...

Стефан Ґрабінський

1887-1936
ID: 86
Польський письменник-фантаст, творець знаменитого циклу залізничних новел "Демон руху" ("Demon ruchu"). Автор новаторської концепції літературної фантастики, названої метафантастикою.

Стефан Ґрабінський (Stefan Grabiński, псевдонім – Стефан Жальний (Stefan Żalny), народився 26 лютого 1887 року в Кам'янці-Струмиловій, помер 12 листопада 1936 року у Львові) – польський письменник-фантаст, творець знаменитого циклу залізничних новел "Демон руху" ("Demon ruchu"). Автор новаторської концепції літературної фантастики, названої метафантастикою. Великий шанувальник творів Едґара Аллана По, а разом з тим оригінальний і самобутній письменник. 

Його матір'ю була Євгенія з роду Чупків, вчителька гри на фортепіано. Батько, Діонізій Ґрабінський (Dionizy Grabiński), працював повітовим суддею в Луці недалеко від Самбора, де Ґрабінський розпочав навчання в гімназії. Тут він познайомився з Романом Поллаком (Roman Pollak), згодом істориком літератури бароко і дослідником польсько-італійських культурних зв'язків. У 1899 році, після передчасної смерті хворого на туберкульоз батька, Ґрабінський разом з матір'ю, бабусею і трьома молодшими сестрами переїхав до Львова, міста, яке залишило найтриваліший слід у його житті. Поселився на вулиці Оссолінських, 10 (сьогодні – Стефаника) і розпочав навчання в V гімназії, відомій як "бернардинська", де польську літературу викладав Францішек Прухніцький (Francziszek Próchnicki), полоніст і класичний філософ, відомий освітній і суспільний діяч. Під час перших років у Львові дав про себе знати успадкований від батька туберкульоз – хвороба вразила спочатку кістку правої руки, але відступила після вдалої операції. Майбутній письменник отримав атестат зрілості в 1905 році і розпочав навчання на філософському факультеті Львівського університету; вивчав польську і класичну філології під керівництвом таких вчених, як Юзеф Калленбах (Józef Kallenbach), Вільгельм Брухнальський (Wilhelm Bruchnalski) і Роман Пілят (Roman Pilat). Відвідував також лекції знаменитого психолога і філософа Казімежа Твардовського (Kazimierz Twardowski).

На початку університетського навчання Ґрабінський продовжував проживати на вулиці Оссолінських, 10, пізніше переїхав на вулицю Длугоша (спочатку 8, тоді 3) (тепер – Кирила і Мефодія) і нарешті зайняв кімнату в кам'яниці на вулиці Пястів, 18 (сучасна Лобачевського). У 1909 році майбутній автор "Демона руху"власним коштом видав свою дебютну збірку новел "З винятків. У сутінках віри" ("Z wyjątków. W pomrokach wiary"), яка була підписана псевдонімом Стефан Жальний і не викликала майже жодної реакції з боку рецензентів, хоча видатний літературний критик Кароль Іжиковський (Karol Irzykowski) оцінив належним чином "Божевільну садибу" ("Szalona zagroda") – перший текст Ґрабінського, який з'явився друком. У 1910 році письменник закінчив навчання і розпочав роботу гімназійного вчителя. До 1917 року навчав польської і латинської мов у філії цісарсько-королівської IV гімназії на вулиці Хотинській, працюючи також періодично в гімназії Франца Йосифа на вулиці Баторія (тепер – Княза Романа), у зразковій VI гімназії на Личакові і в приватних жіночих школах: на вулиці Сакраменток, 16 (Туган-Барановського) і Мохнацького, 28 (Драгоманова). До педагогічного ґрона закладу на Личакові належав також знаменитий історик літератури Юліуш Клейнер (Juliusz Kleiner). Вихованцем Ґрабінського і Клейнера був, зокрема, Артур Гутнікевич (Artur Hutnikiewicz), у майбутньому знавець літератури періоду Молодої Польщі і міжвоєнного двадцятиліття, творець першої монографії, присвяченої життю і творчості автора "Демона руху".

У 1912 році Ґрабінський одружився з вчителькою музики Казимирою Корвін-Ґонсьоровською (Kazimiera Korwin Gąsiorowska), з якою в нього було дві дочки. У тому ж році разом з родиною переїхав до Перемишля, де отримав посаду вчителя польської мови, історії і латини в І гімназії імені Юліуша Словацького. Над Сяном письменник укріпив зв'язки зі Станіславом Майковським (Stanisławem Maykowskim), театральним критиком, з яким познайомився ще у Львові. Проводив також багато часу на вокзалі Перемишля, вбираючи гарячкову ауру залізничного життя. Свої спостереження використав пізніше у збірці новел про потяги-упирі і шалених подорожніх – у "Демоні руху". У Перемишлі Ґрабінський написав також свою першу театральну п'єсу – "Темні сили" ("Ciemne siły"), прем'єра якої відбулася в 1920 році у варшавському Малому театрі. У спектаклі взяли участь відомі актори: Войцех Бридзінський (Wojciech Brydziński), Ірена Сольська (Irena Solska) і Леонард Боньча-Стемпінський (Leonard Bończa-Stępiński). П'єсу Ґрабінського було показано також у Міському театрі імені Словацького в Кракові, у 1921 році вона з'явилася і на сцені Міського театру у Львові. Письменника не знеохотили ані незначний успіх спектаклю, ані критичні рецензії – він продовжував співпрацю з директором краківського театру Теофілем Тшцінським (Teofil Trzciński), результатом якої стала прем'єра наступної п'єси, драматичної трилогії "Задушки" ("Zaduszki") (1921), теж погано сприйнятої глядачами і критиками. Ґрабінський твердив, що його сценічні твори є амбітною спробою створити фантастичну драму sui generis. Наприкінці 1920-х років намагався ще поставити в Кракові п'єсу "Привиди" ("Larwy"), пізніше перейменовану в "Манівець" ("Manowiec"). Прем'єра однак ніколи не відбулася. В останні роки І світової війни померли від туберкульозу дві молодші сестри письменника. На його психічний стан вплинула особливо смерть заледве 26-річної Марії Чайковської з роду Ґрабінських (Maria Czaykowska), поетки-початківиці, вірші якої долучив до книжкового видання драми "Темні сили".

У 1921 році, розлучившись з дружиною, Ґрабінський повернувся до Львова і поселився з матір'ю на вулиці Мурарській, 22 (сучасна Єфремова). Почав навчати польської мови в Чоловічій вчительській семінарії на вулиці Набєляка, 67 (тепер – Котляревського) і в VI гімназії на Личакові. Підтримував у цей період контакти з Каролем Іжиковським і літературним критиком Єжи Євгенієм Пломєнським (Jerzym Eugeniuszem Płomieńskim), який став невдовзі його найближчим другом. Видавав наступні томи оповідань, написав також свій перший роман – "Саламандру" ("Salamandra"), що розчарував критиків, які вище оцінювали короткі форми автора "Демона руху". У 1926 році перенесли на екран новелу Ґрабінського "Коханка Шамоти" ("Kochanka Szamoty"). За режисуру був відповідальний Леон Тристан (Leon Trystan), а до акторського складу ввійшли Гелена Маковська (Helena Makowska) й Іґо Сим (Igo Sym). У тому ж році Ґрабінський виїхав зі своєю матір'ю і Пломінським до гуцульського села Любіжня, розташованого в Карпатах недалеко від Делятина. У наступні роки відвідав також польське узбережжя (Ґдиню) і виїжджав за кордон (до Італії та Румунії). Усі ці подорожі знайшли свій відбиток у його творчості.

У 1929 році у Ґрабінського сталися дві легеневі кровотечі. Так нагадав про себе приспаний у його тілі туберкульоз. Письменник вирішив переїхати з матір'ю до Брюхович, місцевості під Львовом, відомої сосновими лісами і сприятливим кліматом. У Брюховичах жив на вулиці Ясній, 4, потім 7 і у віллі "Підлісся". Вимушена пенсія і невелике зацікавлення творами письменника ускладнили його фінансову ситуацію. На щастя, 1931 року автор "Демона руху"отримав літературну нагороду міста Львова, що нагадало його прізвище літературному середовищу міжвоєнної Польщі і дозволило йому залатати домашній бюджет. Однак гроші швидко розійшлися, а хвороба невблаганно прогресувала. Під час заходів щодо публікації свого останнього роману "Острів Ітонґо" ("Wyspa Itongo") Ґрабінський був змушений періодично повертатися до міста, адже житло в Брюховичах було дуже дороге. У Львові письменник жив на Кульпарківській дорозі 3а, а згодом на Жеромського 15а, помешкання 3 (сучасна Зерова). Це власне тут, в убогій винайнятій кімнатці, Стефан Ґрабінський помер передчасно від туберкульозу 12 листопада 1936 року. Був похований кілька днів потому на львівському Янівському кладовищі. Перед похороном тіло письменника виставили в крипті невеликого костелу Реформатів на вулиці Янівській.

До великих прихильників і популяризаторів творчості Ґрабінського належав Станіслав Лем (Stanisław Lem), який називав автора "Демона руху" "письменником своєї львівської молодості, котрий не загубився у конкуренції зі своїми ровесниками європейцями".

Пов'язані місця

Опис

Вул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка

Письменник навчався на філософському факультеті Львівського університету

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 28 – Oперний театр

У 1921 році Міський театр ставив п'єсу Ґрабінського "Темні сили"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Князя Романа, 05 – корпус НУ "Львівська політехніка"

У цій гімназії викладав Стефан Ґрабінський

Детальніше про місце
Опис

Вул. Шевченка – Янівський цвинтар

Письменник похований на Янівському кладовищі

Детальніше про місце
Опис

Вул. Стефаника, 10

Тут мешкав Стефан Ґрабінський після переїзду до Львова у 1899 році і до початку навчання в університеті

Опис

Вул. Валова, 18 - V гімназія ("бернардинська")

У цій гімназії вчився Стефан Ґрабінський

Опис

Вул. Кирила і Мефодія, 08 - житловий будинок (не існує)

Ґрабінський мешкав тут під час навчання в університеті. У 1911 тут збудували корпус університету.

Опис

Вул. Кирила і Мефодія, 03

Ґрабінський мешкав тут під час навчання в університеті.

Опис

Вул. Пястів, 18

Тут проживав Степан Ґрабінський до переїзду в Перемишль

Опис

Вул. Хотинська, 06 - IV гімназія

Тут Стефан Ґрабінський навчав польської і латинської мов після завершення університету

Опис

Вул. Драгоманова, 28

Приватна жіноча школа, в якій працював Стефан Ґрабінський

Опис

Вул. Личаківська, 37 - VI чоловіча гімназія

У цій гімназії викладав Стефан Ґрабінський

Опис

Вул. Єфремова, 22

Стефан Ґрабінський мешкав тут з матір'ю піcля повернення до Львова у 1921 році

Опис

Вул. Котляревського, 67 - Чоловіча вчительська семінарія

Стефан Ґрабінський викладав тут польську мову

Опис

Вул. Зерова, 15а

Останнє помешкання Стефана Ґрабінського

Праці та проекти

A. Друковані літературні твори:

Z wyjątków. W pomrokach wiary, Lwów 1909 (pod pseud. Stefan Żalny).
Na wzgórzu róż. Nowele, Kraków 1918.
Demon ruchu. Nowele, Warszawa–Kraków 1919.
Szalony pątnik, Kraków 1920.
Węzły czasu, Czas i klepsydra, Etyka linii, "Jednodniówka wydana dnia 18 grudnia 1920 r. w dziesiątą rocznicę istnienia Polskiego Towarzystwa Dramatycznego im. Aleksandra Fredry w Przemyślu", Przemyśl 1920.
Ciemne siły (Willa nad morzem). Dramat w trzech aktach, Przemyśl 1921.
Demon ruchu, Lwów–Warszawa–Poznań–Kraków–Lublin 1922.
Księga ognia. Nowele, Łódź 1922.
Niesamowita opowieść (Wybór nowel), Lwów 1922.
Salamandra. Powieść fantastyczna, Poznań–Lwów 1924.
Cień Bafometa. Powieść fantastyczna, Lwów–Warszawa–Kraków 1926.
Klasztor i morze. Powieść, Warszawa 1928.
Namiętność (L'Appassionata). Opowieść wenecka, Stanisławów 1930.
Król Czandaura. Powieść fantastyczno-egzotyczna, "Wiek Nowy" 1930, nr 8828–8861, 1931, nr 8863–8939.
Wyspa Itongo. Powieść, Warszawa 1936.
Niesamowite opowieści, posł. S. Lem, Kraków 1975.
Utwory wybrane, t. 1: Nowele, wybór, wstęp i komentarz A. Hutnikiewicz, Kraków 1980.
Utwory wybrane, t. 2: Salamandra. Cień Bafometa, wybór, wstęp i komentarz A. Hutnikiewicz, Kraków 1980.
Utwory wybrane, t. 3: Wyspa Itongo, wybór, wstęp i komentarz A. Hutnikiewicz, Kraków 1980.
Klasztor i morze, oprac. J. Knap, Kraków 2011.
Wichrowate linie (Utwory rozproszone), oprac. J. Knap, Kraków 2012.
Dramaty, oprac. M. Byrska, M. Skrok, D. Kryj, Lublin 2016.

B. Літературні твори у рукописах:

Strzygoń. Klechda zaduszna, egzemplarz inspicjenta z uwagami inscenizacyjnymi i adnotacją cenzury przechowywany w Archiwum Artystycznym i Bibliotece Teatru im. Juliusza Słowackiego w Krakowie, sygn. 4188.
W dzień zaduszny, rękopis sporządzony przez kopistę, zawierający uwagi inscenizacyjne i adnotację cenzury, przechowywany w Archiwum Artystycznym i Bibliotece Teatru im. Juliusza Słowackiego w Krakowie, sygn. 4185.
Sen Krysty. Misterium zaduszne, rękopis sporządzony przez kopistę, zawierający uwagi inscenizacyjne, skreślenia i adnotację cenzury, przechowywany w Archiwum Artystycznym i Bibliotece Teatru im. Juliusza Słowackiego w Krakowie, sygn. 4186.
Larwy, rękopis dramatu przechowywany w Bibliotece Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, sygn. 12865.
Larwy, egzemplarz inspicjenta z uwagami inscenizacyjnymi przechowywany w Archiwum Artystycznym i Bibliotece Teatru im. Juliusza Słowackiego w Krakowie, sygn. 2474.

C. Критично-літературознавчі статті:

Z mojej pracowni. Opowieść o "Maszyniście Grocie". Dzieje noweli – przyczynek do psychologii tworzenia, "Skamander" 1920, z. 2.
Maria z Grabińskich Czaykowska (wstęp do pośmiertnego wydania jej poezji pt. Życia mego kwiat) [w:] Ciemne siły (Willa nad morzem). Dramat w trzech aktach, Przemyśl 1921.
Karol Irzykowski: "Spod ciemnej gwiazdy". Nowele. Łódź 1922. Nakład Księgarni Polskiej, "Kurier Lwowski" 1922, nr 163.
Stanisława Czosnowskiego "Idąca śmierć", "Wiek Nowy" 1922, nr 6322, nr 6360.
Wyznania, "Polonia" 1926, nr 141.
Zagadnienie oryginalności w twórczości literackiej, "Pamiętnik Literacki" 1925/26, rk 22 i 23.
Jerzy Eugeniusz Płomieński (charakterystyka umysłowości). (Z powodu jego ostatnich publikacji), "Ziemia Lubelska" 1927, nr 297.
Józefa Birkenmajera "Poszumy Bajkału", "Wiek Nowy" 1928, nr 7989.
O twórczości fantastycznej. Jej geneza i źródła, "Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie" 1928, nr 10.
Z dziedziny krytyki literackiej. Jerzy Eugeniusz Płomieński, "Wiek Nowy" 1928, nr 8223.
Co zawdzięczam Henrykowi Zbierzchowskiemu, "Gazeta Lwowska" 1931, nr 218.
Książę fantastów (E. A. Poe). Studium literackie, "Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie" 1931, nr 3-5.
O zapomnianym krytyku, "Tygodnik Ilustrowany" 1931, nr 13.
Pałubizm a rzeczywistość (Glossy do powieści Karola Irzykowskiego), "Robotnik" 1931, nr 348.
Twórczość Janiny Brzostowskiej, "Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie" 1931, nr 6.
"Zielone okiennice" Marii Hausnerowej, "Robotnik" 1931, nr 409.
Twórczość Józefa Aleksandra Gałuszki, "Głos Narodu" 1932, nr 30.
Wilam Horzyca. Próba charakterystyki, "Gazeta Literacka" 1933, nr 5.
[Autoreferat], "Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie" 1934, nr 83.
J. E. Płomieńskiego "Szukanie współczesności", "Czas" 1934, nr 340.
Profil literacki Tymona Terleckiego, "Gazeta Artystów" 1935, nr 23.
Dwaj Zimorowicze. Kwestia autorstwa sielanek, oprac. T. Pudłocki i J. Starnawski, "Rocznik Przemyski" 2011, t. 47, z. 2.

Організації

Джерела

1. Korespondencja Jerzego Eugeniusza Płomieńskiego z lat 1926–1955, mikrofilm przechowywany w Bibliotece Narodowej, sygn. mf. 85538.
2. Jerzy Eugeniusz Płomieński, Suweren polskiej fantastyki literackiej (Stefan Grabiński) [w:] tegoż, Twórcy bez masek (Warszawa: Pax, 1956), 101-149.
3. Artur Hutnikiewicz, Twórczość literacka Stefana Grabińskiego (1887-1936) (Toruń: PWN, 1959).
4. Roman Pollak, Ze wspomnień o Stefanie Grabińskim [w:] Księga pamiątkowa ku czci Konrada Górskiego , red. A. Hutnikiewicz (Toruń: PWN, 1967), 361-364.
5. Tomasz Pudłocki, Przemyski okres w twórczości Stefana Grabińskiego, Rocznik Przemyski, 2006, v. 42, No 3, 71-83.
6. Tomasz Pudłocki, Środowisko studenckie Stefana Grabińskiego, Rocznik Przemyski, 2012, v. 48, No 2, 135-146.
7. Z korespondencji Stefana Grabińskiego, oprac. A. Mianecki, Rocznik Przemyski, 2010, v. 46, No 3, 111-133.
8. Litteraria Copernicana, 2013, No 1: Grabiński, red. A. Mianecki I T. Pudłocki.
9. Joanna Majewska, Demon ruchu, duch czasu, widma miejsc. Fantastyczny Grabiński i jego świat (Wrocław: Wydawnictwo Ossolineum, 2018).
10. Stanisław Lem, Posłowie [w:] S. Grabiński, Niesamowite opowieści (Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1975), 351.

Авторка – Йоанна Маєвська
Переклад – Мирослава Кіт
Редагування – Тарас Назарук, Ольга Заречнюк