Valentyn
We have preserved the interviewee's/interviewees' original language in the partial transcript.
- Будинок № 6 по вул. І. Богуна
Як ми знаємо від тих людей, що попередньо жили, але вже померли, … ті десь тут з 46 (1946) року жили. …Тут було французьке консульство. …На Котляревського було консульство радянської Росії. По нашій вулиці протікав потічок…, пізніше цей потічок взяли в колєктор, але ґрунти, які є, вони не є природні…, тому тут нове будівництво забороняється. …Всі вони (старі будинки) дали просадку…, вони опустилися нижче певного рівня. …Коли почали нове будівництво поряд…, наш будинок почав осідати… Тут на одному поверсі тільки дві квартири. …Одна кімната сама більша була як прийомна, а тут дальше чи вони були житлово-побутові, чи… От така коридорна система і вони між собою сполучалися, їх можна було по-різному використовувати. Я так собі думаю, шо то був робочий кабінет, а тут були житлові кімнати, де жили працівники цього консульства. …Два туалєти. Один для тих людей, що приходили, а другий… там служниця. …а з тої сторони була така маленька кімнатка прислуги з двома вікнами… Тобто, шо в ті двері вона входила, могла там жити. …Маленька, може десь метрів шість не більше.
…По архітектурі наш будинок (шостий), восьмий і той (по вул. Котляревського) вони йдуть трикутником, за архітектурою вони зовсім однакові…, одні і ті самі елементи…, воно будувалось десь один архітектор це проектував, одночасно десь воно будувалося… і ми бачимо таке замкнуте подвір’я. ця частина була офіційна (з головного входу), по подвір’ї є чорний хід і там на кожному поверсі є двокімнатні квартири. Мабуть, там жили ті люди, які обслуговували..., чи може там були службові приміщення. …З тої сторони (з головного входу) було газове опалення, в квартирі окремо стояв газовий п’єц…, внизу газова котєльня… Різниця в побутових умовах відразу свідчить про то, що це було подвійного призначення – офіційна частина, житлова для одного рівня людей і житлова для зовсім іншого рівня людей. З тої сторони (на сходовій площадці) трьохкімнатна квартира, з цієї – чотирьохкімнатна. Можливо, колись вони сполучалися між собою ще дверима… Зараз зароблена стінка і побачити чи був пройом чи ні. Думаю, що вони всі (квартири) були зв’язані… На той час, мабуть, мало будинків у Львові мали скляний дах нагорі…
При вході тут у нас було оздоблено, ті мармурові плити… На першому поверсі пусті ніші вказують, що там були батареї, опалення, тобто, що опалювалося в середині… При вході в будинок в нас було два входи… Тобто центральний, що сюди люди заходили… і на чорне подвір’я збоку коридорчик, …люди заходили… і ніколи тут не з’являлися, тобто боковим коридорчиком проходили на подвір’я і піднімалися в свої квартири…
Однакова планіровка другий, третій, четвертий поверх. Перший поверх, мабуть, охорона, там інакше… П’ятий поверх як технічний, там напевне також жили працівники, які обслуговували, як прислуга…
(Про польське консульство) знаю від тих людей, які раніше тут жили, приїхали в 45–46 (1945–1946) роках. …Ми питали, чому така незвична архітектура…
В старих львівських будинках є балки, перекриття, то в нас тих балок немає. …у нас бетонна…, у нас дуже добре чути між поверхами…
Ремонти. Перепланування
…Ця кухня була трохи менша, ми її пересунули.
Старі речі/предмети давніх мешканців
З тих часів нічого не залишилося. Перед нами тут жила велика родина…
Двері всі з тамтого часу…, то шо ми їх в такий колір пофарбували. …Кожна кімната має вентиляційні канали… Ото забиті такі крюки, це для того, шоб там картини, що-небудь, щоб воно висіло, а не забивали цвяхи.
В нас ще внизу була плитка, але, коли робили капітальний ремонт…, зірвали всю плитку, яка була стара, цементом закидали… На другому, на третьому і на четвертому, це три поверхи-близнюки (є залишки ніби лавочок на сходових площадках). …Можливо, люди приходили, щоб могли трохи почекати, щоб могли присісти… Бо для чого було таку маленьку лавочку… Могли посидіти, в дзеркало подивитися, щоб охайно виглядати і тоді вже заходити на прийом. …Там було два дзеркала, а пізніше вже за радянських часів там поставили лічильники.
Попередні мешканці
Приїхали в ті часи, коли заводи з евакуації сюди переводили, тобто не львівські заводи. Я не знаю господар на якому заводі працював.
Дворик
…Там такі круті вузенькі сходи (другого входу) і вони дерев’яні, там дуже важко підніматися. Ті службовці, які обслуговували цю установу, що вони тут мали житло, мабуть, це було службове житло – дві кімнати з усіма вигодами. Але там опалення не було таке як тут, не центральне від котельні, а там стояли газові кафельні п’єци…
Було (дворик) закладено плиткою, але, коли ремонтували…, то позривали… То шо покрали під час ремонту, то видно…, продали… Тут (в дворику) нічого не росло. Колодязь раз, дуже маленький, там зроблено углублення, що там стік води… Ті люди, шо на першому поверсі, то дроти якісь, білизну йому треба десь там попрати… Рослинності в цьому подвір’ї ніколи не було… Отут що збоку росли дерева, а тут не було.
Сусіди
В нашому будинку нікого нема, хто б тут жив до війни чи після війни. …Мабуть тут жили поляки чи інші, …їх випровадили в 48–49 (1948–1949) роках… Тому їх не залишилося. Єдине, що ті люди, які жили тут до нас, але вже померли за віком, ми від них чули, що тут було консульство Франції…
Тут сусіди над нами приїхали відразу після війни, бо ця людина (сусід) була військовий прокурор чи полку, чи гарнізону. Пізніше працював в управлінні юстиції чи облвиконкомі… він відразу як військовий сюди переїхав і тут його родина жила. …А це були євреї, то їхній син з дітьми виїхав в Штати, коли батьки померли, він хату продав і виїхав. Ті під нами що жили, не знаю чи євреї вони, чи ні. Вони продали хату десь в 90 (1990) чи 91 (1991) році…, виїхали… Є ще тут сусіди навпроти, вони після війни приїхали… Просто корінних, що тут жили, ну просто дуже важко віднайти… деякі люди в тому під’їзді жили, то цілі родини вже вимерли…, вже зовсім інші, вже продають…
- Вулиця І. Богуна
Від війни руйнувань будинку (№ 6) не було… Тільки єдине… В нас починається шостий номер, що тут було до війни з боку. Чи був тут будинок зруйнований? У 80 (1980) році був пустир маленький дерева росли, якісь хащі, пізніше той смітник поставили…
Тут, мабуть, з боку був якийсь будинок, який був зруйнований. …Фасад штукатурений, все штукатурено, а тут була гола стінка… Зовнішня стіна з цегли і зразу видно, шо щось там було прибудовано, а пізніше вже зруйноване.
…Там Богуна, 12, новий п’ятиповерховий, можливо, що там було щось, будинок був зруйнований або, може, не було руйнацій, а просто, шо був зелений сквер…
- Кастелівка
Зовнішню архітектуру тут ніхто не міняв. …Капітальних ремонтів тут не робили, бо гарна якість. Єдине, що вони (будинки) змінили свій колір, бо їх перефарбовували…
- Інше
Колись раніше, коли будувався Львів, то кожний господар ставив умову архітектору, що більше ні один будинок не був схожий на мій… І тому, якщо в когось дуже добра зорова пам'ять, то він може… обійти весь Львів і по архітектурі знайти свій будинок.
…В мене дитинство… Я жив на (вулиці) Городоцькій… Поряд на вулиці Пєрова і там, де був магазин “Елєктрон”, цей новий будинок, а там дальше йшли зруйновані будинки…, то ми там називали склад і в тих зруйнованих будинках грали війну… Пізніше то всьо розчистили… і та назва так і залишилася – склад. …Побудували нові будинки… І вже тут не стали забудовувати, а залишили як дитячий ігровий майданчик… Але раніше там були житлові будинки і вони були зруйновані під час війни.
В Україні більше не такого міста, яке б настільки збереглося після війни як Львів. …Тут не було боїв, коли німці наступали в 41 (1941) році… Ця руйнація на першому етапі війни – німці бомбили тільки окремі будинки. …Бо вже була наводка і в димарі того будинку була встановлена лампочка. …Там, де горить лампочка, він знав, що в цей будинок треба попасти.
Поляків виселяли… То ж все, що було вони забирали… Дуже гарний пам’ятник тут був площадь Смолки…, де пам’ятник Грушевському тут був дуже гарний і особливо в центрі, де трамвай там переїжджає, там клумба зараз…
…в кожному будинку (після війни) був двірник і кожен мав службову квартиру на першому поверсі. І двірники після війни, він ввечері закривав і якщо я пізно приходив, я мусив стукати, він виходив і “Шо Ви пане так пізно?”, я мусів вибачатися або шось там йому подаруночок маленький… А пізніше вони влаштовувалися на зоводи і службове житло зникло і зникли двірники, які постійно обслуговували ці будинки… і почався бардак в обслуговуванні будинків…
- Вибірковий транскрипт інтерв'ю записаного 6.11.2009
- Автор: Галина Боднар
