Вул. Січових Стрільців, 19 – корпус ЛНУ ім. Франка (колишній житловий будинок)
Історія
У сер. ХІХ ст. неподалік від Єзуїтського саду (суч. Парку ім. І. Франка) була розташована велика ділянка, означена конскр.№114 2/4. Вона займала північно-східну чверть території між суч. вул. Січових Стрільців, Костюшка та Юрія Дрогобича. 1863 р. від неї відокремилася парцеля з власним №720 2/4 (ДАЛО 2/1/1091:8, 10).
Раніше на цьому ж місці вимурували двоповерхову Г-подібну в плані споруду з житловими і господарчими приміщеннями, датовану 1853 р. (ДАЛО 2/1/5176:56). За недовгий час добудували ще й стайню, де утримували корів, що спонукало службовців львівського магістрату у квітні 1865 р. влаштувати санітарно-технічну ревізію (ДАЛО 2/1/1091:22, 26). Можна зробити висновок, що до реалізації будівельного проекту сейму Галичини (тепер головного корпусу університету) прилеглий район зберігав деякі риси передміського терену. У 1877 р. площа парцелі №720 2/4 звузилася: від її південно-західного краю відокремилася ділянка майбутньої кам’яниці №17 на вул. Січових Стрільців (з власним конскр.№834 2/4) (ДАЛО 2/1/1089:52).
Решту території набула княгиня Кароліна з Соколовських Понінська (Ponińska), яка вирішила виставити на ділянці №720 2/4, розміщеній у найпрестижнішому районі Львова, велику житлову кам’яницю, розраховану на заможних орендарів. Замовлення на розробку відповідного проекту отримало бюро будівельної фірми Івана Левинського – провідного львівського будівничого кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Плани, підписані Левинським, пройшли процедуру затвердження в магістраті з датою 10 жовтня 1889 року. Будівництво завершили під кінець 1890 р. (ДАЛО 2/1/1091:1-5, 30).
Через десятиліття будинок поміняв господарів, перейшовши 1901 р. у власність до Калікста Понінського, спадкоємця княгині Понінської (ДАЛО 2/1/1091:32). Далі, на основі контракту купівлі-продажу від 8 жовтня 1903 року, її власником став президент торгово-промислової палати Самуїл Горовіц (Horowitz) (ДАЛО 2/1/1091:37). У міжвоєнний період колишня кам’яниця Понінської належала гр. Міхалу Мар’яну Баворовському (Baworowski) (ДАЛО 2/1/1091:18, 20).
Після Другої світової війни елітний житловий будинок доби неоренесансу перетворився на університетський корпус. Зараз кам’яницю на вул. Січових Стрільців, 19 займає Факультет міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І. Франка.Пов'язані історії
Архітектура
Ділянка кам’яниці №19 на вул. Січових Стрільців розташована навпроти південного ризаліту головного університетського корпусу – колишньої будівлі сейму Галичини, поруч із масивом Парку ім. І. Франка. Триповерховий будинок має фасад на 11 вікон, позиція якого фіксується регуляційною лінією вулиці.
Характер чільного фасаду з пристінком на 3 віконні осі у центрі – підкреслено врівноважений і статичний. У композиції переважають горизонтальні членування. Тут панує строга симетрія, яка контрастує з нерегулярним абрисом ділянки. Остання має форму неправильного багатокутника, включеного у тракт суцільної забудови між вул. Січових Стрільців, Костюшка і Дрогобича.
На центральному пристінку влаштовано широкий балкон на ліпних консолях, з балюстрадою і заокругленим виступом по центру. Півциркульні віконні прорізи фланкуються подвійними пілястрами коринфського ордеру. На бічних секціях фасаду вікна 2-го поверху оформлено меншими пілястрами та трикутними сандриками в завершенні; на 3-му – мають профільоване обрамування і завершені поличками-карнизами на консольках.
Фасад розділений карнизами на 3 горизонтальні яруси. Карниз 1-го поверху доповнено дорійським фризом, над 3-м – оздоблений модульйонами. Верхня балюстрада, з аттиком і малим трикутним фронтоном посередині та двома боковими вазами, підтримує горизонтальну ритміку композиції. Нижній ярус фасадної стіни оформлено рустом. Під балконом компонуються 3 аркові прорізи – центральний в’їзд із меншими порталами обабіч.
У центрі фронтального блоку кам’яниці розташовані широкі вхідні сіни з наскрізним проїздом у подвір’я, фланкованим двомаршевими сходами. У тильній частині компонується простора і дуже ошатна сходова клітка. Два ряди покоїв у фронтальній секції розділені коридорами, прокладеними паралельно фасаду. Замкнене внутрішнє подвір’я охоплене по периметру трактом офіцин.
Будинок №19 на вул. Січових Стрільців презентує тип елітної житлової архітектури у стилі неоренесансу. Колись на кожному поверсі кам’яниця мала по 2 великі помешкання, розраховані на заможного орендаря. В офіцинах містилися стайні, возівні, кухні, комори та помешкання слуг. Внутрішні приміщення, що мали житлову і господарчу функцію, зараз адаптовані для університетських студій, частково – переплановані.
В декоративному опорядженні своєю вартістю виділяються ліпні оздоби фасаду, зокрема півфігури атлантів під балконними консолями та декорація сходової клітки (орнаментальна ліпнина стін і плафону, ковані решітки сходів). Стильова модель архітектурно-художнього вирішення будинку – неоренесанс "італійського" типу.Персоналії
Іван Левинський
– архітектор, власник будівельної фірми; його фірма розробила проект кам’яниці.
Калікст Понінський (Kalikst Poninski) – спадкоємець княгині
Понінської, будинок перейшов до нього у 1901 р.
Кароліна з Соколовських Понінська (Ponińska) – княгиня,
власниця ділянки №720 2/4, замовила будівництво великої житлової кам’яниці для заможних
орендарів.
Міхал Мар’ян Баворовський (Michał Marian Baworowski) – граф, власник колишньої кам’яниці Понінської у
міжвоєнний період.
Самуїл
Горовіц (Horowitz) – президент торгово-промислової палати, 8 жовтня 1903 року купив
кам’яницю у Калікста Понінського.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1089
- ДАЛО 2/1/1091
- ДАЛО 2/1/5176
Літературний редактор – Юлія Павлишин