Вул. Кирила і Мефодія – Старий ботанічний сад університету

Старий ботанічний сад Львівського університету був закладений професором мінералогії, ботаніки і зоології Гіацинтом Лобажевським (Łobarzewski) у 1852 р. Під сад відвели ділянку поруч із університетським корпусом — колишньою будівлею єзуїтського конвікту, яка перейшла у власність Йозефінського університету у Львові у 1851 p. (старий будинок університету згорів під час подій 1848 р. коли відбулося бомбардування австрійською артилерією) (Крип'якевич, 1991, 110-111).

Проекти створення ботанічного саду у Львові розроблялися ще з кінця ХVІІІ ст. Спочатку його мали насадити на ділянці колишнього монастиря місіонерів (сучасна вул. Кривоноса). Інший ботанічний сад недовго існував на ґрунтах монастиря домініканок (район вул. Коперника). Ще один ботанічний сад, біля міської стрільниці (вул. Лисенка, 23а), заклав у 1823 р. професор Ернст Вітманн (Wittmann).

Професор Лобажевський продовжив традицію попередніх десятиліть. Він запропонував проект, що передбачав розвиток наукового ботанічного саду на базі однієї з колишніх монастирських ділянок — саду при монастирі тринітаріїв. Певний час після закриття згаданого монастиря цим садом дбайливо опікувався парох костелу св. Миколая (тепер — вул. Грушевського, 2). Ініціативу відновлення "потринітарських" плантацій та їх розширення під егідою університету підтримав намісник Галичини граф  Аґенор Ґолуховський (Gołuchowski) (Wiczkowski, 1907, 245).

За інформацією дослідників кінця ХІХ ст., Лобажевський "з 1855 р. отримав садівника, якому визначено платню 400 зол., здібного у своїй професії Карла Бауера з Відня" (Finkel, Starzyński, 1894, 325). Отже, з організацією університетського ботанічного саду пов'язується початковий етап кар'єри Карла Бауера (Bauer) — інспектора міських плантацій, видатної постаті в історії львівського садівництва. У Львові середини ХІХ ст. Бауер розробляв проекти планування Єзуїтського саду (Парк ім. І. Франка), Личаківського цвинтаря та алей на Губернаторських валах. Проект ботанічного саду можна віднести до його найбільш відомих робіт. "Під рукою Бауера зацвів тут знову справжній рай зелені, збільшений завдяки сусіднім ґрунтам, закупленим під теплиці і садові будинки", — пише Зиґмунт Станкєвич (Stankiewicz, 1928, 66).

Слід зазначити, що упродовж двадцятилітнього періоду між революційними подіями 1848 р. і впровадженням галицької автономії у Львові заснували декілька нових плантацій на територіях, що належали науковим та освітнім інституціям. Серед них, окрім університету, Станкєвич називає школу глухонімих (вул. Личаківська), заклад сиріт і науковий інститут Оссолінських, пов'язуючи авторство новостворених садів також із ім'ям Карла Бауера.

У 1862 р. новопризначений професор Адольф Вайс (Weiss) застав  університетський ботанічний сад вже повністю впорядкованим, із новою високою оранжереєю та трьома меншими теплицями, спорудженими на його території (що дало Вайсу змогу зосередитись на проекті розвитку університетського музею). З 1872 р. на посаді професора ботаніки працював Теофіл Цєсєльський (Ciesielski), який збудував басейн для водяних і болотних рослин, закладав дослідну ділянку для тестування добрив і забезпечив теплицю подвійними шибами. З 1889 р. йому асистував садівник – "інспектор" ботанічного саду Адам Блажек (Błażek), під керівництвом якого збудували чотири нові теплиці (Wiczkowski, 1907, 246-247).

У 1890-ті рр. сад втратив частину території у зв'язку з будівництвом корпусу хімічного факультету (вул. Кирила і Мефодія, 6). У перші роки ХХ ст. його площа знову зменшилась через будівництво бібліотеки (вул. Драгоманова, 5).

У 1911 р. університет докупив для свого ботанічного саду нову ділянку на Цетнерівці (вул. Марка Черемшини, 44), з метою розширення колекційних фондів. Тим не менше, інтенсивна наукова робота тривала і на "потринітарській" ділянці, зокрема, з розвитку колекцій рослин-екзотів. До Другої світової війни основна функція саду полягала у забезпеченні університетських студій із морфології та систематики рослин.

На сьогоднішній день у структурі Ботанічного саду ЛНУ ім. І. Франка функціонують п'ять наукових відділів: дендрології, природної трав'янистої флори, культурної флори і озеленення, тропічної та субтропічної флори, а також фізіології та біохімії рослин. Колекції розміщені на двох ділянках (вул. Кирила і Мефодія, 4 та Марка Черемшини, 44); за інформацією офіційного сайту, складаються приблизно з 5000 таксонів, у тому числі: 1025 видів і форм дерев та кущів, 720 — природних трав'янистих видів, 1095 — культурних трав'янистих рослин, 1630 — тропічних і субтропічних рослин.

Сьогодні на вул. Кирила і Мефодія, 4 — на старій ділянці ботанічного саду — розташовані оранжерея, теплиці (зокрема з колекціями тропічних та субтропічних видів), квітники, відкриті дослідні грядки і невеликий дендропарк.