jadwiga Dąbrowska) – канцелярська
помічниця, мешканка будинку у 1913 р.
Якуб Франзос (Jakób Franzos) – мешканець будинку у
1913 р.
Ян Косс (Jan Koss) – адвокат, член Адвокатської палати, мешканець будинку у 1910р.
Інтерв'ю
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/127: 3, 10, 16-18, 22-23, 33, 53-55.
- Almanach Zydowski Hermana Stachla (Lwow, 1937).
- Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa, 1914.
- Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warsaw: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 258.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy; Wrocław: Via Nowa, 2001), 223.
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1914).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwow, 1920).
Літературний редактор – Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
