Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Янівський табір

ID: 192
Історія Янівського табору у Львові (1941-1944)

Місця

Опис

Табір примусової праці Lemberg (ZAL-L), або Янівський табір

Обидві частини табору ZAL-L та DAW були тісно пов'язані між собою.

Детальніше про місце
Опис

Янівський табір - Німецька фабрика спорядження (DAW)

Обидві частини табору ZAL-L та DAW були тісно пов'язані між собою.

Детальніше про місце
Опис

Станція Клепарів

Станція слугувала для вивезення львівських євреїв до таборів смерті, а також доставки матеріалів для табору.

Детальніше про місце
Опис

Урочище Піски

Урочище, де відбувалися масові розстріли, розташоване поряд з Янівським табором.

Детальніше про місце
Опис

Пл. Галицька, 15 - Кримінальна поліція

Саме через Кріпо проходила більшість євреїв, затриманих на арійському боці.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Б. Хмельницького, 56 - V Комісаріат української допоміжної поліції

З огляду на розташування, найчастіше з-поміж інших займався справами євреїв.

Детальніше про місце
Опис

Школа імені Рея - Єврейське бюро праці

Місце реєстрації єврейських робітників до примусової праці.

Детальніше про місце
Опис

Єврейська cлужба порядку

Служба забезпечувала виконання розпоряджень окупаційних влад та підтримання порядку в єврейських житлових дільницях. Остаточно знищена у травні-червні 1943.

Детальніше про місце

Території колишнього табору та ґетто у Львові сьогодні є частиною сучасного міського публічного простору, які однак практично не розповідають про трагедію вбивства єврейського населення міста. 

Історія Янівського табору у Львові — це топографія кількох розташованих поряд місць терору. Сам табір складався із двох частин — філії Німецької фабрики спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW) і створеного згодом табору примусової праці Lemberg (Zwangsarbeitslager-Lemberg, ZAL-L). 

Будучи розташованим на околиці міста, Янівський табір був безпосередньо пов'язаний з львівським ґетто, звідки євреїв відправляли на примусові роботи або ж безпосередньо на смерть. Табір був ключовою частиною механізму терору в окупованому Львові. Машиною масового вбивства, яке забезпечували, зокрема, через Поліцію безпеки та СД, Кримінальну поліцію чи Українську Допоміжну поліцію та Єврейське бюро праці. У межах Єврейської житлової дільниці діяла Єврейська служба порядку. 

Відразу ж навпроти ZAL-L була розташована станція Клепарів, звідки тисячі євреїв транспортували до табору смерті у Белжеці і Собіборі. 

Впродовж всього часу існування табору масові вбивства, також, відбувалися в урочищі Піски неподалік. Сліди цих злочинів нацисти намагалися затерти, сформувавши спеціальну команду із в'язнів, які викопували та спалювали тіла вбитих, а рештки кісток перемелювали на порох. 

Масштаби злочину не могли бути затертими повністю, однак точна кількість жертв залишилася невідомою. За різними оцінками, через це місце пройшло близько 200 тисяч євреїв зі Львова та довколишніх міст. Десятки тисяч загинули безпосередньо в таборі. 

Водночас історія Янівського табору — це індивідуальні історії людей. Небагатьом з них вдалося вижити та пережити ліквідацію табору, а ще менше імен та персональних історій було задокументовано.  

На карті позначені місця, пов'язані з Янівським табором та Голокостом у Львові, а також представлені персональні історії виживання та спротиву Леона Велса, Бориса та Дороти Пліскіних чи Богдана Коха. 

Пов'язані історії

Персоналії

Організації