Вул. Винниченка, 30а – церква Стрітення Господнього (колишній костел)

У 1641 році батьки майбутнього польського короля Яна ІІІ, Якуб Собєcький та Софія Теофілія Данилович передали отцеві Феліціянові, провінціалові Кармелітів босих, свій маєток, що розташовувався на території поміж сучасними вулицями Винниченка, Кривоноса, Гуцульською та Лисенка, і зобов'язалися власним коштом спорудити там костел. Фундаційну грамоту підтвердив своєю буллою папа Урбан VІІІ. Відтак тут звели тимчасовий дерев'яний костел з дзвіницею, а прилеглі споруди садиби відповідно пристосували до потреб Згромадження Сестер. Кармеліток. Впровадження Кармеліток босих до львівського монастиря відбулося 1642 року. Першою ігуменею обрали Мар'яну Мархоцьку, відому, як мати Тереза (1603-1652). Завдяки канонічній візитації костелу у червні цього ж року, відомо що в костелі було три вівтарі: Пресвятої Богородиці, святих Йосифа та Терези.

1644 року розпочалось будівництво мурованого костелу за проектом придворного королівського архітектора Джованні Батиста Джізлені (Giovanni Battista Gisleni). За взірець він взяв костел святої Сусанни в Римі архітектора Карло Мадерни (Carlo Maderna). На початку жовтня 1648 року кармеліти покинули Львів через загрозу козацько-татарського нападу. Згодом, у 1655 році, костел та монастир зазнали серйозних руйнувань під час нападу шведського війська, черниці тоді врятувалися втечею. Після повернення, монастир відбудували завдяки допомозі жертводавців, наприклад, Констанції Казановської, яка при вступі до конвенту склала пожертву на відбудову костелу у розмірі 20 тисяч злотих. На межі 1661/1662 років спорудження костелу продовжили під керівництвом будівничого Яна Годного. У 1673-1676 роках через загрозу турецького нападу кармеліти знову покинули Львів та переїхали до Варшави.

Оздоблювальні роботи продовжили лише у 1683 році за фінансової підтримки короля Яна ІІІ Собєського, нагляд за якими здійснював  Томаш Дубінський. До 1685 року костел оздобили білокам'яною різьбою, зокрема тоді ж встановили на фасаді скульптури святих Йосифа і Терези. У 1686-му зводили перекриття, крипти, а на фасаді встановили мармуровий герб. Практично всі будівельні роботи костелу та монастиря були завершені до 1690 року. У 1692 костел освятили в присутності короля Яна ІІІ Собєського.

Після довгої облоги у 1704 році монастирський комплекс Кармеліток босих захопило військо шведського короля Карла ХІІ.

Йосифінською реформою 1782 році австрійська влада скасувала орден Кармелітів, відтак конвент перейшов сестрам милосердя, а через рік тут облаштували військовий склад. Через десять років у монастирі розмістили римо-католицьку духовну семінарію. Наприкінці століття у храмі спалахнула пожежа, яка знищила його автентичний інтер'єр, після чого костел стояв пусткою, а 1816 року його ліквідували. За його відновлення у 1840 році взявся львівський архієпископ Франц Піштек. Це проводилося водночас із будівництвом просторого будинку римо-католицьких архієпископів на сусідній ділянці — тепер Винниченка, 32. Основні роботи по костелу завершили у 1842 році. Інтер'єр храму прикрасили трьома новими вівтарями з іконами авторства Алоїза Рейхана (Alois Reichan). Храм наново освятили, він отримав посвяту Стрітенню Господньому. 1890 року у семінарії облаштували також каплицю.

У 1916 та 1925 роках скульптор Петро Війтович виконав два бічні вівтарі до костелу подібні його його робіт у костелі св. Єлизавети. Натомість вівтарі, що розташовані в семінарійній каплиці при костелі Стрітення, створив Ян Войтович. Істотним доповненням костелу стало коронування у 1927 році ікони Матері Божої Неустанної Помочі. Задля цього була привезена з Риму корона, яку освятив папа Лев XIII. Після Другої світової війни ікону вивезли до Кракова. У 1929-1931 роках стіни захристії розписав відомий художник Ян Генрик Розен (Jan Henryk Rosen).

У 1939 році радянська влада передала будівлю костелу  для потреб "Дому медика", філії новоутвореного Львівського медичного інституту. 1942 року, під час німецької окупації, частину приміщень повернули семінарії, інша частина використовувалася як німецький військовий шпиталь. Після Другої світової війни монастирський комплекс спершу повернули семінарії, а з 1970-х років тут діяв Львівський обласний Центр якості, метрології та стандартизації.  

Від 1998 року костел, а через рік і каплицю, взяла під опіку Українська Греко-католицька Церква. Того ж року, в день Стрітення Господнього у храмі вперше відбулося богослужіння за східним обрядом. Донедавна тут здійснювалися почергові богослужіння східного та західного обрядів, представників греко-католицької та римо-католицької громад Львова. Каплиця при костелі з 2009 року є під опікою римо-католиків.