...

Ґіза Френкель

1895-1984
ID: 318

Мистецтвознавиця, дослідниця єврейської культури.

Ґізела Френкель (Gizela Frenkel) народилася 16 вересня 1895 року у Вєлічці в родині Зиґмунта Розенцвайґа (Zygmunt Rozenzweig) і Соломеї-Сари Фрідман (Salomea-Sarah Fridman). Її батько долучився до родинної фірми Фрідманів, яка торгувала залізом і сталлю.

У 1913 році розпочала вивчати історію мистецтва у Яґеллонському університеті. У 1919 році продовжила навчання у Відні, де отримала ступінь доктора. У своїх спогадах її син Зиґмунт Френкель (ZygmuntFrenkel) згадував, що вона вважала навчання у Відні найщасливішим часом свого життя і зберегла сентимент до габсбурзької спадщини.

Після навчання Ґіза одружилася з адвокатом Леоном Френкелем (Leon Frenkel) і у 1922 році пара переїхала до Львова, де згодом у них народилося двоє дітей — Зиґмунт і Стелла. Леон Френкель спеціалізувався на нафтових договорах, а згодом придбав цегляну фабрику у Завадові під Львовом. Родина мешкала на перехресті вулиць Потоцького і Реймонта (сучасна вулиця Чупринки, 54), займаючи другий поверх триповерхового будинку. Вони святкували єврейські свята і відвідували синагогу. Ґізин син Зиґмунт пригадував, як мама навчила його молитися щовечора перед сном "Шма Ісраель". Але при цьому в родині спілкувалися польською мовою і діти ходили до польської школи, вивчаючи іврит з приватними вчителями.

У Львові Ґіза Френкель почала працювати в Етнологічному інституті, який діяв з 1924 року під керівництвом професора Адама Фішера (Adam Fischer). Це був дослідницький інститут, який діяв при кафедрі етнології Університету Яна Казимира. Вона працювала на волонтерських засадах, так само як і вісім інших дослідників інституту. Інститут досліджував польську культуру невідривно від культури інших народів, в тому числі українського та єврейського, і залучав досить різноманітне коло дослідників та дослідниць, серед яких Ян Фальковський (Jan Falkowski), Леон Попель (Leon Popiel). Ґіза Френкель цікавилася насамперед єврейською народною звичаєвою та матеріальною культурою. Однією з її перших тем, яку вона продовжувала до кінця життя, було дослідження паперових єврейських витинанок. Вона винайшла типологізацію витинанок, аналізувала мотиви їх зображень і популяризувала мистецтво витинанок в Ізраїлі. В 1929 році вийшла її книжка "Wycinanka Żydowska w Polsce", видана накладом Народознавчого товариства (Towarzystwo Ludoznawcze).

Ґіза Френкель активно популяризувала єврейське мистецтво, регулярно дописуючи під іменем Ґіза Френкльова (Giza Fraenklowa) до львівських єврейських газет "Chwila", "Opinia" і етнографічного часопису "Lud" Народознавчого товариства, редагованого Адамом Фішером. Вона писала розвідки про єврейські звичаї щодо Песаху, Пуріму та інших єврейських свят, про звичай весілля під час епідемії холери, дослідила ерув у Львові. Також науковиця рецензувала книжки і статті про єврейську культуру та етнографію, зокрема праці свого колеги зі інституту етнолога Саломона Чортковера (SalomonCzortkower) про расу і євреїв, а також книгу колекціонера Максиміліана Ґольдштайна "Культура і мистецтво єврейського народу" (Kultura i Sztuka Ludu Żydowskiego). Окрім того, збереглося оголошення її публічної лекції про ханукальні звичаї у львівському відділенні Єврейського краєзнавчого товариства (Żydowskie Towarzystwo Krajoznawcze) на вул. Легіонів, 35 (пасаж Феллера — тепер проспект Свободи). Це було товариство, яке виникло внаслідок неприйняття євреїв у польські туристичні товариства. Воно займалося організацією мандрівок до різних туристичних місць, а також публікацією часопису про цікаві локації у Другій Речі Посполитій.

Ґіза Френкель входила до кураторії (наглядової ради) дитячого сиротинця на вулиці Янівській.

Ґіза Френкель також писала огляди виставок. Її стаття про виставку єврейського мистецтва в 1933 році в Промисловому музеї детально описує, що розташовувалося в кожній кімнаті — фрагменти синагогальних інтер'єрів і предметів, відтворений стіл на свято Песах, колекцію ханукальних свічників, а також шлюбні перстені і шлюбні договори (кетуби). Вона зі зворушенням відзначала, як вигляд шабатніх свічників викликає в її уяві образ жінки, яка їх запалює: "перед нами постає пані дому. Її голова покрита чепчиком, можливо тим, з червоного оксамиту, вишитого золотом. Над чолом діадема, штернтіхл. На святковий одяг вона вдягнула брусттух (нагрудна прикраса, — В.М.) — їх вибір такий великий — зав'язала фартушок і з-під прикритих повік, нахилена над палаючими свічками, благословляє Творця за те, що наказав запалювати шабатнє світло; просить, щоб відбудував нам зруйновану святиню, а потім шле до трону Господа свої власні, найпотаємніші благання"(Chwila, 11 marca 1933).  Ґіза Френкель у своїй статті захоплюється, що ініціатива творення виставки вийшла від неєврейської інституції, а саме від Промислового музею, але водночас визначає аудиторію виставки як євреїв — бо "не знайдеться жодного єврея у Львові, який би не відвідав цієї виставки".

В 1939 році вона написала огляд виставки, присвяченій святу Песах, яка відбулася в уже відкритому Музеї єврейської громади. На цій виставці також був відтворений седеровий стіл на Песах, з манекенами людей у костюмах і ритуальним посудом. Окрім того, музей виставив колекцію пасхальних Аґад (текстів, які читалися з нагоди свята Песах). До них входили дві копії середньовічних Аґад і оригінали амстердамської з XVIII століття, венеційської з XVII століття і трієстської з XIX століття.  Ґіза Френкель чутливо ставилася до репрезентації жінок у музеї і тому з жалем зауважувала, що за седеровим столом присутні лише чоловіки, натомість немає жіночого костюма, вочевидь, бо його не було у музейній колекції. Саме тому авторка висловила надію, що у виставці наступного року з'явиться такий костюм — але ці очікування не виправдалися, через початок Другої Світової війни і ліквідацію музею.

Після радянської окупації Львова, НКВД арештувало її чоловіка Леона Френкеля як польського офіцера, а Ґізу Френкель з дітьми Зиґмунтом і Стеллою депортували вглиб Радянського Союзу в 1940 році. Перший період вони провели у  невеличких поселеннях у Казахстані — селах Кайран і Ленінський колгосп. Зв'язок з Леоном Френкелем обірвався і лише після війни родина дізналася, що його розстріляли. Щоб утриматися Ґіза разом з іншими жінками чистила стайні або заготовляла паливо з кізяків. Втім, навіть у таких складних умовах їй вдалося організувати церемонію бар-міцви для свого сина.  Після початку війни між СРСР і Німеччиною статус польських депортованих покращився і родина Френкель змогла отримати назад відібране від них польське громадянство та вільно пересуватися. Після цього вони поїхали до Барнаула, де мешкав їхній родич Артур Блатт (Artur Blatt), а Ґіза змогла отримати роботу медсестри у лікарні. Там родина провела решту війни.

Після війни Ґіза Френкель повернулася до свого колишнього дому, який тепер був частиною Радянського Союзу. Майже всю її родину винищили і вона не стала залишатися у Львові. Майже одразу Ґіза знову почала займатися науковою працею. Перші роки вона провела у Любліні, а в 1947 році почала працювати кустошем єврейських колекцій у Єврейському історичному інституті у Варшаві. Майбутній музей, який творився при Інституті, мав на меті порятунок артефактів єврейської культури, які залишилися після Голокосту. В цей період її цікавили витвори єврейських ремісників, а також стрій польських єврейок, і на цю тему згодом з'явилися її важливі публікації в "Journal of Jewish Art".

В 1950 році Ґіза Френкель виїхала до Ізраїлю і оселилася у Хайфі. Там вона працювала в місцевому етнографічному музеї, допомагаючи організовувати виставки, присвячені єврейській витинанці, зокрема першу виставку витинанок у Тель-Авівському музеї в 1955 році. На честь ювілеїв Ґізи Френкель були організовані виставки в Хайфському музеї етнографії та етнографічного відділу Національного музею Ізраїлю в Єрусалимі. Вона була науково активною аж до своєї смерті у 1984 році. 

Пов'язані історії

Праці та проекти

  1. Giza Fränklowa, Wycinanka Żydowska w Polsce (Lwów: Towarzystwo Ludoznawcze, 1929).

  2. Giza Fraenklowa, "Piotr Kontny: Oaza srebrnych kwiatów. (Sassów — ośrodek szycharstwa aturowego)", Lud, T. XХXI (Lwów, 1932).

  3. Giza Fraenklowa, "Wierzenia i zwyczaje w Szewuoth", Chwila, 12 czerwca 1932. 

  4. Giza Fraenklowa, "Między minche maariw", Chwila, 25 grudnia 1932.

  5. Giza Fraenklowa, "Wystawa Zabytków Żydowskich we Lwowie", Chwila, 11 marca 1933.

  6. Giza Fraenklowa, "Czysta Rasa", Chwila, 21 stycznia 1934.

  7. Giza Fraenklowa, "Kultura i Sztuka Ludu Żydowskiego", Opinia, 21 kwietnia 1935.

  8. Giza Fraenklowa, "Wystawa Świąteczna w muzeum Żydowskim we Lwowie", Chwila poranna, 21 kwietnia 1939. 

  9. Gizela Frenkel, "Little-Known Handicrafts of Polish Jews in the 19th and 20th Centuries", Journal of Jewish Art 2 (1975): 42-49.

  10. Gizela Frenkel, "Notes on the Costume of the Jewish Woman in Eastern Europe", Journal of Jewish Art 7 (1980): 51-57.

Організації

Персоналії

Джерела

  1. Olga Goldberg, "Wspomnienie pośmiertne: Giza Frenkel (Frankel) – 16.09.1895 Wieliczka – 17.05.1984 Haifa", Polska Sztuka Ludowa – Konteksty, t. 43, z.1-2 (1989). 
  2. Anna Jeziorkowska-Polakowska, "Na początku była wycinanka... – Giza Frenkel, badaczka żydowskiego folkloru", w Żydzi wschodniej Polski. Seria IV. Uczeni żydowscy, red. Grzegorz Czerwiński i Jarosław Ławski (Białystok, 2016).
  3. Zygmunt Frankel, Siberian Diary: An Autobiography
  4. Роман Тарнавський, "Етнологічний інститут Львівського університету: формування колективу та напрямів діяльності (1924–1939)", Вісник Львівського університету. Серія історична, Вип. 50 (2014): 158-179.
  5. Роман Тарнавський, Кафедра етнології Львівського університету. Класичний період (1910–1947) (Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016).
  6. Виступ Ґізи Френкель у передачі Ерев Хадаш у 1983 році. 
Авторка — Владислава Москалець
Наукове редагування — Роксоляна Головата 
Літературне редагування — Роман Мельник
Семінар "Інтерактивного Львова" — Роксоляна Головата, Софія Дяк, Ольга Заречнюк, Тарас Назарук, Ірина Папа, Віра Трач, Надія Скокова, Іванна Черчович

Цитування: Владислава Москалець, "Ґіза Френкель", Інтерактивний Львів (Центр міської історії, 2024). URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/frenkel-giza/