...

Вул. Академіка Богомольця, 10 – житловий будинок

ID: 50
Чотириповерховий (первісно – триповерховий) житловий будинок на розі вул. Богомольця і Кльоновича, споруджений у 1907–1908 рр. за проектом арх. Юліана Цибульського для адвоката Альфреда Зґурського і його дружини Марії. Це колишній чиншовий будинок у стилі, що поєднує елементи історизму та орнаментальної сецесії. Сьогодні використовується як житловий.

Історія

Ділянка цього будинку виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Ділянку, на якій пізніше розмістився будинок, у 1907 р. викупив адвокат Альфред Зґурський (Zgórski) разом із дружиною Марією. Згодом ділянка отримала новий конскр.№975 4/4. Проект їхньої кам'яниці розробив арх. Юліан Цибульський (Cybulski). Дозвіл на будівництво був наданий магістратом у липні 1907 р. (ДАЛО 2/1/130:12). Від часу завершення будівництва і принаймні до 1922 р. було заборонено використання трьох приміщень в сутеренах (цоколі), і навіть у 1922 р., коли власником будинку був др. Юзеф Зельцер (Selzer) (ДАЛО 2/1/130:15). Цього року він продав кам'яницю Юзефу і Ружі Стриєрам (Stryjer) (ДАЛО 2/1/130:16).

У 1928 р. власники вирішили надбудувати 4-й поверх (ДАЛО 2/1/130: 17-21). Проект виконав арх. Генрик Орлеан (Orlean). У проекті було застосовано плоскі залізобетонні перекриття системи Вайса (Weissa). Будівництво завершилося на початку наступного року. У січні 1929 р. надано дозвіл на використання приміщень, з умовою замурування несанкціонованих дверей між туалетом і кухнею у квартирі праворуч від сходів на 4-му поверсі (ДАЛО 2/1/130: 29-30).

У 1930-х рр. у цьому будинку був розташований електромеханічний заклад "Мікрон" i фабрика паперових виробів "Рапід-Мілль". Сьогодні будинок використовується суто як житловий.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок розташований на розі вул. Богомольця та Кльоновича. Це колишня чиншова кам'яниця, характерна для I десятиліття ХХ ст., коли будинки одразу проектувалися під'єднаними до мереж водопостачання та каналізації, а також електрики. Внаслідок невеликого розміру ділянки, складається лише з фронтового корпусу і не має офіцин (флігелів). Житлові та підсобні приміщення розмежовані – перші орієнтовані на вулицю, другі – на подвір'я або не мають природного освітлення. Вертикальні комунікації влаштовані подібно до будинку №8: чорнові сходи розташовані безпосередньо позаду парадних, таким чином утворюючи ризаліт у подвір'ї, при цьому в обох влаштоване бічне освітлення. Загалом вирішений аналогічно з розташованим навпроти будинком №15, разом ці кам'яниці створюють плавний перехід між архітектурою двох вулиць – традиційним історизмом на вул. Кльоновича і модерною сецесією на вул. Богомольця.

Будинок чотириповерховий, з підвалами. Мурований з цегли та отинькований, з перекриттями системи Кляйна у підвалах та залізобетонними міжповерховими. Двосхилий дах кроквяно-стійкової конструкції – з пофарбованою бляшаною покрівлею.

Утворює досить освітлене та озеленене спільне подвір'я разом із будинками на Кльоновича, 7, Гулака-Артемовського, 9 та 11, а також Богомольця, 8. Головний вхід розташований з північного фасаду. Згідно первісного проекту, на кожному поверсі були розташовані по 2 квартири: одна п'яти-, інша трикімнатна. Всі підсобні приміщення розташовані всередині квартир: кухні з комірками та кімнатками слуг поруч, туалети і ванни. Службовий вхід до кухонь та окремих туалетів – через чорнові сходи та невеликі галереї.

В об'ємно-просторовому вирішенні будинку домінує наріжник із зрізаним кутом, підкреслений еркером. Фасади асиметричні. Стилістика – стримана, поєднує елементи неокласицизму і сецесії. Рустований партер відділений міжповерховою тягою. 2-й – 3-й поверхи почленовані рустованими лізенами, з ліпними вінками угорі. Вікна мають профільовані обрамлення та лінійні сандрики. Балкони на східному фасаді підтримуються кронштейнами, прикрашеними сецесійною ліпниною, проте ковані огорожі – неокласицистичні з характерними вінками. 4-й поверх, добудований під час реконструкції у міжвоєнний період, за стилістикою не відрізняється від нижчої частини будинку. Сецесійне вирішення має металева дверна столярка головного порталу.

Згідно проекту, будинок передбачався значно більше декорованим у стилі орнаментальної сецесії, однак цей задум не реалізували. Загалом, зважаючи на перебудову 1928 р. і подальші перепланування, зовнішній вигляд будинку змінився мало. Винятком є вікна, переважна більшість яких сьогодні замінені на пластикові.

Персоналії

А. І. Усс – мешканець будинку у 1940 р.
Альфред Зґурський Котвіч (Alfred Zgórski) адвокат, співвласник кам'яниці, мешканець будинку у 1910 р.
Амелія Бабська (Amelia Babska) – підприємець, мешканка будинку у 1913 р.
Артур Тілль (Artur Till) – доктор, адвокат, мешканець будинку у 1910 р.
Генрик Орлеан (Henryk Orlean) – архітектор, автор проекту реконструкції будинку.
Едвард Завідовський (Edward Zawidowski) – майор у відставці, мешканець будинку у 1913 р.
Єжи Ґжедзельський (Jerży Gżedzelski) – лікар-окуліст, мешканець будинку у 1932 р.
Зиґфрiд Буксдорф (Zygfried Buksdorf) – мешканець будинку у 1937–1940 рр.
І. М. Порецький (Порецкий И. М.) – мешканець будинку у 1946 р.
Кароль Ґотфрід (Karol Gottfried) – директор товариства, мешканець будинку у 1913 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) – власниця ділянки.
Марек Сокаль (Marek Sokal) – адвокатський кандидат, мешканець будинку у 1910 р.
Марія Зґурська (Maria Zgórska) – співвласниця будинку.
Мейлех Розенбуш (Meilech Rosenbusch) – підприємець, власник кав'ярні, мешканець будинку у 1910 р.
Ружа Стриєр (Róża Stryjer) – співвласниця будинку.
Станіслав Заґурський (Stanisław Zagórski) – доктор, адвокат, мешканець будинку у 1910-му, 1913 рр.
Т. Верещицький (Wereszczycki) – інженер, власник електромеханічного закладу "Мікрон", мешканець будинку у 1932 р.
Юзеф Зельцер (Józef Selzer) – доктор, власник будинку у 1922 р.
Юзеф Стриєр (Józef Stryjer) співвласник будинку.
Юліан Кароль Цибульський (Julian Karol Cybulski) – архітектор, автор проекту будинку.
Юлія Аґопсович (Julia Agopsowicz) – власниця реальності, мешканка будинку у 1910 р.
Якуб Райґродзький (Jakób Rajgrodzki) – доктор, мешканець будинку у 1932 р.
Януш Ясінський (Janusz Jasiński) – доктор, службовець, мешканець будинку у 1932–1937 рр.

Інтерв'ю

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/130: 12, 15-21, 29-30.
  2. Almanach Zydowski Hermana Stachla (Lwow, 1937).
  3. Kotlobulatowa I., Lwow na dawnej pocztowce (Krakow, 2002).
  4. Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa, 1914.
  5. Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warsaw: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 260.
  6. Rossowski S., Lwow podczas inwazyi (Lwow, 1915).
  7. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
  8. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwow, 1920).
  9. Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa, Księga adresowa Małopołski (Lwów, Stanisławów, Tarnopól, Rocznik 1935/1936), 2.
Автори опису – Ірина Котлобулатова, Христина Харчук, Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення