...

Вул. Лисенка, 17 – житловий будинок

ID: 1545

Будинок під №17 на вул. Лисенка збудований 1898 р. родиною Дідушицьких поруч із власним палацом, з метою розміщення великої збірки мистецтва і бібліотеки, перевезеної з Поториці біля Сокалю. Нині це житловий будинок. Рішенням Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. палац на вул. Лисенка, 15 включений до Місцевого реєстру пам’яток під ох.№157-М.

Історія

1877 р. – придбана ділянка, забудована по периметру, зі сторожівкою.
1898 р. – зведений триповерховий чиншовий будинок (№17) із трьома офіцинами: двоповерховими тильною та західною і триповерховою східною, а також проект оранжереї на схилі за тильною офіциною. Під час зведення у західну стіну будинку вмурували портали з розібраних пам’яткових кам’яниць.
1940–1950-і рр. – в палаці і частині будинку №17 була розташована структура служби безпеки Радянського Союзу.


Будинок під №17 стоїть на схід від палацу Дідушицьких. Розташований на південному схилі Замкової гори, на давньому Галицькому передмісті. На кадастровій карті 1849 р. ділянка позначена конскр. №47 4/4, і забудована по периметру з трьох боків. У сер. XIX ст. вона належала Гофману (Hoffman). Наприкінці 1869 р. власником парцелі стала Генрієта Ґросек (Grossek). З документів відомо, що вона збудувала сторожівку в тилу подвір’я, проект на яку виготовив арх. Войцех Гаар (Haar). 1877 р. Дідушицькі викупили ділянку під №3086 топ., на якій згодом збудували великий будинок (№17). Ще в сер. XIX ст. Володимир Дідушицький зі своєю дружиною Альфонсиною з Мйончинських (Alfonsyna z Miączyńskich) викупили у Львові віллу (№15), до якої 1853 р. перевезли родинну збірку творів мистецтва та бібліотеку з Поториці біля Сокалю. 1895 р. на замовлення графині Альфонсини Дідушицької архітектурна фірма Якова Балабана (Bałaban) і Володимира Підгородецького (Podhorodecki) виконала проект триповерхового чиншового будинку (№17) з трьома офіцинами (флігелями): двоповерховими тильною і західною і триповерховою східною, а також проект оранжереї на схилі затильної офіцини. Проект із незначними змінами арх. Володимира Підгородецького був втілений у 1898 р. Західна офіцина нової кам’яниці сполучалася з палацом сходовою кліткою. На партері офіцини була розміщена стайня на чотири коні та возівня. Ще одна возівня була розташована в тильній офіцині. В одне крило нового будинку перенесли бібліотеку і мистецьку збірку. В західне крило будинку, на 2-й поверх, Дідушицькі перенесли Поторицьку бібліотеку.

Під час зведення у західну стіну будинку вмурували портали з розібраних пам’яткових кам’яниць.

До 1939 р. власниками палацу і адміністративного будинку були нащадки родини Дідушицьких. Після Другої світової війни в палаці і частині будинку №17 була розташована структура служби безпеки Радянського Союзу, в період Незалежності – Управління військової контррозвідки СБ України у Західному регіоні.

Шляхетська родина Дідушицьких – українського походження, гербу Сас, вийшла із сіл Великі і Малі Дідушиці на Стрийщині, і їхній родовід тягнеться ще з княжих часів. Найдавніші документи про Дідушицьких походять із 1263 і 1274 рр., і до сер. XV ст. писані виключно українською мовою. Члени родини Дідушицьких відомі як державні діячі, меценати, вчені різних наук, а також артисти. У сер. XVIII ст. Дідушицькі полонізуються і переходять із греко-католицької релігії на римо-католицьку. З приходом Австрії наприкінці XVIII ст. Дідушицькі отримали графський титул. Одну з гілок роду Дідушицьких – поторицьку – заклав Юзеф Каласанти (17721847), син Тадеуша Ґервазія (17241777). Саме Юзеф Каласанти сформував відому Поторицьку бібліотеку. Інші дві гілки Дідушицьких заклали старші брати Юзефа: Антон Василь (17571817) та Валеріян Вікторин (17541832), внуком якого був відомий львівський історик Маврицій Ігнатій (18131877). Син засновника поторицької лінії Володимир Ксаверій Тадей Дідушицький (1825–1899) – власник, меценат і творець одного з найкращих природничих музеїв Галичини – у Львові на вул. Театральній, 18.

Архітектура

Будівля периметральної забудови, складається з чотирьох прямокутних брил: чільного триповерхового будинку і трьох офіцин (триповерхової східної і двоповерхових західної та тильної). Мурований із цегли на кам’яних фундаментах, отинькований, усі брили вкриті двосхилими дахами. Чільний будинок зведений у стилі історизму, у його вистрої поєднані елементи необароко і неокласицизму. Центрична композиція дев’ятиосьового фасаду акцентована головним трицентровим входом, декорованим порталом із трикутним фронтоном. Фасад акцентований чотирма широкими балконами на кронштейнах, завершений профільованим карнизом на кронштейнах і увінчаний кам’яними аттиками над вікнами, які поєднані металевими ґратками. Партер підкреслений рустом та вікнами з сегментними перемичками. Вікна 2-го поверху оздоблені порталами з трикутними фронтонами, які переходять в обрамування вікон 1-го поверху. У західну стіну чільного будинку вмуровані два портали: ренесансний і бароковий.

Будинок №17 – характерний приклад житлової архітектури пізнього історизму.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Лисенка, 15 – будинок управління СБУ (колишній палац Дідушицьких)

Детальніше про місце
Опис

Вул. Театральна, 18 – будинок природничого музею (кол. палац)

Детальніше про місце

Персоналії

Альфонсина з Мйончинських Дідушицька (Alfonsyna z Miączyńskich Dzieduszycka) – графиня, дружина Володимира Дідушицького, власниця палацу на вул. Лисенка.
Антоній Василь Дідушицький (Antoni Bazyli Dzieduszycki) (1757–1817) – брат Юзефа, засновник однієї з гілок Дідушицьких, нагороджений орденами “Святого Станіслава” і “Білого орла”, масон, член ложі “Святиня Ізіс”.
Валеріян Вікторин Дідушицький (Walerian (Walery) Wiktoryn Dzieduszycki) (1754–1832) – брат Юзефа, засновник однієї з гілок Дідушицьких, дід львівського історика Мавриція Ігнатія (1813–1877).
Войцех Гаар (Wojciech Haar) – архітектор-будівничий.
Володимир Ксаверій Тадей Дідушицький (Włodzimierz Ksawery Tadeusz Dzieduszycki) (1825–1899) – власник, меценат і творець одного з найкращих природничих музеїв Галичини у Львові на вул. Театральній, 18, син засновника поторицької лінії.
Володимир Підгородецький (Włodzimierz Podhorodecki) – архітектор, власник архітектурної фірми, що виконала проект триповерхового чиншового будинку.
Генрієта Ґросек (Henriette (Henryka) Grossek) – власниця будівельної парцелі.
Гофман (Hoffman) – власник будівельної парцелі.
Дідушицькі – шляхетська родина українського походження гербу Сас, яка вийшла із сіл Великі і Малі Дідушиці на Стрийщині, їхній родовід тягнеться ще з княжих часів. Найдавніші документи про Дідушицьких походять із 1263 і 1274 рр., і до сер. XV ст. писані виключно українською мовою. Члени родини Дідушицьких відомі як державні діячі, меценати, вчені різних наук, а також артисти. В сер. XVIII ст. Дідушицькі полонізуються і переходять із греко-католицької релігії на римо-католицьку. З приходом Австрії наприкінці XVIII ст. Дідушицькі отримали графський титул.
Маврицій Ігнатій Александр Дідушицький (Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki) (1813–1877) – відомий львівський історик, внук Валеріяна Вікторина Дідушицького.
Тадеуш Ґервазій Дідушицький (Tadeusz Gerwazy Dzieduszycki) (1724–1777) – батько Юзефа Каласанти Дідушицького, засновника Поторицької збірки.
Юзеф Каласанти Дідушицький (Józef Kalasanty Dzieduszycki) (1772–1847) – засновник поторицької гілки, зібрав відому Поторицьку збірку з книг та творів мистецтва.
Яків Балабан (Jakób Bałaban) – архітектор, власник архітектурної фірми, що виконала проект триповерхового чиншового будинку.

Джерела

  1. Kronika domowa Dzieduszyckich (Lwów, 1865).
  2. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/7839.
  3. ДАЛО 2/1/7841.
  4. ДАЛО 2/3/1133.
  5. Науково-технічний архів Інституту “Укрзахідпроектреставрація”, Паспорт пам’ятки, 2011 р.
  6. Центральний державний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.

Автори опису – Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературний редактор – Юлія Павлишин