Вул. Винниченка, 10 – житловий будинок

Передісторія і виникнення ділянки

У кінці XVIII століття тут існувала дерев'яна забудова. До початку ХІХ століття ділянка будинку №10 була виділена із більшої ділянки за конскрипційною нумерацією №75 (Бродівського передмістя). Створена ділянка  отримала новий конскрипційний номер №96 4/4, що зберігався до кінця 1930-х років.

Будинок, що існує сьогодні, був споруджений у 1810-1820-х роках — його позначення вперше з'являється на карті 1828 року. Автор(и) і замовник(и) невідомі. Тоді збоку вже стояла кам'яниця відомої родини друкарів Піллерів (тепер вул. Личаківська, 8). Орієнтовно тоді ж збудований сусідній будинок на вул. Винниченка, 12.

Проти шуму ковальсько-слюсарних майстерень

Найдавніші будівельні документи датуються 1852 роком (ДАЛО 2/2/3451). Власницею нерухомості тоді була графиня Аґнес (Аґнєшка) Понінська (ДАЛО 2/2/3451: 5,16). У той час ковалі Гайнріх та Вільгельм Аренд планували збудувати тут офіцину із кузнею. Їх згадано як Kunstschlossermeister-ів що, вірогідно, означає що вони виготовляли мистецькі ковані огорожі й подібні вироби. Отримавши декілька відмов від магістрату, Гайнріх Аренд писав численні апеляції. Міська і губерніальна влада аргументували відмови близькістю будинків Намісника (сусідній з півночі) та Губерніальною дикастерією (уряд намісництва збирався у сусідньому з півдня будинку, вул. Личаківська, 8), а постійна робота слюсарського верстата заважатиме урядовцям. Майстерні тут так і не з'явилися.

Аптека "Під римським цісарем Титом"

У 1854 році власником будинку став Теодор Торосєвич (Teodor/Theodor  Torosiewicz, 1789-1876), відомий фармацевт і бальнеолог вірменського походження зі Станіславова (сучасний Івано-Франківськ). Він тримав у цьому будинку аптеку "Під римським цісарем Титом", засновану 1819 року що до того, ймовірно, розміщувалася у іншому будинку.

1856 року провадилася реконструкція будинку із розбудовою офіцин. Проект розробив львівський будівельний майстер Вільгельм Шмід (Wilhelm Schmid) (ДАЛО 2/2/3451:60, 61). Згідно з проектом, широкий в'їзд до подвір'я у центрі будинку переробили на вхід з правого краю, як це є й сьогодні. Відповідно були перероблені сходи. Права офіцина (дерев'яна) та старі виходки були знесені. Заплановану надбудову четвертого поверху в магістраті заборонили.

23 січня 1863 року відбулася ревізія будинку комісаріатом Личаківської дільниці (4/4), що ствердила добрий стан будинку, за винятком рами вхідних дверей, яка дещо відстає від стіни, що необхідно відремонтувати (ДАЛО 2/2/3451: 26).

Після смерті Торосевича у 1876 році якийсь час будинком і аптекою завідувала його дружина Юзефа, а після того власником будинку і аптеки став фармацевт Анджей Кохановський (Andrzej Kochanowski). Він був активним громадським діячем, членом Львівської міської ради. 1889 року на його замовлення львівський архітектор Адольф Кун (Adolf Kuhn) розробив проект реконструкції цього будинку у пишному стилі на зразок французької архітектури XVII століття, мансардний поверх переробили на повноцінний  4-ий. Перебудова завершилася у грудні 1890 року (ДАЛО 2/2/3451: 35).

1893 року Кохановський помер і до двох років аптекою та будинком займалася його дружина Ружа (Róża), її заступником у справах аптеки був магістр фармацевтики Ян Лісовський (Jan Lisowski) який і до того працював у аптеці (Kurjer Lwowski, 1893, №193, 3), а згодом перейшов працювати у аптеку при Загальному крайовому шпиталі.

Переїзд аптеки

1895 року власником аптеки став Антоній Ербар (Antoni Ehrbar). У той час унаслідок стрімкого збільшення населення Львова і розвитку міста, міська рада у тому числі розглядала питання забезпечення дільниць аптеками, адже тих що існували було недостатньо. Розглядалося відкриття нової аптеки на Личакові. Швидше за усе, перенесення аптеки "Під римським цісарем Титом" звідси до будинку на вул. Личаківській, 3 у 1903 році відбувалося саме у цьому контексті.

Після 1893 року власницею будинку ненадовго стала Ядвіґа Стечковська (Jadwiga Steczkowska), яка продала його вже у 1898-му. Здзіслав Подґурський (Zdzisław Podgórski), гірничий комісар, придбав його за 18 тисяч крон незадовго до виходу на пенсію. Співвласниками стали його дружина Софія з Богдановичів (Zofia z Bogdanowiczów) і, ймовірно, його донька Казимира Савицька (Kazimiera Sawicka). У 1900 році Подґурський замінював аптечні вітрини у будинку за проектом Івана Левинського (Jan Lewiński), столярські роботи виконав Францішек Тенерович (Franciszek Tenerowicz). У зверненні до магістрату щодо дозволу на цей ремонт Подґурський вказав, що старим вітринам уже 50 років і вони в плачевному стані, що небезпечно з огляду на те, що до аптеки можуть вламатися грабіжники (ДАЛО 2/2/3451: 37).

У 1902-1904 році тривало листування між магістратом і власниками щодо переробки каналізації у будинку. Власники, не згідні з рішенням магістрату, писали апеляції у вищу інстанцію — Крайовий виділ (ДАЛО 2/2/3451: 41-51).

У 1916 році власником будинку зазначений Нухім Сімхе Бомбах, підприємець, у 1935 — Ґілель і Ґізеля Ґрюнфельди. Більшість приміщень першого поверху були зайняті крамницями. У 1934 році проведена незначна реконструкція приміщень за проектом будівничого "майстра мурарського" Владислава Вілкона (Władysław Wilkon).

Сьогодні будинок зазнав перепланувань і руйнувань, замінена покрівля даху та втрачені ковальські дахові парапети. Пам'яткою архітектури цей будинок не є.