Тадеуш Баронч

1849-1905
ID: 40

Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz) (24.03.1849, Львів – 12.03. 1905, Львів) – скульптор, живописець.

Барончі – розповсюджене прізвище серед вірмен Східної Галичини та Румунії. До роду Барончів належали відомі діячі Церкви (зокрема, знаний історик галицьких вірмен Садок (Sadok) Баронч (1814–1892)), культури та мистецтва. Тадеуш Баронч походив із вірмен, що переселилися у Львів із Бессарабії в сер. ХІХ ст. Закінчив реальну школу у Львові, а художню освіту отримав у Краківській школі образотворчих мистецтв і Мюнхенській академії мистецтв (1869–1871). Пройшов спеціалізацію в Італії (1872–1875), переважно у Флоренції, а також у Відні. Після повернення на батьківщину постійно жив у Львові. Виставлятися у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Починаючи з 1870 р. і до самої смерті його ім'я постійно фігурує в каталогах мистецьких виставок Львова.

Більша частина його творчого життя, включаючи період мистецької освіти, минула в добу історизму. З точки зору стилю, його твори являють собою своєрідний синтез мюнхенської та віденської скульптурної школи, в якому значно переважає школа мюнхенська. Окремі впливи стилістики віденської школи на його твори з'явилися завдяки творчій поїздці до Відня в II пол. 1870-х рр., а також – співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові.

Був відомий як скульптор монументаліст, портретист, у тому числі видатних представників польської та української культури, майстер надгробної скульптури. Пробував себе в анімалістиці: в 1929 р. на одній з львівських мистецьких виставок була показана “Голова пса”. Відомі його зображення геральдичних левів біля входу до Ратуші, зображення лева на пам'ятнику Константинові Ордону (Konstanty Ordon) на Личаківському кладовищі тощо. Брав участь у скульптурному оздобленні Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки будинків у Львові, створив багато монументальних пам'ятників та надгробків, переважно на Личаківському кладовищі у Львові. Був також автором нереалізованих проектів пам'ятника Конституції 3 Травня для Львова та “Оборона прапору”, що був присвячений трьом знаковим датам у боротьбі поляків за незалежність (1794 – 1831 – 1863) і мав бути встановлений на Личаківському кладовищі.

Помер, як свідчать львівські джерела, після довгої важкої хвороби. На похороні була присутня вся мистецька колонія Львова, у т.ч. представники “Руської Бесіди”, серед членів якої Баронч був дуже шанований як творець проекту пам’ятника та бюста Тараса Шевченка.

Був похований на Личаківському кладовищі в старому родинному гробівці на полі №59. Серед інших членів родини Барончів у ньому спочивають його брат Роман Баронч (1856–1930) – доктор медицини, відомий хірург, професор Львівського університету; Станіслав Баронч (1864–1936) – поет і перекладач періоду Молодої Польщі; і Володислав Баронч (бл. 1865 – 1919) – відомий актор, директор Львівського театру.

Після смерті скульптора його брат Роман подарував частину його робіт Міській галереї (тепер – Львівська галерея мистецтв), а частину – в бібліотеку Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художня збірка Оссолінських була передана до галереї, де нині зберігається 48 скульптурних та 1 живописна робота скульптора. Крім того, в збірці галереї є 3 портрети із зображенням Тадеуша Баронча роботи живописців Тітуса Пілецького, Станіслава Дембіцького та Яцека Мальчевського (Jacek Malczewski).

Твори Тадеуша Баронча також зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Катедральна, 1 – катедральний костел Успіння Діви Марії

Перейти до повного опису
Опис

Вул. Князя Романа, 05 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Перейти до повного опису
Опис

Пл. Ринок, 01 – будинок ратуші

Перейти до повного опису
Опис

Просп. Свободи – колишній пам'ятник Яну ІІІ Собєському

Перейти до повного опису
Опис

Вул. Лисенка – пам'ятник Яну ІІІ Собєському (не існує)

Перейти до повного опису
Опис

Пл. Ринок, 41 – колишня кам'яниця Ґренсівська

Перейти до повного опису
Опис

Просп. Свободи, 28 – Oперний театр

Перейти до повного опису
Опис

Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

Перейти до повного опису

Праці та проекти

Роботи у Львові:

1870 р. – Погрудний пам'ятник Яну ІІІ Собєському (Jan III Sobieski) на подвір'ї на вул. Лисенка, 23а (до Другої світової війни – будинок Куркового Товариства, 1870 р., арх. Йозеф Енґель (Josef Engel)). Розібраний після війни.
1874 р. – Бюст Тараса Шевченка[1]. Італійський білий мармур. Збірка НТШ (Наукового Товариства ім. Т. Шевченка), в 1951 р. була об’єднана з Музеєм художнього промислу, утворивши нинішній Музей етнографії та художнього промислу у Львові.
1875 р. – 6 портретів польських культурних і громадських діячів – Яна Длуґоша (Jan Długosz), Миколи Коперника (Mikołaj Kopernik), Адама Міцкевича (Adam Mickiewicz), Тадеуша Чацького (Tadeusz Czacki), Юзефа-Максиміліана Оссолінського (Józef Maksymilian Ossoliński), Яна Снядецького (Jan Śniadecki) – у нішах на фасаді будинку на вул. Князя Романа, 5 (арх. Юліуш Гохберґер (Juliusz Hochberger), тепер будинок корпусу №19 НУ “Львівська політехніка”).
1880 р. – Геральдичні леви біля входу в Ратушу. Не збереглися. На їх місці – леви роботи львівського скульп. Євгена Дзиндри (1948).
1888 р. – Мармуровий бюст архієпископа Францішка Вежхлевського (†1884) в каплиці св. Причастя львівського катедрального костелу.
1898 р. – Кінний пам’ятник Яну ІІІ Собєському. Відкриття було приурочене до 200-ї річниці закінчення турецької війни (1699). Роботами керував Юліан Марковський. Відлив у бронзі виконала австрійська фірма Круппа (Krupp). Після війни в 1948 р. був переданий Польщі і встановлений у Гданську.

На Личаківському цвинтарі у Львові:

1895 р. – Надгробок на могилі композитора та викладача музики Матильди Жлобіцької. Поле №21.
1900 р. – Гробниця родини Яна Казимира Левицького. Поле №68.
1896 р. – Пам’ятник на могилі Юліана Константина Ордона. Поле №1б. Виконала фірма Юліана Марковського у Львові за проектом Тадеуша Баронча.
– Надгробок на могилі родини Крувчинських. Поле №1.
– Медальйон з рельєфом на могильному обеліску історика Генріха Шмітта (Henryk Schmitt). Поле №61. Не зберігся.

Роботи за межами Львова:

– Пам’ятник Тадеушу Костюшку (Tadeusz Kościuszko) у Чікаго.
– Пам’ятник Адаму Міцкевичу в Карлових Варах.
– Пам’ятник Адаму Міцкевичу у Трускавці.
– Надгробний пам'ятник Рудському на кладовищі San Miniatу Флоренції.
– Бюст Яна ІІІ Собєського в Калуші.


[1] Львівський дослідник Ігор Сьомочкін у своїй статті “Скульптурні погруддя Т. Г. Шевченка в Галичині наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.” пише: “У 1874 р. мармурове погруддя Шевченка створює львівський скульптор Т. Баронч. Пізніше він повторив його у теракоті і виставляв на виставках у Варшаві (1874 р.) та Кракові (1877 р.). Свій твір скульптор подарував НТШ з правом знімати і розповсюджувати копії. Прибуток з розпродажу бюсту автор призначав на пам'ятник Шевченку. Не дивно, що саме це погруддя вважалося ескізом майбутнього пам'ятника. Під час поховання скульптора 13.03.1905 р. представники «Руської бесіди» несли вінок з написом на стрічці «Творцеві пам'ятника Шевченка»”.

Джерела

Джерела:

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) Р-221/2/5625.
  2. ДАЛО Р-3152/1/38:8/73.
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, 2006), 17, 36, 48, 69, 77, 83, 226, 267, 270, 288.
  4. Malarze, rzeźbiarze, graficy, T. 1 (Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1971), 86-87. Dodatek do T. I, s. 7.
  5. Nicieja S. S., Łyczaków. Dzielnica za Styksem (Wrocław-Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1998), 187, 321.
  6. Nicjeja S. S., Cmentarz Lyczakowski we Lwowie w latach 1786–1986. Wydanie II (Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1989), 153, 173-177, 417.
  7. “Posłaniec św. Grzegorza”, 1929, №10-11, 65.
  8. Swieykowski E., Pamiętnik Towarzystwa przyjaciół sztuk pięknych w Krakowie 1854–1904 (Kraków, 1904), 262.
  9. Глембоцька Г., Новіков А., Юліуш Войцех Белтовський і мистецтво скульптури у Львові кінця ХІХ – поч. ХХ ст., “Народознавчі зошити ( Інститут народознавства НАН України, Львів)”, 2005, №№ 1-2, 111, 119.
  10. Інвентарна документація Львівської галереї мистецтв.
  11. Каталоги львівських художніх виставок 1870–1929 рр.
  12. Личаківський цвинтар. Схема (Львів, 1992), Розділ "Пам’ятки мистецтва", №№ 59, 163.
  13. Лупій Г., Львівський історико-культурний музей-заповідник “Личаківський цвинтар”. Путівник (Львів: Каменяр, 1996), 8, 19, 21, 221, 245-246, 297, 331, 334.
  14. Меdynski А., Ilustrowany przewodnik po Cmentarzu Lyczakowskim (Lwow, 1937), 11, 16, 56-58, 70, 101.
  15. Сизоненко Г. С., Армянские деятели науки и культуры во Львове ХIХ–ХХ вв., “Исторические связи и дружба украинского и армянского народов”, 1971, Вып. 3, 173.
  16. Сьомочкін Ігор, Скульптурні погруддя Т. Г. Шевченка в Галичині наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., “Будуємо інакше”, 2001, №1, 20.
Автор – Галина Глембоцька
Літературний редактор – Юлія Павлишин