Як говорити про минуле через гру
Еміль біжить, за ним – Фредді та собака Dолт. Загрозливі зелені газові хмари просочуються слідом по тунелях. Попереду шлях до втечі перегороджує купа землі. Еміль чимдуж прокопується скрізь неї, до зовнішнього світу, але й тут їх переслідує отруйний газ, від якого трійця тікає, рятуючи життя. Раптом – гучні сигнали, вигуки, змахи рук… До них під‘їжджає санітарка. Відчайдушний стрибок до машини – і друзі врятовані!" – сцена з відеогри Valiant Hearts: The Great War ("Хоробрі серця"). Ця гра — міні-музей Першої світової, вдалий приклад застосування мікроісторії для зображення найдрібніших і дуже важливих деталей війни. Концептуальною основою проекту є прагення оживити ті мільйони постатей, які зараз перетворюються у безлику статистику. Гра "Хоробрі серця" є частиною виставки і буде одним з пунктом авторської екскурсії.
Як розказувати дітям про минуле? Як зацікавити їх історією? Як показати, що за великими битвами, подіями і постаттями стоять долі звичайних людей? Музеї, галереї та виставкові простори все більше фокусуються на роботі з дітьми, застосовуючи інтерактивні формати розмови про минуле. Про комікси, фільми, ігри, інтерактивні веб-ресурси, як про формати публічної репрезентації історії початку ХХ століття, - прості, пізнавальні і водночас цікаві для дітей різного віку і дорослих.