Ievgen

ID: 53

The narrator has been living in Lviv since 1945. Practically right after his arrival he and his family moved into building No. 49 on I. Kotliarevskogo Street and is one of the oldest inhabitants of the street who came here during the post-war years. In the interview the respondent spoke about the pre-war inhabitants of the building: a “Polish general Sikora” and a “university professor Krawczinski” who left for Poland. He also recalled post-war Lviv. He described the changes that took place in building No. 47 on I. Kotliarevskogo Street and the adjacent territory as well as the garden. He talked about the owner of building No. 32 on I. Kotliarevskogo Street.

The language of the respondent/respondents is reproduced without changes in a selective transcript of the interview.

The language of the respondent/respondents is reproduced without changes in a selective transcript of the interview.

Загальні відомості

…Народився в Дніпропетровську… Батько з цих країв… і після війни його направили сюди на роботу…

Будинок № 49 по вул. І. Котляревського

…Більше за мене, напевно, тут нема вже ні одного жителя… Я живу на цій вулиці з 45 (1945) року… у цій самій квартирі, у цьому самому будинку… Я пам’ятаю всі події, які відбувалися на нашій вулиці…

Отримання помешкання

…Ми шукали житло… Була система маклерів…, маклери казали, де звільнюється житло… Ми спочатку на Котляревського 20 номер…, а потім… Котляревського, 41, ця квартира… То був будинок польського генерала Сікора… Його син приїжджав…, десь в 50-х роках… Він жив на другому поверсі, а тут на першому поверсі… жив такий професор університету, кафедра…, по-моєму, історії або філософії… професор Кравчинський… Вони виїжджали до Польщі…Мама моя була лікар-гінеколог… Батько був інженер-будівельник… Він був інвалід війни… Вони цю квартиру купили, купили, підкреслюю – не взяли, а купили у пана Кравчинського. Пан Кравчинський тут жив зі своєю жінкою і двома бабусями… Я пам’ятаю їх всіх… Ми спочатку разом жили десь місяці півтора… Батьки діставали американські раціони…, такі коробки, там був сніданок, обід і вечеря…

Меблі від попередніх мешканців

…Скільки було, стільки й є – чотири кімнати… Меблі були… Все купили. …Ще годинник лишився з тих часів, …дзеркало… А решта меблів розійшлися…

Перепланування. Ремонти

Ні, нічого не робили. Змін ніяких не було роблено… Тільки ремонти робили. …Балкон валиться…

Сусіди

…А потім там нагорі (на другому поверсі)…, комунальна квартира… Дванадцять людей живе… Там три сім’ї проживає. Причому різні, вони не рідні… Я вже кілька разів пропонував розмінятися, роз'їхатися. Ні в яку. …Якщо людина все життя прожила в стайні, то вона вже нічого іншого собі не уявляє… Ну, як ти можеш тут жити? Подивіться на туалет, подивись на ванну, на місця загального користування… Балкони всі пробиті… Я нічого не можу зробити в цьому будинку…

Вулиця І. Котляревського

Будинок № 47 по вул. І. Котляревського

(Розповідає дружина оповідача) …будинок 47, я просто в шоці… То є архітектор Захарієвич… І на цьому будинку є дощинка – пам'ятник архітектури. Вони повністю зробили перепланування… Не внутрі, а знаружі… Там такий був ганочок… Побудували ці гаражі… Тут був прекрасний сад… тут був такий ганочок маленький, як замочок…

(Оповідач) …там був сад, чудесний сад… Персики навіть там росли. Там були такі груші, такі ябка… Елітні сорти, дуже смачні… а вони вирубали все, побудували якісь там паркани…, якісь дорожки… А в середині басейн побудували…

На розі будинок, от тут, де трамвай переходить…, там, де оці рейки проходять, там стояв будинок. Там було відділення міліції… Особняк такий стояв… Двохповерховий особнячок… Коли трамвай провели, його зруйнували… Урізали той будиночок, що з башенкою на розі стоїть, урізали його територію…

На розі вулиці Котляревського і Тудора… того нового будинку, його не було, там була дитяча площадка… Ми ж там бавилися всі, там пісочниця була… Я ше пам’ятаю, що при заході сонце в нас світило, а тепер при заході сонце вже не світить… Та кімната зі-за того будинку стала темна…

Будинок № 32 по вул. І. Котляревського

Той будинок навпроти, поряд єврейського центру, той люксусовий, то був приватний будинок. Професор Шуберт з Політехніки, кафедри архітектури. Він був власник того будинку… При радянській владі той будинок не був націоналізований. Він довів, пред’явив всі документи, що він побудував той будинок за свої кошти… І він весь час…, той будинок був його власністю, він ніякого до ЖЕКу, він здавав квартири в оренду, там шість квартир було…

Будинок № 63 по вул. І. Котляревського

63 залізничний будиночок, він був побудований десь в 60 (1960-х роках)… там було бомбосховище…

Інше

Повоєнний Львів

Згадки (про Львів у 1945 р.) були дуже позитивні… Вразили архітектура і культура… Особливо мене вразили Оперний театр… Були післявоєнні годи… Запам’яталися мені там сквер біля порохової башні, зараз Обласна держадміністрація, там була так звана трофейна виставка… Були всі трофейні і зброя і прилади…, навіть там літак стояв… Запам’яталося, що 3 вересня 45 (1945) року… салют, феєрверки… на Площі Ринок над ратушею ракети… то було святкування дня перемоги над Японією…

Мене вразило, що Львів був дуже високо культурний…