Вул. Єрошенка — парк "Кортумова гора"

Серед історичних садів і парків Львова, відомих з кінця ХVІІІ ст., на окрему увагу заслуговує зелена зона на схилах розлогої височини у колишньому північно-західному передмісті Львова — гора Кортума.

Топоніми "Кортумова гора" і "Кортумівка" походять від імені губернаторського радника (Gubernialrath) Ернста фон Кортума (von Kortum), референта університетських справ і директора галицьких салін, а також члена місцевої масонської ложі й автора твору "Magna charta von Galizien" (1790), який мав у цьому місці свій  маєток. У приватному парку Кортума знаходився гробівець його жінки, Фридеріки, через що фільварок був також відомим як "Фридрихівка".

За описом Францішка Яворського (Jaworski), Кортумівка була "направду панською і гарно утриманою оселею. Палацик з мансардним дахом зустрічав гостей цитатою з Горація, викарбуваною на фронтоні, оточений був мурованими господарськими будинками, а перед ним догори стелився чудовий фруктовий сад, а також прогулянковий, разом з малою винницею, оранжереєю і будиночком садівника. Власне, навіть не потребував садівника "гофрат" [Hofrat, тобто надвірний радник], який віддавався сам, із справжньою пристрастю, садівничому мистецтву, і працював власноруч у тому саді. І справді довів його до того стану, що... після його смерті нарахували 2233 плодових дерев. Поза тим, до фільварку належало кільканадцять моргів поля, що їх обробляли четверо панщинних селян (czterej chłopi pańszczyzniani). У ліску на самій вершині пагорба стояла альтанка, звідки “гофрат” споглядав на чарівний вид міста, і звідки теж дивився на гробівець своєї жінки, оточений, з усією тогочасною меланхолією, соснами, березами і плакучими вербами" (Jaworski, 1911, 330).

Отже, плантації Кортумівки мали виразні риси "сентиментального" парку, і були пам'яткою садівництва доби романтизму.

Після смерті Кортума (1811) ця територія перейшла у власність війська, яке влаштувало на місці Кортумівки стрільницю (Jaworski, 1911, 331). Біля південної межі парку упродовж ХІХ ст. поступово розросталася територія Янівського цвинтаря.

Залізнична траса, прокладена до головного вокзалу через приміське селище Клепарів, з 1860-х рр. охопила Кортумівку петлею, назавжди змінивши образ гори та затишних клепарівських осель. На території Фридрихівки наприкінці століття збудована велика фабрика будівельної кераміки, заснована Іваном Левинським та Олександром Домашевичем (Domaszewicz) (Жук, 2010, 82–83).

Незважаючи на це, "гайок Кортума" продовжував функціонувати як популярне місце відпочинку, прогулянок і пікніків. Деякий час тут була дослідна станція інституту садівництва. За спогадами, ще на початку ХХ століття парк був у непоганому стані.

Ґрунтовного знищення паркова зона Кортумової гори зазнала в роки Другої світової війни. За німецької окупації на схилах гори нацисти облаштували Янівський концентраційний табір. У наші дні частину цієї території займає пенітенціарний заклад.

Зараз на верхній терасі Кортумової гори розташовується спортивна стрільниця. Під стоками туляться різні майстерні та гаражі. Територія історичного парку перебуває у занедбаному стані, хоча й продовжує приваблювати львів'ян панорамами своїх унікальних ландшафтів.