Вул. Генерала Чупринки, 071 – будинок інституту "Містопроект"

Офісна будівля розташована у структурі міського кварталу між вул. Генерала Чупринки (раніше вул. Пушкіна), Природною та Моршинською. Головний вхід здійснюється з вул. Генерала Чупринки. Додаткові входи у будівлю на різних рівнях здійснюються із господарського подвір’я та вул. Природної. В’їзд у вбудовані гаражі – з вул. Природної (Технічний архів, 1979, 76). Через будівлю влаштовано відкритий прохід, що сполучає вул. Генерала Чупринки з вул. Природною. Прохід сформовано як каскад сходів крізь відкритий атріум з терасами на різних рівнях. З боку вул. Природної до будівлі прилягає зелений сквер.

Початково у проект будівлі було закладено додаткові офісні площі для проектного інституту, який планувалось розширювати. Також, на перспективу було передбачено, що в будівлі працюватимуть різноманітні заклади громадського обслуговування та харчування, які розташуються вздовж пішохідного проходу-пасажу між вул. Генерала Чупринки та Природною, де на бічних терасах у різних рівнях знаходитимуться літні кафе, а відкритий атріум стане центром нової багатофункціональної будівлі.

Будівля є поєднанням кількох об’єктів, розташованих довкола відкритого прямокутного у плані атріуму. Основна 5-поверхова частина будівлі розташована як вставка між існуючими будівлями вздовж вул. Генерала Чупринки. Додаткова п-подібна частина прилягає з боку вул. Природної. Внаслідок різниці в рельєфі основна частина знаходиться вище на два поверхи від додаткової (Технічний архів, 1979, 76). Прохід через атріум сформовано як каскад сходів завдяки зниженню рель’єфу на 7 метрів. Обабіч сходів на різних рівнях знаходяться відкриті тераси.

У приміщеннях будівлі містяться проектні майстерні та кабінети, розташовані вздовж замкнутого довкола атріуму коридора. В основній частині ці приміщення розташовуються з обох сторін від коридора, а у п-подібній – лише з однієї. Таким чином, коридор у п-подібній частині будівлі отримує природне освітлення зі сторони атріуму. Споруда має три сходові клітки та два ліфти – пасажирський і вантажний.

Складається з 5 надземних, 2 цокольних і підвального поверхів. На першому поверсі знаходиться вестибюльна група, конференц-зал на 313 місць з кінопроектною на два проектори, приміщення фінансового відділу та інженерного сектора. Також на першому поверсі знаходяться торгові приміщення з окремим входом. Другий, третій і четвертий поверхи займають проектні майстерні та кабінети. На першому цокольному поверсі знаходиться машинний зал ЕОМ, обчислювальний центр та фотолабораторія. Другий цокольний поверх займають приміщення відділу оформлення, копіювальні та технічні приміщення. У підвалі знаходиться спортзал, столярна і механічна майстерні та вбудований гараж на 4 автомобілі(Технічний архів, 1979, 76).

Конструктивна схема будівлі – збірний залізобетонний каркас із цегляним заповненням. Фундаменти залізобетонні пальові та стрічкові. Великопрольотні приміщення, такі як спортивний та актовий зали мають кесонне перекриття трикутної геометрії зі збірних елементів. Це перекриття мало експериментальний характер і було розроблено інженером Василем Бойківим.

Внутрішні стіни будівлі оброблені шпаклівкою і покриті фарбою на мастичній та клейовій основах, а також керамічними панелями на сходових клітках (Технічний архів, 1979, 76). Підлога в кабінетах покрита паркетом, у технічних та складських приміщеннях – керамічною плиткою, а у коридорах – мозаїчна.

Оскільки за своєю масою та розмірами будівля “Містопроекту” домінує над навколишньою забудовою, щоб візуально зменшити її масивність і вписати у середовище, фасади було розчленовано на різні композиційні частини, вертикально за допомогою пілонів та горизонтально за допомогою стрічкових вікон. Оздоблення фасадів – фактурне тинькування бежевих пастельних тонів, притаманне навколишній забудові. Для візуального зменшення висоти будівлі, її карниз завершується псевдо-дахом із керамічної черепиці (Бірюльов, 2008, 624–720).

Технологічно та конструктивно будинок “Містопроекту” належить до модернізму, але в естетичному плані будівля виражає відхід від канонів  цього напряму. ЇЇ вигляд містить в собі ідеї епохи постмодернізму, яка хоч із запізненням, але все ж набула значного впливу в архітектурному середовищі Львова у 1980-х.