Антоній Цєшинський

Антоній Цешинський (Antoni Cieszyński) народився 31 травня 1882 у м. Олесниця (нім. Oels, пол. Oleśnica) біля Вроцлава; трагічно загинув 4 липня 1941 р. на Вулецьких пагорбах у Львові. Лікар-дантист, професор, один з піонерів світової стоматології.

Базову освіту здобув у гімназіях Познані та Бидгощі. Після закінчення гімназій продовжив навчання в Мюнхенському університеті (Ludwig-Maximilian Universität München) — спочатку на зуболікарському факультеті університету (закінчив у 1904 р.), пізніше — на медичному (закінчив у 1911 р.). Паралельно з навчанням на медичному факультеті Цешинський стажувався у кращих спеціалістів у Берліні (1904–1910) та працював асистентом в Інституті одонтології університету Мюнхена (1905–1913). Свої студії Антоній закінчив блискуче у грудні 1912 р., отримавши ступінь доктора медицини (тема роботи: "O zdjęciach zewnątrzustnych szczęk promieniami Roentgena").
 
У 1913 р., молодому перспективному вченому (на той час Антоній Цешинський завдяки своїм відкриттям у галузі стоматологічної рентгенології здобув ім’я у наукових колах) запропонували посаду завідувача кафедри стоматології (1913–1941) та керівника Стоматологічної амбулаторії медичного факультету Львівського університету. По приїзді до Львова Цешинський розпочав ґрунтовну реорганізацію та модернізацію ввіреної йому установи. Завдяки цим зусиллям та новій навчальній програмі вже за рік, у березні 1914 р., Амбулаторію було перетворено на перший на теренах Східної Європи Стоматологічний інститут. 

З початком Першої світової війни Цешинський організував у Стоматологічному інституті осередок Польського Червоного Хреста. У вересні 1918 р. евакуювався до Тарнува, а пізніше до Відня, де заснував відділення щелепно-лицевої травматології та стоматологічну поліклініку для біженців з Польщі. З поверненням австро-угорської влади до Львова Цешинський очолив "Загальні університетські лекції" (Powszechnе Wykłady Uniwersyteckiе) (1915–1918), котрі провадив до кінця війни.

Під час боїв за Львів (1–22 листопада 1918 р.) організував Польську Санітарну Службу і пункти допомоги для поранених у зайнятій українцями частині Львова. 

Після закінчення бойових дій Цешинський повернувся до праці в Стоматологічному інституті (1913–1927). Пізніше у 1927 р. даний інститут було перетворено на Стоматологічну клініку (1927–1939) при медичному факультеті університету ім. Яна Казимира у Львові.

Професор Антоній Цешинський був багаторічним завідувачем кафедри дантистики, а в 1927–1928 рр. обраний деканом медичного факультету університету.

Наукова діяльність 

Професор Антоній Цешинський у своїй піонерській праці ("Atlas radiologiczny zdjęć dentystycznych") 1907 р. сформулював правила ізометрії в стоматологічній радіології, що дозволяла вироблення рентгенівських знімків зубів з відображенням дійсної довжини кореня зуба (т. зв. "Ізометрія Цешинського"), чим, власне, й заклав підвалини для розвитку рентгеностоматології та широкого застосування рентгенівських знімків у ході діагностики та лікування зубів.

У ході роботи в Стоматологічному інституті він винайшов цілий ряд пристроїв, що полегшували роботу лікаря-радіолога, докладно опрацював техніку виконання інтра- та екстраоральних рентгенівських знімків. Результати багаторічних досліджень професор виклав у підручнику із рентгеностоматології ("Kurs stomatologii w zakresie wiadomości potrzebnych lekarzowi praktycznemu"), що вийшов друком у 1926 р. 

Займався проблемами знеболення зубощелепної системи. Зокрема винайшов спеціальну техніку місцевої анестезії нижнього альвеолярного нерва за допомогою ін’єкції новокаїну з адреналіном, а також лікування невралгії троїстого нерва шляхом ін’єкцій алкоголю в вузол Гассера.

Операційна практика Цешинського включала перидонтальну хірургію й хірургію абсцесів та флегмон ділянки голови та шиї. Так, він був одним із співавторів радикальної гінгівектомії (Цешинського–Відмана–Неодіне–Ноймана).

Окрім того, Цешинський написав чимало праць, присвячених питанням ергономіки в стоматології, реформуванню вишколу стоматологічних кадрів ("Przyszłość stanu lekarskiego w Polsce", Lwów, 1927 р.).

Видавав і був редактором "Kwartalnika Stomatologicznego" і "Słowiańskiej Stomatologii" (1931–1936). Засновник і редактор першого на теренах ІІ Речі Посполитої спеціалізованого часопису з дантистки "Polskiej Dentystyki" (з 1923 р.), з 1929 р. перейменованого на "Polska Stomatologia". 

За вагомий внесок у розвиток стоматології у 1936 р. Антоній Цешинський отримав найвищу нагороду для стоматологів — Золоту медаль і диплом нагороди ім. В. Міллєра, що присуджувалася Міжнародною федерацією стоматологів (Federation Dentaire Internationale). 

Неодноразово обирався головою Львівського товариства стоматологів (1913–1923, 1937–1939). Був членом численних лікарських товариств та організацій (ADA, ASI (Association Stomatologigue Internationall), FDI (Federation Dentaire Internationale)). Почесним членом наукових стоматологічних товариств Відня, Праги, Кракова, Бордо, Нью-Йорка, Вашингтона, Буенос-Айреса та ін. 

Окрім суто наукової праці, Цешинський чимало працював для організації та популяризації стоматології. Ще в студентські роки був одним із засновників у 1909 р. в Берліні Союзу Польських Одонтологів (Związek Polskich Odontologów), що об’єднував польських дантистів із поділених польських земель, а у 1913 р. в Парижі створив Союз Слов’янських стоматологів (Związek Słowiańskich Stomatologów). 

Загалом професор був автором близько 380 наукових праць, опублікованих у приблизно 70 наукових часописах багатьох країн на семи мовах, предметне поле яких охоплювало всі галузі стоматології. Серед них зокрема й перший у світі атлас та підручник із рентгеностоматології, а також близько десятка монографій. 

Друга світова війна

Під час радянського панування Антоній Цешинський продовжив працювати на займаних посадах в університеті та Стоматологічному інституті.
 
З 1940 р. став членом-кореспондентом АМН СРСР, а у вересні того ж року разом із групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казімежом Бартлем (Kazimierz Bartel) (1882–1941) у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву. У середині грудня того ж року в ході виборів до місцевих рад трудящих депутатів його разом з іншими науковцями міста було обрано до міської ради трудящих Львова. Враження від поїздки у зретушованому (витриманому) сталінською цензурою стилі він виклав у невеличкій брошурі.

Дана обставина сприяла тому, що з початком німецько-радянської війни проф. Цешинського було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештовано функціонерами групи спеціального призначення Поліції Безпеки.  

На світанку 4 липня 1941 р. після короткого допиту в приміщенні колишньої бурси Абрагамовичів проф. Антонія Цешинського разом з іншими арештованими науковцями було розстріляно на Вулецьких пагорбах.