Вул. Шевченка – Янівський цвинтар

Цвинтар був закладений у 1883 р. для західної частини міста. Спочатку на цьому кладовищі ховали померлих із закладів судової медицини та убогих із львівських шпиталів. У 1937 р. цвинтар нараховував 54 поля, поділені алеями та стежками, що перетиналися здебільшого під прямим кутом. За цвинтарними книгами цього часу, тут поховано 115 тис. померлих.

У 1962 р. після розпуску єврейської громади до Янівського кладовища приєднано розташоване поряд єврейське кладовище, яке відкрито ще у 1855 р. На поч. 1980-х рр. цвинтар офіційно закрито через брак вільного місця. Поховання тут проводяться, як виняток, для членів родин, які мають власні гробівці або спеціальний дозвіл на поховання в могилах близьких родичів. Нині площа Янівського кладовища сягає біля 38 га, на його 68 полях поховано понад 200 тис. осіб.

На цвинтарі розміщені численні військові та цивільні поховання з Першої та Другої світових воєн. До Першої світової війни на Янівському кладовищі були спеціально виділені місця для військових поховань. Поля №42, 43 були призначені для військовослужбовців львівського гарнізону. На полі №42 поховані жертви Першої світової війни, Польсько-української війни 1918–1919 рр. та Польсько-більшовицької війни 1920 р. Тут були поховані 226 солдат Першої кінної армії, які загинули піл час наступу Будьонного на Львів, були також поховання солдат армій Денікіна, Врангеля, Балаховича, що померли на еміграції у Львові.

На перехресті головної алеї цвинтаря, між полями №13, 14, 31, 16 розміщена могила римо-католицького архієпископа Юзефа Більчевського (†1923, беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ у 2001 р.), який велів поховати себе тут для того, щоб привернути увагу львів’ян до нового цвинтаря.

На полях №38, 38а розміщений військовий меморіал стрільців УГА, які загинули під час листопадових боїв за Львів у 1918 р. та в наступні роки під час українсько-польської війни. Тут поховані також стрільці, які були інтерновані та померли від ран і пошестей у польських тюрмах у 1919–1920 рр. У 1971 р. меморіал знищила бульдозерами радянська влада, а у 1997–1999 р. він був відновлений. Поряд із меморіалом також були поховані командувач УГА Мирон Тарнавський (†1938) та прем’єр-міністр ЗУНР Кость Левицький (†1941). У 1994 р. поруч із відновленою могилою Мирона Тарнавського перепоховали Василя Беня (†1941), підполковника армії УНР, ад’ютанта Симона Петлюри, який був замордований більшовиками в тюрмі “на Лонцького” (тепер вул. Бандери, 1). На прилеглому 39-му полі похований Бронислав Янів (†1931), на 20-му – Михайло Пересада-Суходольський (†1938), генерал УНР, генерал-хорунжий Армії УНР, член комісії утворення військових шкіл та академій УНР.

На полі №37 був розміщений невеликий польський військовий меморіал з 1918 р. Він, як і меморіал стрільців УГА, був знищений на поч. 1970-х, а його територію віддали під нові цивільні поховання. Сьогодні тут стоїть польовий пам’ятник-вівтар у вигляді високого хреста з чорного мармуру, який вкомпоновано в бетонну стелу. Поруч збереглося декілька військових могил.

На початку цвинтаря, ліворуч від головної алеї, розташоване поховання жертв квітневих подій 1936 р. Тоді під час заворушень безробітних був убитий польською поліцією Владислав Козак (†1936). Його похорон вилився в антиурядову демонстрацію, під час якої поліцією було вбито ще 48 демонстрантів. Меморіал загиблих впорядковано у 1956 р. Над цим пантеоном, на 13-му полі, в родинному гробівці похований відомий львівський арх. Мар’ян Нікодемович (†1952). Ліворуч від поховань демонстрантів – могила Нафталі Ботвіна (†1925), підпільника, який був страчений польською владою за вбивство поліцейського агента.

Протягом 1941–1944 рр. частину цвинтаря, що прилягає до вул. Т. Шевченка, використовували для поховань солдат гітлерівської армії. У 1941 р. тут було закладено окреме кладовище для словаків, яке також знищили у 1970-х рр. До наших днів від нього збереглася лише стела з напівзатертим написом.

У перші дні Другої світової війни відбувалися масові вбивства у львівських тюрмах. На Янівському цвинтарі біля поля №55 є братська могила “Три хрести” – невідомих жертв тюрми “Бригідки”. Поруч у 1990 р. встановлено стилізований під березу пам’ятний хрест жертвам терору НКВС, які загинули у червні 1941 р.

На території Янівського цвинтаря під час Другої світової війни відбувалися масові розстріли. 25 листопада 1942 року через вбивство українськими підпільниками гестапівського генерала тут було страчено 28 українських в’язнів, серед яких був також Андрій П’ясецький – визначний вчений, викладач Львівської політехніки, член Українського Державного Правління. Братська могила жертв гестапо, яку неодноразово нищили в радянський період, була відновлена у 1990 р. Студентським братством Львівської політехніки.

Вище 37 поля розміщена пам'ятна могила Голокосту з написом “Здесь похоронены советские граждане жертвы фашистских злодеяний во Львове 1941–1943”. Про дату ліквідації Янівського концтабору свідчить лише дата “1943”.

На західній околиці цвинтаря, вже за межами поля №53, розташовані поховання німецьких військовополонених, які перебували у Львові у 1945–1949 рр. Тут збереглися номерні могили.