Вул. Карпінського, 8 – cтудентська їдальня Національного університету “Львівська політехніка”
Архітектура
Корпус їдальні є частиною кварталу академічного містечка Львівської політехніки, що складається з корпусів №1, 2, 3, 4 і 5, власне корпусу їдальні та бібліотеки. Ці корпуси (окрім корпусу №3) було збудовано у 1960–70 рр. Будівля розташована у пішохідній частині вул. Карпінського між корпусами №2 і №3. Головний вхід розміщено з боку вул. Карпінського. Перед входом розташована невелика студентська площа, замощена бетонними плитами. Споруда має три додаткових службових і технічних входи, а також завантажувальний під’їзд до складу у підземному поверсі. Окрім того, підземний рівень сполучено із загальноуніверситетською мережею підземних переходів, які сполучають інші корпуси академічного містечка.
Об’ємно-просторово будівля влаштована як будинок-вставка між існуючими на той час корпусами №2 і №3. Прилягаючи до 3-го корпусу, будівля їдальні утворює з ним внутрішнє господарське подвір’я. По вертикалі надземна частина будівлі складається з трьох основних об’ємів. Партер будівлі заглиблений до середини. Над ним нависає основний об’єм, що об’єднує два наступні поверхи. Верхня частина, своєю чергою, також відступає від основного фронту – вона майже непомітна з рівня землі. Таким чином, будівля візуально здається нижчою, ніж є насправді, що дозволяє їй вписатися в існуюче середовище.
Загалом, внутрішня організація ділить будівлю на господарську частину та частину для відвідувачів. Кожна з цих частин має свої сходові та ліфтові комунікації. На першому поверсі міститься вестибюль, кафетерій на 70 місць, гардероби, кухонно-складські приміщення, а також приміщення адміністрації, архіву та медпункту. На другому і третьому поверхах розташовані два приміщення їдалень та кухонні відділи. На останньому поверсі розміщені зали засідань, технічні приміщення та дві відкриті тераси.
У підвалі розташовані приміщення зберігання сировини, холодильні камери і технічні приміщення. Окрім того, тут розвантажують продукти з автотранспорту, який потрапляє всередину за допомогою довгої рампи з північного боку.
Головна сходова клітка влаштована таким чином, що проміжні сходові майданчики співпадають у рівнях із поверхами сусіднього 2-го корпусу. Отож, будівля студентської їдальні безпосередньо сполучена з цим корпусом.
Конструктивна схема будівлі – збірний залізобетонний каркас із кроком колон 6х6 м. Заповнення стінових пройм виконано із цегли та гіпсобетонних перегородок. Для фасадів характерні ясно виражені конструктивні елементи (колони, ригелі, балки тощо), що разом зі стрічковими вікнами надає будівлі виразної скульптурності. Фасади оздоблені тиньком із кам’янистим заповненням. Інтер’єри у вестибюлі та на головних сходах оздоблені штучним мармуром. Загальні приміщення викладені мозаїчними бетонними підлогами, а у технічних та службових приміщеннях – керамічною плиткою.
Пов'язані місця
Персоналії
Іван Петришин (1940–1993) – закінчив Львівський політехнічний інститут у 1967 р. З 1968 р. – старший викладач на кафедрі “Містобудування”.
За період 1968–1990 рр. за проектами Петришина було збудовано 20 архітектурних об'єктів, серед яких:
- Комплекс спортивно-оздоровчого табору “Політехнік” в м. Алушті зі спальним корпусом на 250 місць та головним корпусом з їдальнею на 500 місць
- Спальний корпус у комплексі навчального геодезичного полігону ЛПІ у Бережанах
- Студентську їдальню на 850 місць Львівського політехнічного інституту
- 72-квартирний будинок по вул. Бойчука у Львові
Віктор Кравцов – архітектор, викладач Львівської політехніки. Народився 1929 р. у Новосибірську. Батько був журналістом. Після закінчення середньої школи в м. Рівне у 1947 р. вступив до Львівського політехнічного інституту на архітектурну спеціальність будівельного факультету. З 1956 р. працював у Облпроекті м. Ужгорода, де проектував житло, критий ринок, реконструював площі міста, міську набережну, концертний зал філармонії. Окрім того, важливими є його проекти ландшафтів Алуштинської долини в Криму, Стрийського парку у Львові, дендропарку в Ужгороді. Отримав нагороду Держкомітету з науки і техніки України за розвиток курортно-рекреаційної системи України.
Працював над створенням теорії економічного сприйняття для містобудівельного і ландшафтного проектування, на замовлення Львівського міськвиконкому зробив передпроектні дослідження і технічно-економічне обґрунтування системи внутрішньоміських економічних міжпаркових доріг у м. Львові.
Джерела
- Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings. (Wien: Lit verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.
- В. Проскуряков.Творчий Внесок Викладачів Львівської Архітектурної Школи у Формування Архітектури Львова у 60–80 рр. ХХ ст. Досвід та перспективи розвитку міст України. Збірник наукових праць (11) (Київ: Діпромісто, 2006), 109.
- Студенческое проектно-конструкторское бюро Львовского политехнического института. Комплекс Учебного Городка Львовского Ордена Ленина Политехнического Института. Отдельные Части Проекта Студенческой Столовой на 850 Мест с Централизованным Базовым Складом Сырья (Львов, 1978), 20.
- Юрій Бірюльов, Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст.(Львів: Центр Європи, 2008), 624-720.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення