Вул. Пасічна – Пагорб Слави ID: 1027

Розміщений над Личаківським парком на вул. Пасічній колись Пагорб Слави — сектор Поля почесних поховань №87, відведений у 2025 році для поховань українських військових, які загинули у часі російської війни проти України. Цьому передував демонтаж радянського Меморіалу воїнів Червоної армії, що існував тут із 1952 року. Первинно територія була відведена під військовий цвинтар, закладений російською владою у 1914–1915 роках для поховання солдатів, загиблих у Галицькій битві. 

Історія

Цвинтар був закладений російською владою у 1914–1915 роках для поховання військових російської армії, які загинули у Галицькій битві в серпні 1914, а також померлих від поранень і хвороб у львівських шпиталях. Цвинтар розмістили при теперішній вул. Пасічній поряд із Личаківським парком. Він був закладений під патронатом дружини тодішнього російського генерал-губернатора окупованої Галичини графа Георгія Бобрінського і називався "Холмом Славы" (тобто, Пагорбом Слави).

Під час російської окупації Пагорб Слави був місцем проведення різноманітних патріотичних маніфестацій. Так, наприклад, у квітні 1915 року від тодішньої російської православної церкви св. Георгія на вул. Францисканській (суч. вул. Тараса Бобанича) до Пагорба Слави було організовано Хресний хід, в якому прийняли участь православне духовенство Львова, чиновники російської адміністрації, підрозділи російської армії та представники т.зв. москвофільських партій Галичини.

Після відступу росіян зі Львова влітку 1915 року кладовище залишилося без догляду. Комісія магістрату, до якої входили представники Польського товариства опіки над могилами героїв (Polskie Towarzystwo nad Grobami Bogaterów), Товариства взаємної допомоги російських емігрантів (Общество взаимопомощи российских эмигрантов), Польського червоного хреста (Polski Czerwony Krzyż) та інших організацій, дійшли висновку, що відновлювати цвинтар недоцільно. Комісія постановила ексгумувати інфекційний цвинтар та перенести його до основних поховань на Австрійський військовий цвинтар. Втім, це рішення магістрату виконали лише взимку 1937 року.

Після ексгумації територію колишнього військового цвинтаря російської армії використовували для випасання худоби. Місце, на якому колись був розташований інфекційний цвинтар, перетворили на пісковий кар'єр, який згодом цілком розкопали. Поховання з Першої світової війни тут не збереглися.

В боях за Львів під час Другої світової війни Радянський Союз втратив багато солдатів і офіцерів, яких ховали переважно у тимчасових могилах. Після закінчення війни перед міською владою постало питання створення військового кладовища — цього разу вже для воїнів Червоної Армії. У 1944 році прийняли рішення на місці колишнього кладовища Пагорба Слави створити Меморіал воїнів Червоної Армії.

12 березня 1945 року Міська рада затвердила до реалізації проєкт меморіалу, а в 1952 його спорудження завершили.

1991 року військове кладовище Пагорб Слави було включено до складу історико-архітектурного заповідника "Личаківський цвинтар".  

16 квітня 2022 року там розпочався процес демонтажу радянських символів. Першим етапом було прибрано зірку та знак "серп і молот". Наступним кроком став демонтаж напису російською мовою: "Вічна слава героям, полеглим у бою за честь та славу нашої Батьківщини". У 2023 році демонтували три радянські скульптурні композиції: "Мати-Батьківщина", "Воїн з прапором" та "Присяга". Демонтовані елементи було передано до експозиції міського музею "Територія терору".  

З 2025 року розпочалися роботи з дослідження та ексгумації радянських поховань на території Пагорба Слави. Паралельно із цим повалили колони, які були вхідною брамою до меморіалу. 16 липня 2025 року ексгумацію завершили.

25 листопада 2025 року на пленарному засіданні Міської ради офіційно погодили створення нового поля для поховань військовослужбовців полеглих під час російсько-української війни на ділянці колишнього Пагорба Слави. 

Тепер це  сектор Поля почесних поховань № 87, який входить у межі Личаківського цвинтаря та розташований у пішій доступності від місця поховань на вул. Мечникова (поле №86а ). В грудні 2025 року там відбулося перше поховання військовослужбовця.

Архітектура

Пагорб Слави займав невелике плато, що круто спадало до Мазурівки і Цетнерівки (суч. вул. М. Черемшини), і складався з двох окремих частин. Перша частина розміщувалася відразу ж за колишнім парком Гловацького (тепер Личаківський), де на кількох терасах плато розташовувалася 141 спільна могила та 177 поодиноких могил російських солдатів і офіцерів. Тут також була виділена невелика ділянка для російських воїнів мусульманського віросповідання, на могилах яких стояли надгробки з мусульманською символікою. 

Перед цією ділянкою, ближче до теперішньої вул. Пасічної, на невеликій рівній галявині ще в кін. 1930-х стояв чотириметровий білокам'яний хрест, який був оточений невисокою дерев'яною огорожею. На його гранітному постаменті виднівся напис: "Братскія могилы доблесныхъ русскихъ воиновъ жизнь положившихъ за Веру, Царя и Отечество 1914–1915 гг.". Збереглося його фото з 1915 року. 

Близько 150 м на південь на другому виступі плато були поховані російські воїни, що загинули від епідемічних хвороб. Тут також було встановлено декілька пам'ятних хрестів.

У 1952 на місці колишнього Пагорба Слави за проєктом арх. А. В. Натальченко, Г. А. Швецько-Вінецького та І. О. Персикового було споруджено Меморіал воїнів Червоної Армії. Його територія, прямокутна у плані, була оточена кам'яною огорожею, прикрашеною лавровими гірляндами з геральдичними щитами, на яких було зображено емблеми родів військ. Вхід на цвинтар був оформлений двома пілонами з червоного пісковика. На осі входу було встановлено чашу з вічним вогнем.

Центральну частину цвинтаря оформили у вигляді кола, розділеного навпіл Алеєю Героїв. У кожному колі — по тринадцять надгробків. Праворуч і ліворуч Алеї Героїв було розташовано по шість рядів могил. На осях поперечних алей над братніми могилами знаходилися бронзові скульптурні композиції "Присяга" та "Батьківщина-Мати" (скульптор М. Лисенко), "Воїн з прапором" (скульптор В. Форостецький). Ліворуч головного входу височів гранітний обеліск, встановлений у 1952 році солдатам російської армії, що полягли в боях під час Першої світової війни у 1914–1915 роках.

Праворуч головного входу розміщувалась могила радянського терориста-розвідника Миколи Кузнєцова з партизанського загону "Прапороносці" ім. Йосифа Сталіна. Його останки, як вважалося раніше, були перенесені з Борятина на Пагорб Слави 27 липня 1960 року. Однак, ймовірно, цього не могло трапитися, оскільки Микола Кузнєцов потрапив у полон до УПА і був похований на Волині. На могилі був поставлений надгробок із червоного граніту з бронзовим барельєфом (арх. В. Подольський). 

Після демонтажу колишнього радянського меморіалу cучасне Поле почесних поховань № 87 на вул. Пасічній матимете 12 секторів. Станом на листопад 2025 року було виконано такі роботи: сформовано головну алею з дренуючим покриттям, стійким для проведення церемоній у будь-яку пору року; облаштовано зону церемоніалу, повністю очищену від радянських ідеологічних елементів; збережено всі зелені насадження, за винятком кількох аварійних туй; попередньо закладено простір для майбутніх елементів української меморіальної архітектури, які визначатимуться через фаховий конкурс.

Люди

А. В. Натальченко — архітектор, один із авторів проєкту Меморіалу воїнів Червоної Армії на місці колишнього кладовища Пагорба Слави.
В. Подольський — архітектор.
В. Форостецький — скульптор, автор скульптурної композиції "Воїн з прапором".
Г. А. Швецько-Вінецький — архітектор, один із авторів проєкту Меморіалу воїнів Червоної Армії на місці колишнього кладовища Пагорба Слави.
Георгій Бобрінський — граф, російський генерал-губернатор окупованої Галичини.
І. О. Персиковий — архітектор, один із авторів проєкту Меморіалу воїнів Червоної Армії на місці колишнього кладовища Пагорба Слави.
М. Лисенко — скульптор, автор скульптурних композицій "Присяга" та "Батьківщина-Мати". 

Інтерв'ю

Джерела