Вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоана Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового)
кол. адреса: Куркова, 41 (конскрипційний № 54 4/4; для частини ділянки в деяких джерелах вживається адреса: Лисенка, 43); адреса до 1912 р. – Куркова, 33. Колишній монастир сс. Францисканок Найсвятішого Причастя з костелом Найсвятішого Серця Ісуса. Тепер (2010 р.) - церква святого Івана Златоустого. Комплекс храму і монастиря є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 1624, (Лисенка, 41 – церква Івана Золотоустого семінарія (костел Францисканок) – 1876-1888 рр.
Архітектура
Монастир Францисканок з костелом Найсвятішого Серця Ісуса, основні споруди якого збудовані у 1877–1889 рр. у поєднанні неороманського, неоготичного і аркадового (Rundbogenstil) стилів за проектом Юліана Захаревича, був наприкінці ХІХ, коли його ще не оточували три-чотириповерхові кам’яниці, справжньою домінантою Нижнього Личакова.
Центральне місце у композиції комплексу займає колишній костел Найсвятішого Серця Ісуса, збудований в плані тринавної базиліки з вівтарною частиною оберненою на північ. Головний фасад костелу з входом повернений на південь. Площина стіни розчленована пілястрами, які об’єднані вгорі аркадним поясом. Кругла розетка акцентує головний вхід, а центральний ризаліт обрамлений контрфорсами, які завершуються елегантними вежами. Наметове завершення вівтарної частини увінчує стрілчата готична сигнатурка. Над входом до храму у півциркульній арці створено мозаїчне зображення Христа Благословляючого у багряниці, з державою у лівій руці. Трохи вище – кругла мозаїка-медальйон, на якій зображені готична монстранція з монограмою Ісуса Христа в оточенні променів і два херувими. За радянських часів у храмі знищили стінопис і вівтарі. Зараз у вівтарній частині встановлено іконостас.
Будівля монастиря і храму виконана з червоної нетинькованої цегли. Триповерховий корпус монастирських келій, з півциркульними завершеннями вікон, утворює у плані квадрат, розірваний зі східної сторони, з внутрішнім подвір’ям. З боків чільного фасаду вступають ризаліти завершені фронтонами і пірамідальними дахами, увінчаними хрестами.
Тераса перед чільним південним фасадом зміцнена з боку вулиці потужним підпорним муром з сірого каменю. За брамою, розходяться два марші сходів, які ведуть до головного входу храму. Ліворуч – ворота під кам’яною ступінчатою аркою.
До західної межі ділянки примикає колишній двоповерховий з мансардним дахом дім для гостей та капелана.
Персоналії
Власники:
- ділянки у 1871 р. – Марія Людвіка Чернянська (Czerniańska Marya Ludw.);
- у 1877 р. – Маврицій Ротман (Maurycy Rothmann);
- у 1889 і 1916 рр. – граф Юзеф Мєлжинський (Mielżyński Józef hr.).
Мешканці прилеглого будинку у 1902:
- референт Земського кредитного товариства др. Артур Віктор (Wiktor dr. Artur).
- ксьондз о. Ян Шалай (Szałaj Jan),
- секретар Земського кредитного товариства др. Артур Віктор (Wiktor dr. Artur),
- учитель Тадеуш Опалек (Opałek Tadeusz).
Джерела
- Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
- Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX / Red. J.K. Ostrowski. – Kraków, 2004 – S. 77-101.
- Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s..
- Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta. Nazw ulic I placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orientacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności – tudzież nazw i numerówdawniejszych. – Lwów: Nakładem król. stoł. miasta Lwowa, z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego, 1889.
- Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916.
- Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa... – Lwów, 1872.
- Spigel J.R. Skorowidz adresowy Król. stol. miasta Lwowa. – Rocznik II: Rok 1910. – Lwów, 1909.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
