...

Вул. Глінки, 5 – житловий будинок (колишня вілла)

ID: 2392

Двоповерховий будинок був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна як приватна вілла відомого художника Антонія Стефановича. В архітектурі вілли поєднані сучасні конструктивні рішення із неоґотичним декором. Пам'ятка архітектури (ох. № 1227-М).

 

Історія

Вулиця Бічна Кадетська (тепер Глінки), що виникла на поч. ХХ ст., вважалася свого часу однією з найпрестижніших у місті. Розташована серед мальовничої озелененої території на північному схилі Вулецьких пагорбів, вона була забудована у першій половині ХХ ст. віллами — спершу неоґотичними (будинки №№ 1а, 5, 7), а згодом, у 1930-х рр., — у стилі функціоналізму.

У 1913 р. вулицю назвали на честь польського магнатської роду Гербуртів. Під час німецької окупації у 1943–1944 вона була вул. Травневою (Маіеnѕtrаѕѕе), а від 1945 р. отримала назву на честь російського композитора Михайла Глінки (1804–1857) (Мельник, 2008, 173).

Автором проектів трьох неоґотичних вілл був архітектор Артур Шлеєн (Artur Schleyen); серед них і вілла № 5, власником якої був художник Антоній Стефанович. Тоді вілла мала адресу вул. Кадетська бічна, 4 або конскрипційний № 1601 ¼. 26 листопада 1903 р. львівський магістрат затвердив проект вілли, а 24 вересня наступного року її будівництво було завершене (ДАЛО 2/1/2261).

Ймовірно, після смерті Стефановича (1929 р.) власниками вілли стали Казимир та Марія Бартлі (Kazimierz Bartel, Maria Bartlowa) — відомі польські політики. Вони фігурують як власники будинку в документах від 1935 р.:у цьому році на замовлення власниці архітектор Анджей Фридецький (Andrzej Frydecki) розробив проект перепланування вілли (ДАЛО 2/1/2261).

Сьогодні будинок використовується як житло, його поділено на квартири.

Архітектура

Вілла окремо розташована серед житлової забудови кін. ХІХ – поч. ХХ ст. на південь від центру міста. Західним фасадом виходить на вулицю Глінки. Ділянка відокремлена огорожею, яка через перепад рельєфу між вулицею і ділянкою слугує підпірною стінкою.

За конфігурацією ділянка вілли мала прямокутну форму, як це зазначено на проектному кресленні. Існує перепад висот між територією ділянки та вулицею. За способом розташування вілла є окремо розташованою ближче до фронту вулиці. Рекреаційна зона біля вілли поділена доріжками, також тут є палісадник та господарська зона.

Згідно із проектним кресленням 1903 р. вхід до вілли здійснювався через перший поверх до прямокутного вестибюлю, де були влаштовані сходи, а навколо групувалися такі приміщення: комора, кухня, з якої був вхід до туалету й ванни, а також їдальня, вітальня, кабінет. В кухні, з півночі, був вихід до саду. Сходова клітка сполучала цоколь, перший та другий поверхи. На другому поверсі розташовувалися спальні, туалет, ванна, тераси. Також з передпокою другого поверху є сходи на горище. В цокольному поверсі були приміщення сторожа, пральня і прасувальня (magiel), туалет та пивниці.

У 1935 р. внутрішнє планування вілли дещо доповнили та змінили: в передпокої було відмежовано тамбур, вхід до туалету та ванни влаштовано через коридор, а вихід до саду — із додаткового тамбура. На другому поверсі в результаті поділу однієї великої кімнати з’явилися спальня та прасувальня. У цоколі з передпокою зі сходовою кліткою було влаштовано додатковий вхід до вілли, а в одній із пивниць — кухню для сторожа.

Згідно з проектними кресленнями перекриття між поверхами здійснювалося склепіннями системи Кляйна, а балки були виконані зі залізобетону за сучасною для того часу системою Еннебіка (Hennebique) (ДАЛО 2/1/2261). Конструкція даху створена з дерев’яних крокв.

Через перепад рельєфу вілла має різну висоту. Архітектурну композицію будівлі характеризує динамічне та асиметричне поєднання двоповерхових об’ємів.

Вілла двоповерхова з терасою на південно-західному фасаді, прямокутної конфігурації у плані. У пластиці фасадів наявне відкрите кам’яне мурування та тиньковані поверхні на основі вапняно-піскового розчину, металеві ґратки вікон, огородження балкону та поруччя сходів. Вхід до вілли — по сходах через півциркульний портал, що підтримується стилізованою ґотичною колоною з одного боку та імпостом у вигляді чоловічої голови з високою шапкою та вусами — з іншого. Вікна першого поверху — лучкові, прямокутні, півциркульні; вікна другого поверху — прямокутні, півциркульні біфорії та прямокутні трифорії, мають ґотичне тиньковане обрамування. Вікна сходової клітки (північний фасад) зберегли засклення т. зв. оболонками.

Головний (західний) фасад у рівні другого поверху містить півциркульну нішу, під якою є скульптурка химери — створіння з великими вухами та висолопленим язиком, яке підтримує голову руками. Причілок східчастий має стилізоване ґотичне завершення та дахові вікна у вигляді півциркульного трифорію. Наріжник південного та західного фасадів акцентується стилізованим контрфорсом, який підтримує водомет для відводу води з тераси другого поверху.  Дахи двосхилі та чотирисхилі, випусти яких підтримуються профільованим карнизом.

Стилістика вирішення фасадів характеризується застосуванням декоративних стилізованих неоґотичних елементів, серед яких: причілок, контрфорс, характер профілювання та форми вікон, дверей, карнизів, балюстради,  а також наявність водомета, колони з капітеллю, скульптури химери, вітражів, металевих завіс вхідних дверей, ґраток вікон та ліхтаря.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Глінки, 1а – художня школа ім. О. Новаківського (колишня вілла)

Детальніше про місце
Опис

Вул. Глінки, 7 – готель "Замок Лева" (колишня вілла)

Детальніше про місце

Персоналії

Артур Шлеєн (Artur Schleyen) — львівський архітектор єврейського походження, громадський діяч, у 1903 р. розробив проект вілли для родини художника Антонія Стефановича.
Антоній Стефанович (Antoni  Stefanowicz) — львівський художник, походив з родини вірмен католицького обряду, перший власник вілли.
Анджей Фридецький (Andrzej Frydecki) — архітектор, педагог, фахівець із проектування театральних споруд, у 1935 р. здійснив проект перепланування вілли.
Марія Бартель (Marja Bartlowa) — політик, дружина Казимира Бартеля,  власниця вілли

Джерела

1. Державний архів львівської області (ДАЛО) 2/1/2261.
2. Світлана Лінда, "Архітектура історизму",  Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов (Львів, Центр Європи, 2008), 410.
3. Мельник Ігор, "Вулька і Помірки", Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії (Львів, Центр Європи, 2008), 173.


Автор опису — Марія Захарчишин
Редактор — Ольга Заречнюк