Вул. Марка Черемшини, 17 – спортивний комплекс

Наприкінці ХІХ ст. для польського товариства “Сокіл” було споруджено стадіон, який на той час був найбільшим у Львові (Medyński, 1937, 238). Стадіон був розташований біля підніжжя пагорба Личаківського парку, сидіння його трибун врізалися амфітеатрально у схили Личаківського пагорба. Він був призначений для фізичних вправ і спортивних товариських зустрічей. Біля стадіону при тодішній вул. Цетнерівка (тепер вул. М. Черемшини) стояв критий дерев’яний манеж для коней, побудований у 1898 р. за проектом архітектора Івана Левинського у закопанському стилі (Orłowicz, 1925, 191; Jaworski, 100). Пізніше, у міжвоєнний період, дерев’яний манеж перебудований на мурований цегляний будинок для спортивних занять.

Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету у 1957–59 рр., коли розчистили частину давнього фільварку “Цетнерівка” від сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу “Пагорб Слави” (Трегубова, Мих, 243-244; Вуйцик, Липка, 154). Спочатку облаштували футбольне поле, після цього легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом – майданчики для спортивних ігор. Будівельні роботи продовжили у 1976 р. Тоді за проектом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу – Палацу спорту. 1980 р. його віддали до вжитку. Невдовзі у ньому почала проводити тренування і матчі Національного чемпіонату з міні-футболу команда “Україна” (під орудою викладача університету Романа Мелеха). У її складі вирізнявся Роман Ковальчик, якого залучили до лав збірної України, де він виборов бронзові відзнаки Чемпіонату Європи. Пізніше, на початку 2000-х рр. на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу жіноча команда “Галичанка”. Певний час головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб “Сокіл” (кін. 1990-х – поч. 2000-х рр.).