Вул. Пекарська, 69 – адміністративний корпус Медичного університету ім. Д. Галицького

ID: 1356
Триповерховий будинок був споруджений як дерматологічна клінічна лікарня у 1912–1914 рр. Ініціатором будівництва був проф. Володимир Лукасевич. Ранній приклад архітектури модернізму, виконаний у класицистичному варіанті. Спочатку, в роки Першої світової війни, тут діяв епідемічний шпиталь. Сьогодні будинок є головним корпусом Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Історія

На картах Львова будинок вперше схематично позначений у 1917 р. На карті Львова 1936 р. бачимо аналогічну до сучасної конфігурацію плану з добудовою з боку західного ризаліту. Натомість з тилу, на місці сучасного корпусу, показано невелику, очевидно господарську споруду. Про те, що західне крило будинку представляло партерну добудову, свідчить фотографія будинку 1937 р. Верхні поверхи добудували вже у радянський період.

З друкованих джерел відомо, що ініціатором будівництва дерматологічної (шкірно-венерологічної) клініки був професор клінічної лікарні Володимир Лукасевич (Łukasiewicz). Будівлю почали зводити у 1912 р., а завершили наприкінці літа 1914 р. Після вступу до Львова російських окупаційних військ (3 вересня) у приміщеннях ще не відкритого закладу влаштували епідемічний шпиталь, а з поверненням австро-угорських військ (червень 1915 р.) – венеричний шпиталь. По завершенні Першої світової війни завдяки тому ж Володимиру Лукасевичу в 1920 р. облаштування клініки шкірних та венерологічних хвороб завершили. Тоді це був один із найбільш передових за обладнанням і найбільш фахових за рівнем медперсоналу медичних закладів Польщі.

Після війни шкірно-венерологічна клініка була перенесена в інші приміщення, натомість у цій будівлі облаштувалася дирекція медінституту. Тепер тут адміністративні та навчальні кабінети Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Пов'язані історії

Архітектура

Ранній приклад архітектури модернізму, виконаний у класицистичному варіанті. В архітектурному вирішенні будинку бачимо відродження палладіанства як реакцію на ар нуво (сецесію). На прикладі цієї та інших показових будівель Львова 1910-х рр. можна прослідкувати еволюцію неокласицизму як частини загальноєвропейського культурного процесу.

Будівля розташована візаві до центрального корпусу Медуніверситету, з незначним зміщенням на схід та відступом від червоної лінії в глибину ділянки. Мурована з цегли, тинькована, триповерхова, з цокольним та мансардним поверхами. У плані це видовжений прямокутник з трьома виступами крил від головного фасаду, що творять симетричну композицію. Головний вхід у центральному крилі. При бічних крилах влаштовані сходові клітки з двомаршевими сходами. На поверхах коридорне планування з двостороннім розташуванням приміщень.

Крила-ризаліти, завершені мансардними дахами, становлять основні акценти композиційного та об’ємно-просторового вирішення. Бічні крила триосьові. Центральний ризаліт менший, з однією віссю, завершеною трикутним фронтоном над мансардним вікном. Вхід виділений колонним портиком іонічного ордеру, завершеним фронтоном. У бічних крилах із внутрішніх сторін візаві влаштовані колонні лоджії. Вікна прямокутної форми: у партері – з лучковими перемичками, на мансардах – аркові, у профільованих обрамуваннях з замками. Вертикальний ритм підкреслюють рустовані лізени на рівні верхніх поверхів. Нижній ярус виділений лінійним рустуванням та відокремлений від верхніх поверхів широкою профільованою тягою.

Додатковий об’єм з заходу, добудований на рівні верхніх поверхів у післявоєнний період, порушує композиційну симетрію. Від південного фасаду влаштований вхід зі сходами, з профільованим виступом, завершеним лучковим сандриком. Композиція тильного фасаду асиметрична. У східній частині виступає ризаліт із профілями, завершеними трикутними фронтонами. Оформлення стін і вікон аналогічне до чільного фасаду.

З автентики збережене дверне полотно головного входу, поруччя сходів. Оформлення інтер’єрів повністю перероблене. Зі сторони чільного фасаду розбитий сквер, оточений від вулиці металевою огорожею. Подвір’я з тилу бруковане, з західної сторони зведений новий сучасний корпус.

Персоналії

Володимир Лукасевич (Włodzimierz Łukasiewicz) (1860–1924) – галицький медик, уродженець Бережанщини, професор дерматології університетів у Львові та Інсбруку. Походив з галицької вірменської родини, споріднений з Ігнатієм Лукасевичем.

Організації

Джерела

  1. Grzybowski A., Jabłońska S., Lwów School of Dermatology at the time of the Austro-Hungary monarchy, "Clinics in Dermatology", 2011, №29, 245–250.
  2. Medycyna, przyroda i technika we Lwowie. Krótki zarys, "Polska Gazeta Lekarska", 1937, №27, 510-511.
  3. Володимир Лукашевич, Wiki.Ormianie – wolna encyklopedia Ormian w Polsce.
  4. Карти Львова в проекті "Карти міст" Центру міської історії Центрально-Східної Європи.
  5. Львів. Довідник (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1955), 199.
  6. Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 320.
Автор опису – Ігор Сьомочкін
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин