...

Вул. Конопницької, 8 – житловий будинок

ID: 2390
Чотириповерховий рядовий житловий будинок споруджений у 1912–1913 рр. за проектом Станіслава Ольшевського як чиншова кам'яниця лікаря Влодзімєжа Серадського. Ранньомодерністичний будинок зведений з використанням залізобетонних конструкцій, з мережами водопостачання, каналізації, електрики, вентиляції та центрального опалення. У стильовому вирішенні поєднує мотиви пізньої сецесії та неокласицизму. Пам'ятка архітектури, ох.№124-М. 

Історія

Майже до кінця ХІХ ст. на території поряд із Молитовним домом євангелістів, де пізніше постала ця кам'яниця, розміщувалися сади. У 1880-х роках ділянку придбала родина графів Руссоцьких (Russocki): Влодзімєж Руссоцький, відомий польський громадський і політичний діяч, з дружиною Ізабеллою з Дунін-Борковських (Dunin-Borkowski). Тут, ближче до вулиці Зеленої, вони спорудили для себе віллу чи невеликий палац. Ця будівля була мурованою, Н-подібною у плані; її можна побачити на мапі Львова 1890 р. Збоку від неї був розміщений будинок господарського призначення, а з тилу ділянки,  ближче до сучасної вулиці Левицького, де тоді ще був відкритий потік Пасіка, розміщувався сад. Ділянка мала адресу вулиця Зелена, 13 або №913 ¼ (за конскрипційною системою).

Проте вже в перше десятиліття ХХ століття, після смерті Руссоцьких, їхня ділянка була віддана під відкриття нової вулиці. Проєкт розробили знамениті львівські архітектори — Фердинанд Касслер (Kassler), Юзеф Авін (Awin) та Станіслав Ольшевський (Olszewski). Вулиця, названа пізніше на честь відомої польської письменниці Марії Конопницької (Konopnicka), отримала досить нетипову конфігурацію — планувалося в її центрі з обох боків влаштувати невеликі курдонери, зокрема з метою збільшення кількості озеленення. Дещо подібний підхід вже був застосований у Львові Іваном Левинським при проектуванні вулиці Асника (Богомольця) у 1904 році та житлового комплексу на вулиці Глинянській (Донцова), 8-10 — у 1905-му.

Вулиця Конопницької, спроектована у 1911, була розділена на 16 парцелей. Протягом 1912–1914 років була забудована західна частина вулиці та один будинок зі східного боку. Ще два будинки були зведені у міжвоєнний період, однак повністю вулиця забудованою не була ніколи.

Ділянку №8 викупив Влодзімєж Серадський (Sieradzki) — лікар, професор Університету ім. Яна Казимира. У 1911 році на його замовлення ліцензований будівничий Станіслав Ольшевський розробив проект кам’яниці. Проект був поданий до магістрату у серпні цього року, а у вересні його затвердили (ДАЛО 2/2/5067:2). У листопаді затверджений проект із внесеними змінами, згідно яких у цокольному приміщенні мала розміститися кімната сторожа (ДАЛО 2/2/5067:1). У листопаді 1912 року надано дозвіл на заселення будинку та затверджено дещо змінений проект чільного фасаду. Водночас до власника було поставлено вимогу замінити сходинки висотою 12 см у неосвітленому коридорі в цоколі на пологі пандуси (ДАЛО 2/2/5067:6-7).

Рішенням Львівського облвиконкому №381 від 05.07.1985 р. будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (ох.№124).

Архітектура

Чотириповерховий будинок є елементом ансамблю забудови вулиці. Типологічно це чиншова кам'яниця (прибутковий дім). Зважаючи на використання сучасних металевих та залізобетонних конструкцій, оснащеність будинку всіма інженерними мережами — електрикою, системою водопостачання і каналізації, центральним опаленням, вентиляцією — та на характер планування як кварталу забудови у комплексі, так і внутрішнього планування кам'яниці, будинок можна віднести до раннього модернізму.

Будинок у плані Г-подібний з невеликою офіциною (флігелем). Згідно оригінального проекту, на кожному поверсі були розташовані по 2 квартири: одна двокімнатна з ванною, інша трикімнатна з довгим коридором, кухнею, кімнатою слуги, комірками, ванною, двома туалетами та з власним виходом на бічні гвинтові сходи, що піднімаються на горище. На горищі була розміщена пральня, туалет, а також комірки для мешканців будинку. У підвалі розташувалася котельня, приміщення на склад вугілля та комірки.

Будинок мурований з цегли, із залізобетонними перекриттями та сходами, з отинькованими фасадами. Дах — з дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції. Автентична покрівля, ймовірно з дахівки, була замінена.

Чільний фасад симетричний, п'ятиосьовий, має характерну для пізньої сецесії у Львові схему: 2-га і 4-та композиційні осі зайняті еркерами, які посередині з'єднані балконами. Стилістику можна означити як модернізований класицизм. У композиції фасаду підкреслена тектонічність: партер виділений фактурним "французьким" рустом. Всі прорізи прямокутні, без обрамлень. Між вікнами розміщуються заглиблені тафлі, які між 2-м і 3-м поверхами на крайніх осях декоровані медальйонами. Подекуди збереглися металеві жардиньєрки та автентична віконна столярка з верхніми стулками, почленованими накладними елементами. Складної форми балкони мають геометричну металеву огорожу. Чільний фасад завершений простим, неордерним карнизом із модульйонами та низьким аттиком, що підвищується над центральною частиною і містить трисекційне горищне віконце.

До сьогодні будинок не зазнав значних перебудов, чільний фасад збережений практично без змін — за винятком частини віконної столярки та жардиньєрок. Замінено на бляху покрівлю даху, дещо змінене внутрішнє планування.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Левицького, 022 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Влодзімєж Руссоцький (Włodzimierz Russocki) (1818–1890) — граф, польський громадський діяч і політик, власник палацу на території сучасної вулиці Конопницької;
Ізабела Аполонія з Дунін-Борковських Руссоцька (Izabela Apollonia z Dunin-Borkowskich Russocka) (1821–1909) — дружина Влодзімєжа Руссоцького, співвласниця палацу;
Станіслав Ольшевський (Stanisław Olszewski) — архітектор, ліцензований будівничий, автор проекту будинку.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5067.
  2. Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Towarzystwo opieki nad zabytkami, 2005), 590.
Авторка опису  Ольга Заречнюк
Літературна редакторка — Юлія Павлишин