Вул. Високий Замок – парк "Високий Замок"

Важливим етапом формування комплексу озеленених територій Львова ("смарагдової шати" міста, за образним висловлюванням одного з дослідників) стало створення у ХІХ ст. міського парку на найвищому з пагорбів, що оточують амфітеатр Львівської улоговини — Замковій горі. У середньовіччі та ранньомодерному періоді на ній стояв замок, названий "високим" (на відміну від "низького" замку спорудженого біля середмістя, де потім, поруч із Гетьманськими валами, утворилася площа Каструм).

Перша фортеця на горі, якій в майбутньому судилося стати парковою зоною, існувала ще за часів князя Данила Галицького та його спадкоємців. Згодом замок розбудували за наказом польського короля Казимира ІІІ, а гора стала називатись Замковою.

Як об'єкт оборонної архітектури, львівський "високий" замок постав у часи, які передували застосуванню вогнепальної зброї. Протягом ХVІІ – ХVІІІ ст. він дедалі більшою мірою застарівав (це стало, зокрема, очевидним після його штурму та здобуття козаками Хмельницького у 1648 р.), втрачав військове значення і руйнувався. З часом замок почали розбирати на будівельний матеріал (Czołowski, 1910, 67–97; Крип'якевич, 1991, 21–25).

На початку ХІХ ст. з гори, на якій стояли його руїни, на місто в суху погоду спадали хмари куряви й піску, а в дощ стікали потоки мулу: "спад води повиорював яри, доступні тільки худобі, яка тут паслась і грілась на сонці". Тому голу височину вирішили засадити деревами і створити на місці замкових укріплень парк. Його алеї планувалися як продовження садів і променад на валах. Уже в 1820–1830-ті рр. з'явилися охайні мальовничі вулички, прокладені від щойно впорядкованих Губернаторських валів у бік Замкової гори. Активним прихильником проекту нового парку виступив граф Леопольд Лазанський (Lazanskі) (Stankiewicz, 1928, 64–65).

Дерева та кущі на схилах Замкової гори почали насаджувати 1835 p., і за кілька років основні роботи зі створення парку були завершені. Його затишні алеї приваблювали чудовими панорамами, що відкривалися на розташоване в долині місто. Біля західного схилу побудували штучний грот з кам'яними левами, які були перенесені сюди зі старої львівської ратуші (Czołowski, 1910, 99, 101).

У 1845 p. в парку відкрили ресторан, у 1868 р. з'явився будиночок садівника. Після того, як у 1851 р. тут побував цісар, Замкову гору офіційно охрестили "горою Франца Йосифа" (Franz-Josefs-Berg).

Завершальним акцентом у формуванні рельєфу і просторової композиції парку "Високий замок" став курган, насипаний над його верхньою терасою з нагоди 300-ліття утворення об'єднаної польсько-литовської держави — т. зв. курган Люблінської унії (Kopiec Unii Lubelskiej), спорудження якого почалося в 1869 p. з ініціативи ліберального політика Францішека Смольки (Smolka) (Czołowski, 1910, 102; Крип'якевич, 1991, 26). Завдяки кургану Замкова гора набула свого характерного вигляду, однак повністю втратила культурний шар ґрунту з унікальними археологічними пам'ятками (Czołowski, 1910, 107).

У 1883 р. на нижній терасі парку біля північного схилу, з боку Підзамча, поставили пам'ятний камінь на честь перемоги короля Яна III Собєського над татарським військом у 1675 р. Неподалік на алеї у 1948 р. був встановлений ще один меморіальний знак — на честь переможного штурму замку під проводом козацького полковника Максима Кривоноса у 1648 р.

Біля підніжжя кургану Люблінської унії тривалий час стояла фігура лева, витесана з каменю, подарована місту родиною Лоренцовичів (Lorencowicz), яка зараз перенесена до історичного музею.

У 1950-х рр. на верхній терасі змонтували львівську телевізійну вежу і збудували поруч будинок телецентру, блок якого відверто дисонує з ландшафтом парку і гори.

На початку і в середині ХХ ст. на Замкову гору курсував електричний трамвай, що полегшувало доступ до парку. Пізніше цю трамвайну лінію ліквідували.