Вул. Івана Федорова, 08 – житловий будинок
Історія
XVI ст. — зведена кам'яниця Юстковичівська,
що пізніше називалася Нестеровичівською.
1610 — зведена кам'яниця Лисковичівська,
що пізніше називалася Криве Коло
Кін. XVII ст. — виконані фрески з релігійними сюжетами.
ІІ пол. XVIII ст. — ґрунтовна перебудова і об'єднання
двох кам'яниць, надбудова 4-го поверху.
1884 — заміна ґонтового
даху на бляшаний.
1910 — ґрунтовна реконструкція приміщень 1-го поверху, переобладнання їх
під поштову філію.
1960-і — ремонт, проведений Львівськими міжобласними реставраційними майстернями.
2005 — проведено реставраційно-адаптаційні
роботи, відкриті автентичні ренесансні елементи.
Будинок на вул. Федорова, 8 розміщений з тилу східного приринкового кварталу.
Стоїть він на місці двох давніх кам'яниць, які у XVII–XVIII ст. мали назви від
імені власників: та, що праворуч, називалася Лисковичівська або "Криве Коло" (На
кривім колі); ліворуч — Юстковичівська чи Несторовичівська. Перша була
власністю вірменської родини Тороса Лисковича (Лисковята), друга – української
родини Красовських. Кам'яницю Лисковичівську у 1610-х рр. будував відомий архітектор
Павло Римлянин (Paolo Romanus), який у той самий час будував
костели і монастирі Бернардинів
і Бенедиктинок.
Пізніше будинок Григорія Лисковича отримав назву "Криве Коло" від
кривої вулиці біля Домініканського костелу, навпроти якої він стояв. Власники
цієї кам'яниці вели торгівлю восковими свічками і корінням. Друга кам'яниця, Юстковичівська, у XVII ст. перейшла у
власність Стефана Несторовича Красовського, і від нього отримала назву Несторовичівська. Стефан Несторович був
українцем, одним із найзаможніших львівських міщан; його маєток обраховувався у
100 тис. золотих. У цю суму, крім готівки, входила вартість ще трьох кам'яниць
у середмісті Львова. На коронаційному сеймі короля Яна III Собєського 1676
р. Стефан Красовський отримав шляхетський титул та звільнення від податків.
Після смерті Стефана будинок перейшов до його сина Миколи Красовського, писаря,
а пізніше сеньйора Ставропігійського братства. Після нього (†1697) кам'яниця по
спадку перейшла до його сестри. 1725 р. вона продала її Адамові Жевуському (Rzewuski),
підляському капеланові, який на той час був власником Королівської кам'яниці
пл. Ринок, 6. Син останнього, Михайло, відкупив також кам'яницю "Криве
Коло", і об'єднавши її з Юстковичівською, перебудував у стилі ампіру. Ця
ґрунтовна перебудова відбулася у II пол. XVIII ст. Тоді ж надбудовано 4-й поверх.
На початку XIX ст. ця — вже спільна — кам'яниця змінила декількох власників. У середині XIX ст. її власником був відомий львівський міщанин Казимир Дендор (Dendor). 1861 р. власник Юліан Папара (Papara) просив дозволу магістрату на прорубування дверей на місці віконного прорізу. 1866 р. магістрат зобов'язав Юліана і Станіслава Папарів провести ремонт кам'яниці, позаяк вона перебувала у незадовільному стані: прогнив комин і провисли стелі 3-го ярусу. Від 1870 р. кам'яницею володіла Маріанна Папара. Будівельна справа на кам'яницю повідомляє, що 1872 р. орендар Хаїм Крамарович (ChaimKramarowicz) відреставрував опорний стовп в офіцині. 1877 р. Маріанна Папара хотіла замінити стару ґонтову покрівлю даху на нову аналогічну, але 1880 р. магістрат зобов'язав її вкрити дахи вогнетривким матеріалом. Щойно у 1884 р. був влаштований новий дах із бляшаною покрівлею. Ремонтні будівельні роботи проводив 1889 р. новий власник Францішек Мозер (Mozer).
1910 р. кам'яницю придбав артист Львівського театру Юзеф Хмєлінський (JózefChmieliński). Того року відбулася ґрунтовна реконструкція приміщень першого поверху із метою переобладнання їх під філію цісарсько-королівської пошти. Проект виконав архітектор і будівничий Людвік Вельтце (Veltze). Під час ведення ремонтних робіт виявили чимало елементів мистецької декорації з XVII ст. Так, у світлиці на партері, ліворуч від сіней, під шаром тиньку відкрили балковану стелю з модринового дерева зі слідами червоного пофарбування. Таку ж стелю відкрили і в невеликій кімнаті на 2-му ярусі. Балки, окрім малювання, були декоровані різьбленими розетками. У тій же великій світлиці партеру з-під грубого шару тиньку було відкрито кам'яні віконні фрамуги з роздільною колоною без декоративної різьби. В іншому приміщенні на партері віднайшли різьблену білокам'яну колону, що стояла в ніші та була закрита пізнішим прусським муром (фахверком). Найцікавішими в цьому будинку виявилися фрески, розкриті з-під шару тиньку, у віконних фрамугах сходової клітки. Фрески ці з релігійними сюжетами — Богородиця Воплочення — виконані, правдоподібно, наприкінці XVII ст. львівським малярем Олександром Ляницьким. Перед початком реставраційних робіт магістрат звернувся до Ґрона консерваторів (GronoKonserwatorskie). Листом від 4 лютого 1910 р. Ґроно погодило запропоновану адаптацію, видавши застереження, щоби всі орнаментовані частини після розчищення залишилися неторканими. Такою мала залишитися і відкрита балкована стеля світлиці. 1928 р. будинок оцінили на 56 тис. золотих.
У 1931 р. власник Авраам Грубер (Gruber) звів офіцину. 1934 р. частину приміщень 2-го поверху перебудували на два помешкання з лазничками. E 1960-х рр. Львівські міжобласні реставраційні майстерні провели ремонт фасадів.
Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.79 р. кам'яниця включили до Національного реєстру пам'яток під ох.№1275.
2005 р. були проведені реставраційно-адаптаційні роботи в приміщеннях на партері ліворуч від брами за проектом архітектора Юрія Дубика. Тоді розкрили балковані ренесансні стелі та кам'яну різьблену міжвіконну колону. Всі балки різьблені, характерні для ренесансних львівських кам'яниць XVI–XVII ст. На південній стіні розкрили аркатуру з трьох півциркульних арок із різьбленими білокам'яними готичними підп'ятниками. У стіні між кімнатами відкрили частково зруйнований портал із орнаментом у вигляді меандру. В меншій кімнаті на північній стіні розкрили фрагмент готичної арки.
Пов'язані історії
Архітектура
Чотириярусна восьмивіконна кам'яниця, яка в своїй основі походить із XVI ст., зазнала значних перебудов і реновацій упродовж XVIII–XIX ст. Партер, декорований дощатим рустом, відділений від поверхів між'ярусним карнизом. Зміщені праворуч вхідні двері з білокам'яним профільованим лучковим порталом і фігурної форми віконце з кованими ґратками над ним є елементами XVIII ст. З цього часу походять також ковані дверні полотна. На 2-му ярусі над порталом влаштований балкон на консолях простої форми. Віконні обрамування поверхів виконані в тиньку. Поля під сандриками 2-го ярусу заповнені гірляндами. Заглиблені прямокутні площини під вікнами 3-го ярусу обрамовані канельованими пілястрами. Вінцевий карниз декорований ліпними консолями. Брама, що веде на подвір'я, перекрита хрестовим склепінням, яке спирається на різьблені кам'яні підп'ятники. В подвір'ї є три- і чотириярусні офіцини з залишками архітектурних елементів XVI–XVII ст.
Елементи старої архітектури збереглися в конструкції сходової клітки. Там же, на рівні 2-го ярусу, збереглися кам'яні міжвіконні колони тосканського ордеру, правдоподібно, з XVII ст., затиньковані та побілені.
Вікна та двері офіцини, ліворуч від входу, на всіх ярусах декоровані білокам'яними обрамуваннями. Балкон 1-го ярусу цієї офіцини підтримують кам'яні кронштейни з розетками. Над білокам'яним профільованим порталом замурованих дверей вмонтований барельєф Богородиці з Дитям з XIX ст. (нині розмальований олійною фарбою). Дві пари вікон 2-го і 3-го ярусів мають білокам'яне обрамування з ренесансними сандриками, декорованими тригліфами та розетками. Скромніші білокам'яні обрамування вікон і дверей збереглися на дворовому фасаді 2-го і 3-го ярусів головного будинку.
2005 р. проведені реставраційно-адаптаційні роботи у приміщеннях на партері ліворуч від брами (архітектор Юрій Дубик). Було відкрито ренесансові балковані стелі та кам'яну різьблену міжвіконну колону. Всі балки різьблені, характерні для ренесансних львівських кам'яниць XVI–XVII ст. На південній стіні розкрито аркатуру з трьох півциркульних арок із різьбленими білокам'яними готичними підп'ятниками. У стіні між покоями відкрито частково зруйнований портал із орнаментом у вигляді меандру. В меншому покої на північній стіні розкритий фрагмент готичної арки.
Будинок зберігає нашарування з різних періодів: планувально-просторову структуру двох ренесансних кам'яниць, характерні пізньосередньовічні інтер'єри та архітектурний вистрій дворових фасадів XVII ст., бароковий білокам'яний портал головного входу та сходову клітку XVIII ст. та архітектурний вистрій чільного фасаду XIX ст.
Персоналії
Адам Жевуський (Adam Rzewuski) — підляський капелан, власник Королівської кам'яниці на пл. Ринок, 6, який 1725 р. відкупив кам'яницю Несторовичівську.
Григорій Лискович (Gregor Lyskovych) — власник кам'яниці Лисковичівської, яка отримала назву "Криве Коло" (На кривім колі).
Казимир Дендор (Dendor) — львівський міщанин, власник кам'яниці на поч. XIX ст.
Маріанна Папара (Marianna Papara) — власниця кам'яниці від 1870 р.
Микола Красовський — син Стефана, писар, а пізніше сеньйор Ставропігійського братства.
Михайло Жевуський (Michal Rzewuski) — син Адама, власник кам'яниці Несторовичівської, який відкупив кам'яницю "Криве Коло" і у ІІ пол. XVIII ст. об'єднав її з Юстковичівською.
Олександр Ляницький — львівський маляр, який виконав наприкінці XVII ст. фрески з релігійними сюжетами – Богородиця Воплочення.
Павло Римлянин (Paolo Dominici Romanus) — відомий львівський архітектор, який будував кам'яницю Лисковичівську у 1610-х рр.
Станіслав Папара (Stanisław Papara) — власник кам'яниці наприкінці XIX ст.
Стефан Несторович Красовський — один із найбагатших львівських міщан, українець, власник кам'яниці Юстковичівської, яка від його імені отримала назву Несторовичівська.
Торос Лискович (Лисковята) — львівський вірменин, власник кам'яниці Лисковичівської.
Францішек Мозер (Franciszek Mozer) — власник кам'яниці від кін. XIX ст.
Хаїм Крамарович (Chaim Kramarovich) — орендар кам'яниці у XIX ст.
Юзеф Хмєлінський (Józef Chmieliński) — артист Львівського театру, власник кам'яниці від 1910 р.
Юліан Папара (Julian Papara) — власник кам'яниці наприкінці XIX ст.
Юрій Дубик — архітектор-реставратор, який 2005 р. провів реставраційно-адаптаційні роботи в приміщеннях на партері ліворуч від брами.
Організації
Джерела
1. Державний архів Львівської
області (ДАЛО) 2/1/441.
2. Науково-технічний архів Інституту "Укрзахідпроектреставрація",
Л-40. Проект опорядження фасадів (1971);
Паспортизація (1978); Архітектурні обміри (1981); Паспортизація об'єктів
культурної спадщини (2011); Акт техстану (2011).
3. Вуйцик Володимир, Кам'яниця на вул. Федорова, 8 (Рукопис). Науково-технічний
архів Інституту "Укрзахідпроектреставрація".
5. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.
6. Charewiczowa Lucia, Czarna kamienica i jej mieszkańcy
(Lwów, 1935).
7. Jaworski Franciszek, O szarym Lwowie (Lwów, 1916).
8. Łoziński Władysław, Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku.
Architektura i rzeźba. (Lwów, 1901), 70.
9. Sprawozdania Grona konserwatorów
Galicyi Wschodniej (Lwów, 1911), N 88-99.
10. Гребеняк В., "Картини з історії руського Львова", Ілюстрована Україна, 1913, №2.
11. Мельник Борис, Вулицями старовинного
Львова (Львів: Видавництво “Світ”, 2002), 157.
12. Мельник Борис, Довідник перейменувань
вулиць і площ Львова (Львів: Видавництво “Світ”, 2001).
13. Мельник Б., Шестакова Н., "Кам'яниці Львівського середмістя", Наукові записки. Львівський історичний музей,
2008, Вип. XII., 133-158.
14. Могитич Роман, "Архітектура і містобудування доби середньовіччя (XIII
– поч. XIV ст.)", Архітектура
Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008).
16. Могитич Роман, "Ліктьовий податок", Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 2009, Ч. 19.
17. Памятники градостроительства и
архитектуры УССР, Т. 3 (Київ: Будівельник, 1985), 68.
18. Присяжний Кость, "Виникнення та розвиток кахльових печей. Пропозиції
до реставрації", Вісник Інституту
Укрзахідпроектреставрація, 2003, Ч. 13, 109-122.
19. Присяжний Кость, "Двері. Історичний огляд", Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, 2002, Ч. 12, 142-150.
Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин