Єврейська cлужба порядку (ЙОД)

Процес підготовки до створення подібних формувань у Львові розпочався в серпні 1941 року після включення цих теренів до складу Генерал-Губернаторства. Проте фактичним початком функціонування відділів єврейської поліції в місті можна вважати початок листопада 1941 року. Львівський осередок ЙОД організували за зразком подібних формувань в інших містах Генерал-губернаторства під особистим наглядом керівника єврейської поліції у Варшаві Юзефа Шеринського (Józef Szeryński).

Як і інші формування допоміжних поліцій на території Генерал-губернаторства, єврейська поліція Львова організовувалась за територіальним принципом. Єврейську житлову дільницю було розділено на окремі райони та закріплено за чотирма комісаріатами. Керівництво та пункт набору новобранців львівського ЙОД розмістили безпосередньо в будівлі юденрату по вулиці Старотандетній, 2а (5 поверх) (сучасна Мулярська). Проте фактичним центром діяльності нової служби став не юденрат, а будівля І-го комісаріату єврейської поліції, котрий за кількістю поліцистів значно перевищував решту районних комісаріатів. Окрім того тут містилася низка інших структурних підрозділів єврейської поліції:

• Єврейська кримінальна поліція – невеликий відділ, сформований з людей із досвідом поліційної роботи та розслідуванням кримінальних справ (передусім тих, де фігурували лише євреї).
• Спеціальна служба (Spezialabteilung або Sonderdienst), створена для боротьби з підпільною діяльністю та "більшовицькими елементами" серед євреїв. Цей специфічний відділ був тісно пов’язаним з гестапо і за стилем та методами роботи фактично повторював його структуру. Саме цей відділ найбільше спричинився до провалу спроб координованого підпілля в гетто.
• Санітарний відділ та тюрма, куди приводили затриманих євреїв.

З усіх зазначених частин єврейської поліції лише Єврейська служба порядку, і то лише частково, підпорядковувалася юденрату, інші ж безпосередньо виконували накази місцевих органів Поліції Безпеки.

Особовий склад

Основний кістяк особового складу Єврейської служби порядку формувала порівняно невелика група осіб з досвідом поліційної або військової служби, що могли посідати офіцерські звання та працювати у відділах, де були потрібні професійні навики (передусім кримінальна поліція). В цілому ж в рядах ЙОД були представлені практично всі верстви населення. Значний відсоток персоналу, особливо на перших порах, становили вихідці з кіл інтелігенції, котрі не змогли влаштуватись до інших структур юденрату чи знайти робітничу професію і розглядали службу в поліції як цілком прийнятну альтернативу. Адже єврейська поліція для пересічних мешканців гетто була чи не єдиним засобом захисту перед свавіллям окупаційних влад та звичайним бандитизмом. Тож на перших порах служба в її рядах розглядалась не тільки як можливість захисту себе та своїх сімей, але й як допомога своїй громаді. З часом контингент неодноразово змінювався, і не в кращий бік.

Чисельність ЙОДу постійно коливалась внаслідок високого рівня плинності кадрів, спричиненого складними умовами служби та репресіями з боку німецьких окупаційних влад. Проте, від листопада 1941 року до осені 1942 року, так чи інакше була близькою до штатної кількості 500 осіб (сягнувши орієнтовного максимуму 750 осіб у серпні 1942 року). Зі скороченням території гетто та кількості його мешканців зменшувалась і кількість єврейських поліцистів. Після чергового "скорочення кадрів" в лютому 1943 року на службі залишилось лише близько 200 осіб, знищених пізніше при ліквідації Юлагу у травні-червні 1943 року.

Повсякденна діяльність

Щоденна діяльність поліцистів з ЙОДу повторювала повноваження патрульної служби первинного рівня. Тому службовий розпорядок та характер завдань багато в чому був подібними до Української Допоміжної Поліції.

Розпорядок роботи передбачав позмінну службу по 24 години (половина персоналу на службі, а друга половина відпочиває). Службовий день починався о 13:00 і закінчувався наступного дня о тій же порі. Причому половина цього часу (12 годин) виділялась на патрулювання вулиць. Райони кожного комісаріату було поділено на окремі маршрути патрулювання.

Головними завданнями патрульних були: контроль за вуличним рухом та торгівлею, за дотриманням чистоти на вулицях, режиму затемнення та комендантської години, а також за ношенням нарукавних пов’язок з зіркою Давида. У разі виявлення правопорушення безпосередньо на місці виписувався штраф. Якщо ж порушення передбачало кримінальне переслідування, то підозрюваного відправляли до тюрми комісаріату ЙОД. Повноваження поліцистів ЙОД розповсюджувалась виключно на євреїв. Затримувати правопорушників-арійців було можливо лише за участі поліцистів УДП чи Кріпо, з відповідним допровадженням до найближчого комісаріату УДП або Дирекції Кримінальної Поліції.

Окрім ведення патрульної служби, ЙОД активно співпрацювала з іншими поліційними органами у справі розшуку підозрюваних та зниклих осіб і речей. Також поліцистів ЙОД регулярно використовували для різноманітних побутових завдань з боку німецьких поліційних урядників, що не мали жодного відношення до службових обов’язків поліції.

Роботу в ЙОД не оплачували, проте службовці та члени їхніх сімей могли розраховувати на харчові пайки. Окрім того, служба в рядах поліції відкривала чимало можливостей для додаткового заробітку шляхом нелегальної торгівлі з мешканцями арійського боку (службовці ЙОД були одними з нечисленних, хто міг і після закриття гетто легально пересуватися на арійському боці), а також хабарництва (зокрема, затримання осіб та вимагання хабарів за їх звільнення).

Роль у Шоа

Від самого початку свого існування ЙОД розглядалася окупаційними владами не стільки як правоохоронний орган для підтримання законності та спокою в єврейській дільниці, а передусім як ефективний інструмент реалізації політики щодо єврейських мешканців міста.

Єврейську службу порядку, як силовий орган юденрату, вже від перших тижнів її існування активно використовували для конфіскації численного майна та речей (меблів, хутряного одягу, коштовностей), а також збору різноманітних грошових контрибуцій, накладених окупантами на єврейську громаду.

Із розбудовою системи таборів примусової праці на юденрат, і відповідно на ЙОД, було покладено обов’язок доставлення все нових і нових контингентів "працівників". Окрім цього комісаріати ЙОД регулярно відряджали службовців для конвойної та охоронної служби до найбільшого такого табору на теренах міста — Янівського. Після активної розбудови табору там було сформовано стале формування Табірних поліцистів (Lagerpolizei), котрі з весни 1942 року стали окремою частиною єврейської поліції. Їхніми основними завданнями були: нагляд за дотриманням порядку, конвоювання та охорона в’язнів під час роботи. Із грудня 1942 року табірних поліцистів остаточно відокремили від решти структур ЙОД і безпосередньо закріпили при табірних бараках, а їхні сім’ї в поліційному кварталі юлагу (вулиці Замарстинівська та Кресова) вбили. Через декілька місяців така ж доля чекала і на самих поліціянтів.

Окрім патрульної та конвойної служби поліцистів, ЙОД активно залучали до низки поліційних операцій проти євреїв ("акцій"), найбільш масово — у ході т. зв. "Березневої" та "Серпневої" акцій у 1942 році. Їх використовували як допоміжну силу для виконання різноманітних доручень (прочісування районів у змішаних поліційних патрулях, виловлювання укритих євреїв та конвоювання їх до місць концентрації, збору тіл вбитих під час акції людей). Водночас слід зазначити, що у ході операцій єврейські поліцисти і самі неодноразово ставали жертвами — як внаслідок "недостатньо старанного виконання своїх обов’язків", так і примхи німецьких поліційних влад.

Поліцисти ЙОД проводили регулярні прочісування району гетто, а пізніше і юлагу, в пошуках т. зв. "нелегалів" не тільки під час поліційних операцій, але й в часи відносного затишшя. Затримані люди, у випадку відсутності грошей для викупу, відправлялись до тюрми ЙОД, а пізніше — "на піски". Подібна діяльність стала фактично превалюючою в останні місяці існування Єврейської Служби Порядку у Львові.