Вул. Левицького, 022 – житловий будинок

Вулиця Костя Левицького (у минулому, Маяковського, Кохановського, На рурах) є однією з важливих артерій Львова. Її проклади вздовж русла правої притоки Полтви — потоку Пасіка, що випливав з джерел на Погулянці.

У кінці ХІХ століття територія між вулицями Кампіана і Замойських (сучасних Палія і Романчука) належала графам Руссоцьким, де розміщувалася їхня вілла, а більшість ділянки займав сад. Біля 1911 року цю територію розпарцелювали під приватну забудову, та проклали нову вулицю. Тимчасово вона називалася Кохановського бічною, а з 1913 — Ясною, а від 1923 року має назву Конопницької. Вулиця задумувалася із нестандартним плануванням: у центрі вулиці, по боках, мало розміститися по курдонеру, що дозволяло значно краще озеленити вуличний простір. Проєкт, тим не менше, реалізували лише частково: непарну частину вулиці не встигли забудувати до початку Першої світової війни.

Вулицю Конопницької забудовували комфортабельними кам'яницями для заможних власників, у вишуканій модерній стилістиці. Будинки проєктували такі відомі львівські архітектори, як Юзеф Авін та Фердинанд Каслер. Їхніми замовниками тут були здебільшого успішні підприємці з єврейської громади Львова: купець Маврицій Каліш (Maurycy/Moritz Kalisch), Арон і Герман Нахти (Aron, Hermann Nacht) що провадили цегельню, купець Мейлех з дружиною Рут Розенблюти (Mejlech, Ruth Rosenblüth), промисловець Норберт Ґольд (Norbert Gold).

Дві ділянки, одну наріжну на розі Кохановського і Ясної, і сусідню під номером 4, придбали Арон і Герман Нахти у 1911 році. Архітектурний проєкт підготував на їхнє замолення Юзеф Авін, обидві кам'яниці виконані в одній стилістиці. Будівельний уряд затвердив креслення лише після доопрацювання додаткового варіянту вирішення фасадів. Завершили будівництво у 1912-му.

Мешканцями цього будинку були здебільшого підприємці та інші заможні львів'яни, такі як, Катажина Оссолінська, власник електротехнічної робітні Вільгельм Реґенштрайф, власник овочарні Антоній Еґерт (Antoni Egert). Підприємці без дозволу помістили на будинку свої рекламні вивіски: "Elektrobudowa", "Wszelkie urządzenia instalacyjne" та "Owocarnia Krynic". У 1930-х роках співвласником кам'яниці став Мозес Рад (Moses Rad) з Жовкви.

Будинок дійшов до нашого часу з невеликими змінами. Впродовж існування проводилися поточні ремонти, зокрема 1938 року Мозеса Рада зобов'язали відремонтувати фасад з боку подвір'я. У радянський час фасади були пофарбовані у зелений колір. На початку 2010-х замінено практично всю стильову віконну столярку на металопластикову, чим порушено естетичний вигляд та первісну пластику фасадів.