Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Вул. Карпінського, 2/4 – навчально-лабораторний корпус №1 Національного університету “Львівська політехніка”

ID: 2231
Будівля навчального корпусу №1 Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1965–66 рр. Керівник проекту – Іван Багенський. Архітектори проекту – Роман Липка, Андрій Рудницький та Микола Микула. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з лекційними та навчальними авдиторіями, актовим залом та студентською їдальнею. Станом на 2013 р. використовується як навчальний корпус Львівської політехніки.

Історія

Навчальний аудиторно-лабораторний корпус №1 був першим корпусом нового комплексу “Львівської політехніки”, проектуванням якого займалося Студентське проектно-конструкторське бюро (СПКБ) Львівського політехнічного інституту. Над проектом працювали професор Іван Багенський та викладачі-архітектори будівельного факультету Роман Липка, Андрій Рудницький, а також Микола Микула. Виконавцями робіт, аж до головного інженера, були випускники Львівського політехнічного інституту.
В основу архітектурно-планувального вирішення були покладені принципи чіткого функціонального розподілу потоків студентів та викладачів, створення максимально сприятливих умов для проведення навчальних занять та масових заходів, забезпечення мінімальної кількості типових розмірів будівельних конструкцій та деталей із використанням індустріальних методів будівництва. Проектування будівлі розпочалося у 1960 р. Після отримання фінансування від Міністерства освіти УРСР у 1965 р. розпочалося будівництво, яке тривало до кінця 1966 р.
Протягом усього часу будівля не змінювала своєї основної функції. З початку 2000-х, після реструктуризації університету, у 1-му навчальному корпусі знаходяться такі відділи: інститут дистанційного навчання, інститут післядипломної освіти, кафедра української мови, центр професійної орієнтації, деканат екстернату, деканат заочного навчання, центр тестування, велика актова зала.
У кінці 2000-х рр. у будівлі було зроблено часткову модернізацію, замінено вікна та оновлено благоустрій площі перед будівлею, де встановлено фонтан.

Пов'язані історії

Архітектура

4-поверхова споруда є частиною кварталу академічного містечка Львівської політехніки,що складається з корпусів №1, 2, 3, 4 і 5, а також корпусів харчоблоку та бібліотеки. Ці корпуси (окрім корпусу №3) було збудовано у 1960-70 роках (Студенческое проектно-конструкторское бюро, 1978, 21). Будівля розташована на розі вул. Степана Бандери (раніше вул. Миру) та Карпінського між корпусами №5 і №2. Перед корпусом є студентська площа із клумбою та фонтаном посередині, звідки і здійснюється головний вхід у будівлю. Від вулиці до площі ведуть широкі пологі сходи, розділені клумбою посередині. Проект облаштування площі та сходів розробляла Тетяна Максимюк. Другорядний вхід знаходиться з боку внутрішнього подвір’я. Образ будівлі нагадує європейський модернізм у стилі Баухаузу (Bauhaus) 1930-х рр.
Об’ємно-просторово будівля складається з трьох паралелепіпедів, розташованих z-подібно у плані, утворюючи два крила, поєднаних між собою головним об’ємом. Головний центральний об’єм містить простору вестибюльну групу, з великим гардеробом та сходовими клітками по краях, де примикають бокові об’єми. Через цей вестибюль можна пройти наскрізь у внутрішнє подвір’я університетського кварталу. На другому поверсі знаходиться актовий зал висотою у два поверхи із балконом, куди здійснюється доступ з четвертого поверху. У цоколі центрального об’єму знаходиться студентська їдальня. У бокових 4-поверхових крилах знаходяться лекційні та навчальні авдиторії, а також кабінети кафедр. Планувальна схема будівлі – коридорна. Між корпусами №1 і 2, а також № 1 і 4 влаштовано надземні переходи. 
Конструктивна схема будівлі – залізобетонний каркас зі стандартним кроком колон 6х6 м. Огороджуюча конструкція – самонесучі цегляні стіни з великими горизонтальними вікнами. Зовнішні стіни покриті штукатуркою з кам’яним заповнювачем. Покрівля двоскатна із мідної бляхи. Ухили покрівлі мінімально допустимі, а дахові гребені простягаються уздовж конфігурації будівлі. Всередині будівля оздоблена вапняною штукатуркою з олійним пофарбуванням. Підлоги бетонні мозаїчні у коридорах та вестибюлі, паркетні в актовому залі та авдиторіях, а в їдальні, підсобних приміщеннях та санвузлах вкриті керамічною плиткою.

Персоналії

Роман Липка (28.08.1921—21.05.1999) – архітектор, педагог.

Народився у Львові. Закінчив польську гімназію у 1939 р. Вступив до Львівського політехнічного інституту у 1940 р. Протягом німецької окупації працював рахівником у відділі знання і просвіти. 1944 р. мобілізований до Радянської армії, брав участь у боях на території Польщі, Німеччини і Чехословаччини. У 1946–50 рр. продовжив навчання на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту. У 1950–1951 рр. працював у волинському Облпроекті у Луцьку. 1951 р. призначений виконуючим обов'язки головного архітектора Волинської області. 1952 р. прийнятий до КПРС. Звільнився 1952 р. за власним бажанням, переїхав до Львова, де працював асистентом на кафедрі архітектурного проектування Львівської політехніки. У1971–87рр. – завідувач кафедри рисунку і живопису. Депутат Львівської міської ради у 1969–80 рр. Очолював львівське відділення Спілки архітекторів України у 1971–83 рр. Автор статей із питань містобудування та архітектури. Досліджував біографії українських архітекторів, архітектуру львівських передмість, гуцульську народну архітектуру. Помер у Варшаві під час поїздки із циклом лекцій.

Проекти:
  • Будинок ательє мод у Луцьку (1951)
  • Спецспоруда в Луцьку (1951)
  • Житловий будинок у Горохові Волин. обл. (1953)
  • Житловий будинок на вул. Червоної армії в Луцьку (1953)
  • Реконструкція Львівського будинку моделей (1958), (у співавторстві)
  • Перший навчальний корпус Львівської політехніки на розі вул. Бандери і Карпінського (1966), (співавтор А. Рудницький)
  • Монумент партизанам Волині (1968, скульптор Л. Гром)
Андрій Рудницький (4.12.1928–26.08.2009) – архітектор, професор Львівської політехніки, доктор архітектури, член Української академії архітектури, голова львівської організації Спілки архітекторів України.
Навчався у початковій школі Сестер Василіянок, пізніше – в українських гімназіях у Львові, Криниці та Відні. Завершив навчання 1946 р. у львівській СШ №44. У 1946–1951 рр. навчався на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту. Пізніше навчався в аспірантурі при інституті (1951–1954). Від 1954 р. – асистент; а від 1957 р. – доцент кафедри  “Архітектура” Політехнічного інституту; у 1967 р. обраний завідуючим кафедри архітектурного проектування. 1971 р. кафедру розділено на три спеціалізовані кафедри, і Рудницький очолив одну з них – Містобудування, якою керував до 1982 р. Паралельно був деканом архітектурного факультету Львівської політехніки (1977–1991). Головував у Львівській організації Спілки архітекторів України (1983–1992). 1989 р. у Ленінграді захистив докторську дисертацію на тему “Архітектурно-містобудівельні аспекти проблеми управління міським середовищем”. 1991 р. отримав звання професора. Член-засновник, а від 1992 р. – дійсний член Української академії архітектури. 1992 р. заснував першу в Україні кафедру реконструкції та реставрації архітектурних комплексів, яку очолював до 2002 р. 1998 р. очолив створену за його участі Спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів у Політехніці.

Наукові праці:
  • Розвиток міст західних областей УРСР та їх соціалістична реконструкція (1971)
  • Архітектурна композиція в містобудівництві (нарис теорії) (1974)
  • Транспорт в планировке городов (1976)
  • Управление городской средой (1985, за монографію нагороджений дипломом Мінвузу України).
Проекти:
  • Реконструкція першого спортивного корпусу Львівської політехніки (1954), (співавтор О. Селастельников). Спочатку споруда була зведена для Галицької крайової виставки у 1894 р.
  • Проект реконструкції логопедично-фоніатричного диспансера у Львові (1957)
  • Перший навчальний корпус Львівської політехніки на розі вул. Бандери і Карпінського (1966, співавтори Р. Липка і студенти Політехніки)
  • Проект центру с. Березово Закарп. обл. (1970)
  • Планування історичного центру м. Жовкви Львівськ. обл. (1983)
  • Співавтор  історико-меморіального комплексу патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрість Терноп. обл. (1999), (співавтори М. Бевз, Ю. Дубик, О. Заліщук)

Джерела

  1. Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings (Wien: Lit verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.
  2. Студенческое проектно-конструкторское бюро Львовского политехнического института. Комплекс Учебного Городка Львовского Ордена Ленина Политехнического Института. Паспорт объектов. (Львов, 1978).
  3. Юрій Бірюльов, Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 624-720.


Автор опису – Андрій Шуляр

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення