До початку Другої світової війни у Львові було понад сто будівель синагог. Попри те, що багато хто з євреїв був асимільованим й не переймався щоденним або щотижневим відвідуванням синагог, вони залишалися центром збереження ідеї юдейської традиції, місцем зустрічі громади, своєрідним клубом за інтересами, де зустрічалися представники різних прошарків, галузей чи напрямів юдаїзму.
Протягом нацистської окупації на території Львова були зруйновані майже всі синагоги. Дослідники називають цей процес урбіцидом - насиллям проти міського ландшафту, коли будівлі чи дільниці знищуються через їхній зв’язок із певними соціальними та етнічними групами. Спалення супроводжувались грабунком синагональних реліквій та цінностей. Метою цієї політики було знищення не лише єврейської громади, але і слідів її присутності у міському просторі. З міського простору намагалися стерти будь-яку згадку про єврейську присутність. В момент, коли Львів мав стати "вільним від євреїв", вже нічого б не мало нагадувати новим львів’янам про єврейське минуле.
Серед усіх синагог варто згадати дві, розташовані у Середмісті та Передмісті: Золоту Розу (Турей Захав) та Темпель (Храм).
Історія побудови синагоги "Золота Роза" понад п'ять століть оповита міфами та легендами. Побудована Ісааком Нахмановичем на прикінці XVI століття синагога була важливою для єврейської спільноти оскільки втілювала ідею боротьби за традицію та єврейській спосіб життя й певний час навіть виконувала роль кагальної.
Синагога Темпель побудована значно пізніше у 1846 році, також відігравала важливу роль у житті спільноти. Ця синагога належала до прогресивної, реформістської спільноти Львова, й стала першою синагогою нового типу у Східній Галичині.
Свідок знищення синагоги Золота Роза Лешек Аллерганд, який хлопчиком пережив події Голокосту у Львові, згадує:
Влітку 1941 року - не пам’ятаю, чи це був липень, чи серпень [...] Ми не очікували, що дійде до підпалення синагоги - і тої [Золота Роза], і синагоги, що була найближча [Велика міська синагога]. Вночі хтось задзвонив до нас, застукав в двері - увійшли двоє в цивільному вдягнутих чоловіків. Наказали дивитися у вікно і закрити двері. Ми мусили це зробити. Вогонь швидко розпалився, передусім в тій першій, ближчий до нас божниці, і він застилав усе. Ми стояли, змушені до цього, дивлячись на величезний дим, який застилав усе. Не можна було відкрити вікна, тому що можна було задихнутися, не можна було вийти, тому що пильнували, щоб з помешкання ніхто не виходив. Ми відкрили двері, а дозориця цього будинку сказала, що ті, хто пильнує, пильнують передусім браму, а сходова клітка пуста - і можемо туди втікати. А ніхто не знав, що ті будинки мають спільне подвір'я з будинками по вулиці Валовій, і що йдучи через це подвір'я можна перейти на Валову, що ми й спробували вчинити. [...] По місту розходився дим, відчувався запах спаленого - дві синагоги палали.
Під час нацистської окупації Львова, влітку 1941 року розпочали спалювати й інші синагоги. Свідок подій Євген Наконечний писав у спогадах:
...розійшлась неймовірна звістка, що німецькі сапери методично знищують у Львові синагоги. Не рахуючись ні з чим, німці зруйнували в центрі міста "Золоту Розу" - синагогу, яку в середньовіччі спорудив знаменитий архітектор Павло Римлянин, той що збудував Успенську церкву та костел Бернардинів [тепер церква св. Андрія]. Неподалік від нас німці знищили синагоги на старому єврейському кладовищі і на вулиці Бема. Гнітюче враження на моїх єврейських сусідів справило зруйнування величної синагоги на Старому Ринку, що називалася "Темпель"...
Мій нерозлучний друг Йосале мав світлу душу, наповнену щирим, простим, не скаламученим ще нічим релігійним почуттям, яке часто буває у підлітковому віці й яке іноді повертається на схилі віку, як дар небес. Чутка про знищення синагоги "Темпель" його доглибинно потрясла. Він не міг у це повірити…
Нарешті без пригод ми добралися до місця, де колись стояла синагога "Темпель". Німці спочатку підпалили її, щоб вигоріло убранство храму, а потім заклали динаміт і підірвали будівлю. Сапери виконали свою справу вміло - цегла не розлетілася по площі, не загородила уламками трамвайну колію, що проходила поряд, а рівно, великими кусками мури синагоги розпалися на місці, немов осіли.
Йосале довго споглядав на руїни синагоги "Темпель", обійшов усю синагогу по периметру, постояв у задумі і спитав гіркотно:
— Як Б-г таке дозволив?
Із усіх синагог, що були у Львові до Другої світової війни залишилися уцілілими будівлі чотирьох: синагога "Цорі Ґільод" ("Cori Gilod") на вулиці Братів Міхновських, 4, Якуба Глянцера "Янкель Янцер Шуль" на Вугільній, 1-3, "Шомрат Шабат" на площі Ринок, 12 (двір) та синагога "Лєві Ісраель" на Личаківській, 225. Протягом нациської окупації їх використовували як склади або конюшні. В Радянський період їх переобладнали під потреби нового режиму, хоча синагога Якуба Глянцера проіснувала в своєму первісному призначенні до 60-х років ХХ століття.
Зараз тільки синагога "Цорі Ґільод" ("Cori Gilod") виконує свої прямі функції. Синагогу передали єврейській громаді Львова, там проведено ремонт, синагога працює щоденно, забезпечуючи потреби релігійної громади Львова. Також при синагозі працює кошерна кухня та міква (ритуальна лазня). "Янкель Янцер Шуль" була передана єврейській громаді у 1989 році. Тут міститься Львівське товариство єврейської культури імені Шолом-Алейхема. Протягом нетривалого часу в 90-х роках тут містилась єдина чинна синагога міста, яка згодом перемістилася у приміщення синагоги "Цорі Ґільод". Будівля перебуває в аварійному стані та потребує термінового ремонту.
Дві інші будівлі синагог не належать єврейській громаді міста. "Шомрат Шабат" перебудовано під житловий будинок. Від синагоги там залишились дерев'яні сходи, що колись вели на другий поверх в жіночу частину. "Лєві Ісраель" перетворили на магазин та актовий зал військової частини.
На місці, де колись була синагога "Золота Роза", у 2016 році відкрили першу частину проекту "Простір синагог", ініціативи з вшанування історії євреїв у Львові та кращого розуміння львів'янами та гостями міста спільної міської історії і спільної спадщини. До першої частини проекту входить консервація залишків синагоги "Золота Роза", маркування фундаменту єврейського Будинку навчання Бейт Гамідраш та встановлення меморіальної інсталяції "Увіковічнення", із цитатами мешканців Львова та людей пов'язаних з містом, які були євреями.
Це перший в Україні випадок, коли вшанування місць єврейської історії ініціювала міська адміністрація у співпраці з Центром міської історії, Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) та партнерськими єврейськими організаціями.
