Пл. Ринок, 18 – колишня кам'яниця Ґуттетерівська

ID: 1867
Будинок на пл. Ринок, 18 (охор. №326/17) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Колишня шестивіконна Ґуттетерівська кам'яниця побудована близько 1553 р. для краківського купця Єжи Ґуттетера як палацова. Вважається найстаршою кам'яницею на пл. Ринок.

Історія

Будинок на пл. Ринок, 18 (конскрипційний номер 325), колишня шестивіконна Гуттетерівська кам'яниця побудована близько 1553 р. для краківського купця Єжи Ґуттетера (Jerzy Gutteter) як палацова. Вважається найстаршою кам'яницею на пл. Ринок.

Як повідомляють документальні джерела, оскільки будинок був "збудований пишно і вельми великим коштом для оздоби міста", король Зиґмунт ІІ Август того ж року звільнив його від постою війська та різних прибулих до міста гостей. Це була друга кам'яниця у місті після Корняктівської (пл. Ринок, 6), яка займала дві будівельні парцелі і мала шість вікон на фасаді. У її залах відбувалися урочисті міські бенкети, наприклад з оказії коронації Сиґізмунда ІІІ Вази.

Пізніше деякий час від прізвища наступного власника називалася Ґрацівською кам'яницею, потім тривалий час належала до родини кушнірів Барчів, які запровадили у Львові кушнірство. Львівський кушнір Микола Барч купив її у 1583 р. і в 1609 ґрунтовно перебудував. Від того часу і до кінця ХVІІІ ст. кам'яниця називалася Барчівською або Борщівською. Під 1659 р. Барчівська кам'яниця згадується у хроніці Діонісія Зубрицького.

За податковим реєстром 1712 р. будинок числився двоповерховим (триярусним) і прохідним (мав вихід на сучасну вул. Староєврейську) та з індермахом (дворовим флігелем з тилу). Це розпланування збереглося дотепер. Протягом другої половини ХVІІІ ст. кам'яниця перебувала у занедбаному стані. Про це свідчать "візії" (тобто акти технічного стану) проведені магістратом у 1763, 1765, 1767, 1772 та 1779 рр. Так, наприклад "візія" 1765 р. повідомляє: "Індермах зовсім зруйнований, місцями мур повипадав". "Візії" 1772 і 1779 рр. констатують завалення тильної частини будинку, а також те, що мури флігеля з боку Францвеніґовської кам'яниці (пл. Ринок,1 7) перебувають в настільки поганому стані, що їх вимагають розібрати. Архівні документи другої половини ХVІІІ ст. називають Барчівську кам'яницю рудерою (руїною).

Починаючи з 1770-х рр. маґістрат влаштовує публічні ліцитації, на яких за низькими цінами і на пільгових умовах продаються такі рудери. 16 квітня 1774 р. призначена ліцитація Барчівської кам'яниці з умовою, що покупець, який візьметься її відбудувати, буде звільнений на десять років від податків і квартирування солдатів. Руїни цієї кам'яниці у травні 1775 р. придбав "сорокамуж" і лавник маґістрату Ян Ратинський за 24600 золотих польських. Останній разом зі своїм спільником по торгівлі винами вірменином Андрієм Андзуловським у 1776 р. розібрав старі мури і почав будувати нову кам'яницю. В наступному році вже був збудований новий граничний мур від Францвеніґовської кам'яниці.

Близько 1785 р. нова кам'яниця від пл. Ринок, 18 була збудована, одночасна зведено також тильну кам'яницю, яка виходила на сучасну вул. Староєврейську. Вартість будівництва становила 25942 золотих польських. 10 червня 1785 р. Ратинський продав Андзуловському Барчівську кам'яницю за 58 тисяч золотих польських. В цьому ж році Андзуловський здав її в аренду міському Товариству пропінаторів (продавцям спиртних напоїв).

Актом купівлі-продажу від 20.VІІІ.1789 р. Андзуловський продав ринкову кам'яницю №18 Рахмілю Гершу Мізесу за 8 тисяч дукатів. Тильну кам'яницю Андзуловський продав 25.VІІІ.1789 р. за 80 тисяч золотих польських Івану Миколаєвичу. Між тильним і головним будинком на подвір'ї стояла брамка, яка збереглася до наших днів.

В першій половині ХІХ ст. на першому поверсі будинку на пл. Ринок, 18 існувала аптека "Під золотим оленем", яка належала відомій львівській родині Зенткевичів, які займалися аптекарською справою ще з ХVІ ст.

У 1850-1890-х рр. власником кам'яниці був професор Рахміль Мізес (Rachmiel Mises). У 1882 р. архітектор Якуб Соломон Крох (Jakób Sołomon Kroch) виконав проект реконструкції даху, офіцин і сходової клітки на замовлення Рахміля Мізеса.

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. будинок належить родині Клєрманнів (Klärmannów). У 1890-х рр. будинок належав Сарі Естері Клєрманн (Sara Estera Klärmann).

1 червня 1909 р. на основі акту купівлі-продажу будинок переходить від Евеліни Елізи Клєрман (Eweliny Elizy Klärmann) до Лазаря Лібра Фішера (Lazara Liebra Fischera) і до 1920-х рр. належить родині Фішерів (Fischerów). У 1913 р. архітектор Іван Левинський на замовлення Лейба Фішера виконав проект реконструкції вхідного порталу і фасаду на рівні першого поверху. В 1930-х рр. будинок належить спочатку Лазарю Фішеру (Lazar Fischer), а потім Евгенії Шмайд (Eugenia Schmeid) 20 листопада 1936 р. магістрат погоджує проект реконструкції двох офіцин у подвір'ї будинку (архітектор Владислав Блайм (Władysław Błaim).

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок зведений на південному боці пл. Ринок, в лінійній забудові. Побудований з каменю та цегли (фундаменти з кам'яних блоків), тинькований, чотириповерховий, з проходом на сучасну вул. Староєврейську. Будівельна парцеля в плані має форму вузької, видовженої у глибину ділянки, затисненої граничними мурами сусідніх будинків. З тильного боку до головного будинку, від подвір'я, до нього прилягали триярусні флігелі (офіцини), побудовані одночасно з ним. Дотепер зберігся лише один флігель при граничному мурі будинку №17.

Головний фасад вирішений у стилі пізнього бароко або класицизму з ремінісценціями бароко. Скульптурний декор на фасаді відсутний. Перший поверх обличкований тесаним каменем і підкреслений тягою. Верхні поверхи на всю висоту декоровані тосканськими пілястрами, які ділять фасад на три прясла по одній парі вікон у кожному. Всі вікна, за винятком двох півциркульних, які виходять на балкон, мають лучкові перемички. Обрамування вікон профільовані. Центральна частина (з незначним виступом) акцентована над вхідною брамою невеликим балконом з витонченим рисунком кованої балюстради. Балкон підтримують різьблені кам'яні кронштейни з використанням рокайлевих форм. Скромний вінцевий карниз будинку з обох боків фланкують дві класицистичної форми вази на постаментах. В сінях, у стіні від будинку №17, зберігся білокам'яний портал, вірогідно, з будівлі ХVІ ст. Всі приміщення на першому поверсі перекриті склепіннями. Через браму та довге подвір'я можна вийти на вул. Cтароєврейську.

Кам'яниця належить до кращих зразків пізньобарокового житлового будівництва.

Персоналії

Андрій Андзуловський — вірменин, співвласник будинку, ініціатор будівництва нової кам'яниці
Микола Барч — власник будинку, походить з родини кушнірів Барчів
Владислав Блайм (Władysław Błaim) — архітектор, автор проекту реконструкції офіцин
Єжи Ґуттетер (Jerzy Gutteter) — купець із Кракова, власник будинку
Зенткевичі — львівська родина, власники аптеки "Під золотим оленем" у будинку
Евеліна Еліза Клєрман (Ewelina Eliza Klärmann) — власниця будинку
Якуб Соломон Крох (Jakób Sołomon Kroch) — архітектор, автор проекту реконструкції
Іван Левинський — архітектор, автор проекту реконструкції партеру
Іван Миколаєвич — власник тильної кам'яниці
Рахміль Герш Мізес (Rachmiel Hersch Mises) – власник фронтової кам'яниці
Ян Ратинський (Jan Ratyński) сорокамуж і лавник маґістрату, власник будинку
Лазар Лібр Фішер (Lazar Liebr Fischer) власник будинку
Евґенія Шмайд (Eugenia Schmeid) власниця будинку

Джерела

  1. Державний архів Львівської області. – Ф. 2. – Оп. 2. – Спр. 3662. Справа на будинок на пл. Ринок, 18. – С. 1-55, 58, 59, 75, 91, 98, 110, 136, 159.
  2. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Ринок, 20 // Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація". – Львів, 2004. – №14. – С. 123-126.
  3. Вуйцик. В. С. Плоша Ринок, 18 // Поступ. – Львів, 1998, 8.VІI. – №123 (132). – C. 8.
  4. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львову. – Львів: вид-во "Каменяр", 1991. – С. 45.
  5. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006. – С. 73.
  6. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985. – С. 52. • Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 30-32.
  7. Ilustrowany skorowidz stolecznego m. Lwowa z okazyi wystawy krajowej roku 1894. – Lwów: nakładem autora, 1894. – S. 65.
  8. Jaworski F. Królowie polscy we Lwowie. (Bibl. Lw. nr. XIX – XX ст.). – Lwów, 1912. – S. 53.
  9. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo. – Wyd. II. – Lwów, 1892. – S. 311–318.
  10. Łoziński W. Sztuka lwowska. – Lwów, 1898. – S. 86.
  11. Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937. – S. 90.
  12. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
  13. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
  14. Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 67. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936.
  15. Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwów: Nakładem autora. – 1844. – S. 385.
Авторка опису — Христина Харчук