Пл. Ринок, 41 – колишня кам'яниця Ґренсівська
Історія
Традиційна назва будинку, подана у ліктьовому податку 1767 р. – “кам’яниця Ґренсівська” (Ґренцівська, Ґрензовська) (ЦДІАЛ 52/2/812:32, 813:24; див. також – Charewiczowa, 1935, 40; Мельник, Шестакова, 2008, 140; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1). Інша його історична назва – “кам’яниця Карвівська” (Karwowska) (Charewiczowa, 1935, 40). Був зведений у XVII ст. на місці будівлі, датованої XV ст. За розвідкою Володимира Вуйцика, дата однієї з перебудов – 1668 р. Із досліджень Бориса Мельника відомо, що у XVII–XVIII ст. тут була розташована господа одного з найбагатших львівських цехів – золотарського (Вуйцик,1991, 34, 172).
У ІІ пол. XVIII ст. об’єкт зазнав значної перебудови: змінено планування, оновлено фасад. 1881 р. надбудовано 4-й поверх, і кам’яниця набула сучасного вигляду (ДАЛО 2/2/3686:28, 69). У ІІ пол. ХІХ ст. вона належала родинам Кєркоровичів (Kierkorowicz) і Барончів (Barącz) (Мельник, 2001, 83), тут мешкав видатний львівський скульптор Тадеуш Баронч.
У XIX – І третині XX ст. будинок був позначений конскр.№160, середмістя.
Сьогодні кам’яниця Ґренсівська функціонує як житловий будинок з антикварною крамницею на партері. Технічна документація адаптації 1-го поверху була виготовлена 1972 р., обстеження та пропозиції щодо реставрації датуються 1982 р. (Ін-т “Укрзахідпроектреставрація”).
Зараз кам’яниця має ох.№326/38 як пам’ятка архітектури і містобудування національного значення (Постанова №970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року).Пов'язані історії
Архітектура
Кам’яниця є частиною лінійної забудови кварталу між вул. Краківською, Вірменською та Друкарською, прилеглого до пл. Ринок з півночі. Займає видовжену в плані ділянку, збережену з часів середньовіччя. За Т. Трегубовою, первісна планувальна структура тритрактової кам’яниці простежується тут на рівні підвалів, зі збереженням старого мурування та готичного за характером порталу (Трегубова, 1969, 152, 153, 155). Будівля мурована з каменю та цегли, чотириповерхова, складається з головного будинку та офіцини (флігеля) з внутрішнім подвір’ям (Памятники градостроительства, 1985, 60). До офіцини з півночі прибудовано кам’яницю №16 на вул. Вірменській. 1-й поверх має структуру, характерну для міщанських кам’яниць XVIII ст. У під’їзді та у приміщеннях крамниці збережені хрестові склепіння.
Головний фасад – тривіконний, із входом на центральній осі, акцентованій балконом 3-го поверху. Партер мурований із кам’яних блоків, рустований. Вхідний портал оздоблено замковим каменем з маскароном XVIII ст. (гротескне зображення вусатого шляхтича). Вікна-вітрини, як і портал, у білокам’яному обрамуванні. На рівні верхніх поверхів фасад членований пілястрами. Вікна у скромних обрамуваннях, на 2-му поверсі – з ліпними вставками у півкруглих завершеннях. Рокайльний балкон 3-го поверху фланкують декоративні балкони-жардиньєрки (характерний атрибут архітектури XVIII ст.). Фасад завершується розвиненим карнизом з рядом іоніків.
З площі до широкої шахти сходової клітки, завершеної світловим ліхтарем, веде вузький проїзд. Сходи – двомаршові, з дерев’яною огорожею. Збереглися металеві двері входу в подвір’я, датовані XVIII ст. В офіцині зовнішні сходи провадять на 2-й поверх.
Пам’ятка, зберігаючи структуру ренесансної ринкової кам’яниці, презентує архітектуру пізнього бароко, з включенням елементів історизму пізнішого періоду.Персоналії
Володимир Вуйцик – історик мистецтва, реставратор.
Кєркоровичі (Kierkorowicz) – родина, якій у ІІ пол. ХІХ ст. належала Ґренсівська кам’яниця.
Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz) – скульптор, його родині у у ІІ пол. ХІХ ст. належала Ґренсівська кам’яниця.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3686.
- Науково-технічний архів Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, №Л-79-5: Пам’ятка архітектури XVIII ст. Житловий будинок №41 на пл. Ринок у Львові. Попередні роботи.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkańcy (Lwów, 1935, reprint 1990).
- Борис Мельник, Вулицями старовинного Львова (Львів: Світ, 2001).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.
- Т. Трегубова, Нове про архітектуру середньовічного житла на площі Ринок у Львові, Українське мистецтвознавство, 1969, Вип. 3, 150-157.