...

Вул. Карпінського, 8 – cтудентська їдальня Національного університету “Львівська політехніка”

ID: 2229
Будівля студентської їдальні Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1972–78 рр. Архітектори проекту – Іван Петришин та Віктор Кравцов. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з кафетеріями, студентською їдальнею на 850 місць та складом сировини. Станом на 2013 р. використовується за своїм первинним призначенням.

Історія

Корпус студентської їдальні було збудовано на території садів, які належали раніше до монастиря Святого серця (Sacre Coeur), а пізніше до Львівської аграрної академії. Після перенесення академії у м. Дубляни на території почалося будівництво нового академічного містечка Львівської політехніки. На місці нової будівлі раніше стояла дерев’яна церква, яку перед забудовою знесли. Розробка проекту будівлі студентської їдальні розглядалася як завершальна стадія проектування системи будівель нової навчальної зони інституту. Окрім того, їдальню проектували на стику старої та нової навчальних зон, упритул до існуючого корпусу №3, що зумовило необхідність паралельно з розробкою проекту основного об’єму їдальні реконструювати систему автодоріг та проїздів, пішохідних магістралей, автостоянок, мощення, озеленення та малих архітектурних форм на території об’єкту.

Проектною організацією для всього нового комплексу виступало Студентське проектно-конструкторське бюро (СПКБ) Львівського політехнічного інституту. Директором бюро в той час була Віра Лясковська. До авторського колективу будівлі студентської їдальні входили Іван Петришин та Віктор Кравцов, а також Р. Гром та Ю. Хілобок. Головним інженером був Г. Шевчук.

Проектування розпочалося у 1971 р., а будівництво у 1972–74 рр. Генеральним підрядником для всього комплексу академічного містечка виступало Будівельне управління №15 тресту “Львівпромбуд” комбінату “Львівпромбуд”. Замовником був Львівський політехнічний інститут. Фінансування здійснювалося за кошти Міністерства освіти УРСР.

У 1978 р. увесь авторський колектив нового комплексу академічного містечка Львівської політехніки разом із керівництвом ЛПІ отримало Державну премію Ради міністрів УРСР за розбудову інституту. Ректором Львівського політехнічного інституту на той час уже був Михайло Гаврилюк.

Протягом усього часу будівля не змінювала своєї функції і сьогодні офіційно називається Корпус №26 – Студентський комбінат харчування Національного університету “Львівська політехніка”. Вкінці 2000-х у будівлі було проведено косметичний ремонт із заміною вікон.

Пов'язані історії

Архітектура

Корпус їдальні є частиною кварталу академічного містечка Львівської політехніки, що складається з корпусів №1, 2, 3, 4 і 5, власне корпусу їдальні та бібліотеки. Ці корпуси (окрім корпусу №3) було збудовано у 1960–70 рр. Будівля розташована у пішохідній частині вул. Карпінського між корпусами №2 і №3. Головний вхід розміщено з боку вул. Карпінського. Перед входом розташована невелика студентська площа, замощена бетонними плитами. Споруда має три додаткових службових і технічних входи, а також завантажувальний під’їзд до складу у підземному поверсі. Окрім того, підземний рівень сполучено із загальноуніверситетською мережею підземних переходів, які сполучають інші корпуси академічного містечка.

Об’ємно-просторово будівля влаштована як будинок-вставка між існуючими на той час корпусами №2 і №3. Прилягаючи до 3-го корпусу, будівля їдальні утворює з ним внутрішнє господарське подвір’я. По вертикалі надземна частина будівлі складається з трьох основних об’ємів. Партер будівлі заглиблений до середини. Над ним нависає основний об’єм, що об’єднує два наступні поверхи. Верхня частина, своєю чергою, також відступає від основного фронту – вона майже непомітна з рівня землі. Таким чином, будівля візуально здається нижчою, ніж є насправді, що дозволяє їй вписатися в існуюче середовище.

Загалом, внутрішня організація ділить будівлю на господарську частину та частину для відвідувачів. Кожна з цих частин має свої сходові та ліфтові комунікації. На першому поверсі міститься вестибюль, кафетерій на 70 місць, гардероби, кухонно-складські приміщення, а також приміщення адміністрації, архіву та медпункту. На другому і третьому поверхах розташовані два приміщення їдалень та кухонні відділи. На останньому поверсі розміщені зали засідань, технічні приміщення та дві відкриті тераси.

У підвалі розташовані приміщення зберігання сировини, холодильні камери і технічні приміщення. Окрім того, тут розвантажують продукти з автотранспорту, який потрапляє всередину за допомогою довгої рампи з північного боку.

Головна сходова клітка влаштована таким чином, що проміжні сходові майданчики співпадають у рівнях із поверхами сусіднього 2-го корпусу. Отож, будівля студентської їдальні безпосередньо сполучена з цим корпусом.

Конструктивна схема будівлі – збірний залізобетонний каркас із кроком колон 6х6 м. Заповнення стінових пройм виконано із цегли та гіпсобетонних перегородок. Для фасадів характерні ясно виражені конструктивні елементи (колони, ригелі, балки тощо), що разом зі стрічковими вікнами надає будівлі виразної скульптурності. Фасади оздоблені тиньком із кам’янистим заповненням. Інтер’єри у вестибюлі та на головних сходах оздоблені штучним мармуром. Загальні приміщення викладені мозаїчними бетонними підлогами, а у технічних та службових приміщеннях – керамічною плиткою.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Святого Юра, 2 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Детальніше про місце

Персоналії

Іван Петришин (1940–1993) – закінчив Львівський політехнічний інститут у 1967 р. З 1968 р. – старший викладач на кафедрі “Містобудування”.

За період 1968–1990 рр. за проектами Петришина було збудовано 20 архітектурних об'єктів, серед яких:

  • Комплекс спортивно-оздоровчого табору “Політехнік” в м. Алушті зі спальним корпусом на 250 місць та головним корпусом з їдальнею на 500 місць
  • Спальний корпус у комплексі навчального геодезичного полігону ЛПІ у Бережанах
  • Студентську їдальню на 850 місць Львівського політехнічного інституту
  • 72-квартирний будинок по вул. Бойчука у Львові

Віктор Кравцов – архітектор, викладач Львівської політехніки. Народився 1929 р. у Новосибірську. Батько був журналістом. Після закінчення середньої школи в м. Рівне у 1947 р. вступив до Львівського політехнічного інституту на архітектурну спеціальність будівельного факультету. З 1956 р. працював у Облпроекті м. Ужгорода, де проектував житло, критий ринок, реконструював площі міста, міську набережну, концертний зал філармонії. Окрім того, важливими є його проекти ландшафтів Алуштинської долини в Криму, Стрийського парку у Львові, дендропарку в Ужгороді. Отримав нагороду Держкомітету з науки і техніки України за розвиток курортно-рекреаційної системи України.

Працював над створенням теорії економічного сприйняття для містобудівельного і ландшафтного проектування, на замовлення Львівського міськвиконкому зробив передпроектні дослідження і технічно-економічне обґрунтування системи внутрішньоміських економічних міжпаркових доріг у м. Львові.

В 70-х рр. створена Віктором лабораторія архітектурно-пошукового проектування при Студентському проектно-конструкторському бюро (СПКБ) Львівського політехнічного інституту займалася експериментальним проектуванням і прогнозуванням освіти, освітніх споруд на майбутнє. Проект вищого навчального закладу XXI ст., розроблений у цій лабораторії, експонувався в Берліні.

Джерела

  1. Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings. (Wien: Lit verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.
  2. В. Проскуряков.Творчий Внесок Викладачів Львівської Архітектурної Школи у Формування Архітектури Львова у 60–80 рр. ХХ ст. Досвід та перспективи розвитку міст України. Збірник наукових праць (11) (Київ: Діпромісто, 2006), 109.
  3. Студенческое проектно-конструкторское бюро Львовского политехнического института. Комплекс Учебного Городка Львовского Ордена Ленина Политехнического Института. Отдельные Части Проекта Студенческой Столовой на 850 Мест с Централизованным Базовым Складом Сырья (Львов, 1978), 20.
  4. Юрій Бірюльов, Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст.(Львів: Центр Європи, 2008), 624-720.


Автор опису – Андрій Шуляр

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення