Торгівля у пасажі Міколяша

Торгівельний пасаж зведений у 1901 році як частина архітектурного ансамблю за адресою Коперника, 1 на замовлення фірми Piotr Mikolasch i Spółka. Спілку створили у 1900 році нащадки підприємця Пьотра Міколяша, Юліуш та Генрик Міколяш, а також Анджей Ромашкан, який став її керівником (Album Firma Piotr Mikolasch i Sp., 9).

Пасаж сполучав будівлю аптеки Міколяшів на вулиці Коперніка, 1 (Kopernika) із вулицею Вороного (раніше – Kręta, Senkiewicza). Галерея пасажу була перекрита скляним дахом. Торговий комплекс мав 120 метрів завдовжки та 18 метрів завширшки. Всередині було встановлено електричне освітлення, центральне опалення та фонтан. Стіни пасажу були оздоблені розписами. (Napora, "Cracovia Leopolis" 3 (39) 2004, 5-7). 

Серед численних модних салонів, перукарських та фотографічних закладів, якими був насичений пасаж, найбільш відвідуваними були ресторани та кінотеатри "Тон" ("Ton") та "Втіха" ("Uciecha") (Szolginia, 1992, 150). 

Сфера розваг була поєднана зі сферою послуг та торгівлі. На загальній площі 5 750 метрів квадратних у пасажі розміщувалися крамниці порцеляни, солодощів, квітів, зокрема, крамниця купця Юзефа Шлейхера (Józef Schleicher), який виставляв перед нею на продаж кошики із овочами та фруктами (Szolginia, 1992, 146).  Аппель Леон (Appel Leon) торгував шибами. Власними крамницями у пасажі володіли також Освальд Фінклер (Oswald Finkler), Люціян Новосад (Lucian Novosad), діяла також парфумерія фірми Міколяша. Товари з цих крамниць були популярними серед чиновників та бізнесменів. Водночас у пасажі існував Загальний склад одягу (Powszechny Skład Odzieży) із дешевим вбранням на продаж (Spis branżowy miasta Lwowa na rok 1939, 50) та комісійна крамниця Universum(Szolginia, 1992, 159). Часто у пасажі свій товар клієнтам пропонували шахраї, які продавали підроблені портсигари за 2-5 злотих. Окрім місцевих фірм, свої крамниці та склади там мали також закордонні фірми, зокрема французькі "Michelin"та"Citroen", які пропонували шини до автомобілів.

Поряд із пасажем, на вулиці Коперніка (Kopernika), діяла низка крамниць польських, єврейських та українських купців. Наприклад, білизну можна було придбати у крамниці Євстахія Думина. Кайм Конрад (Kaim Konrad) на вулиці Коперника, 11 продавав музичні інструменти фірми Hohner та телефонні прилади фірми Telefunken (Spis branżowy miasta Lwowa na rok 1939, 47).

Зі встановленням радянської влади, пасаж перетворився на торговий ринок. У цей період там можна було придбати вживаний одяг, взуття, годинники, горілку, які пропонували із рук (Rudnicki, "Cracovia Leopolis" 4 (12) 1997, 5).