Говорити про складні теми Другої Світової війни

У серії матеріалів публікуємо розроблені командою едукаторів та дослідників навчально-методичні матеріали для вчителів, базовані на дослідженнях та проектах Центру міської історії.

Сюжет -  РОЗСТРІЛ ПОЛЬСЬКИХ ВЧЕНИХ НА ВУЛЕЦЬКИХ ПАГОРБАХ 4 ЛИПНЯ 1941 РОКУ

Тема: Окупаційний нацистський режим в Україні

Формування навичок та компетентностей:

• організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;
• уміти вирішувати проблеми;
• уміти працювати з документами та аналізувати їх;
• організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;
• критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;
• уміти протистояти непевності та труднощам;
• займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;
• уміти співробітничати та працювати у групі;
• міти використовувати нові технології інформації та комунікації;
• уміти знаходити нові рішення.

Форми та методи роботи: робота в команді, індивідуальна, Fishbone, аналіз історичних джерел, бесіда, мозковий штурм.

Обланднання: телефон, картки з ребусами, картки з QR-кодами, fishbone-схема.   

Хід заняття:

Крок 1

Завдання 1

Розвиток хронологічної компетентності. Робота з візуальними джерелами (фото)

Запропонуйте учням придати події, які передували окупаційному нацистському режиму у Львові, шляхом виконання онлайн вправи за посиланням.               

https://learningapps.org/watch?v=prjq92kfk19

Крок 2

 Запропонуйте учням сформувати групи.

Для цього кожен учень одержує картку з ребусом, в залежності від отриманого завдання учень потрапляє в одну із трьох груп.

Завдання 2

Відгадайте зашифроване у ребусі слово.

(Насильство, зло, жертва)

 1.

 2.

3.

Завдання 3

Обговорення

Яке відношення ці слова мають до нацистського окупаційного режиму?

Які приклади насильства у період ІІ світової війни Вам  відомі?

Що, на вашу думку, є причиною таких вчинків?

До яких наслідків це призвело?

Чи можна за допомогою насильства вирішити проблему, або досягнути поставленої мети?

Чим закінчуються всі конфлікти насправді?

Крок 3

Чи відомі Вам події, з тих, що відбулися у період нацистської  окупації у Львові?

Одним із сюжетів, який ми розглянемо на уроці є яскравим прикладом нацистського окупаційного режиму,  а саме,  розстріл нацистами львівських вчених на Вулецьких пагорбах.

Запропонуйте учням опрацювати та проаналізувати тексти:

Додаток 1

 « Від початку Другої світової війни рейхсканцлер націонал-соціалістичної Німеччини Адольф Гітлер, розробляючи експансіоністські плани щодо країн Східної Європи, планував позбавити народи цих країн інтелектуальної еліти, політично небезпечної для реалізації згаданих планів. З цього приводу на початку німецько-польської війни у вересні 1939р. Гітлер заявив у вузькому колі осіб: «Будь-кого з тих, кого ми можемо знайти у Польщі, як представників верхніх класів необхідно ліквідувати; якщо хтось займе їх місце, їх потрібно взяти під варту й дати з ними раду у сприятливий час».  До «верхніх класів» нацисти зараховували офіцерів, офіційних посадових осіб Польської держави, суддів, великих землевласників, бізнесменів, інтелектуалів, священиків – будь-кого здатного на лідерство. Нацисти масово заарештовували від початку війни представників цих професій і соціальних станів й знищили тисячі з них протягом перших років війни. 17 жовтня 1939р. нацистський фюрер повторив: « Зростаюча загроза расової боротьби не допускає правових обмежень; вжиті методи… забезпечать, що польська інтелігенція не зможе перерости в новий керуючий клас». Протягом подальшого року й надалі позиція рейхсканцлера нацистської Німеччини у цьому питанні не змінилася. 2 жовтня 1940р. А.Гітлер принципово заявив у своїй ставці: «Обов’язково потрібно звертати увагу на те, що не може бути «польських панів»; там де є польські пани, вони повинні бути знищені, як би жорстоко це не звучало».  …   Після цього у подальшій розмові фюрер ще раз наголосив, що «для поляків може бути тільки один пан і ним є німець; двоє панів не можуть бути поряд один із другим, а тому усіх представників польської інтелігенції треба знищити. Це звучить жорстоко, але таким уже є закон життя» … [1]

Додаток 2 .

 Відскануйте за допомогою мобільного телефону QR-код для отримання тексту. 

Додаток 3

Спогади Тадеуша Гумовського

 «У ніч з 3 на 4 липня 1941 року нас розбудили несподівані удари у ворота. Я відчинив хвіртку. До передпокою ввалилося 5 чоловіків – серед них три гітлерівці у військовій формі і двоє цивільних. До будинку вони підїхали на машинах. Наказали подати домову книгу … переглядаючи книгу, натрапили на прізвище «Родзевич». Тоді у сестри проживав актор і режисер Родзевич… було досить легко здогадатися, що цивільні пояснювали військовим: це не той Родзевич, який їм потрібен … Через якусь годину побачили, що в сусідній віллі, де жив професор політехнічного інституту Роман Віткевіч, засвітилися вогні, а хвилиною пізніше пролунало два постріли. Обшук там тривав хвилин п'ятнадцять. Коли все втихомирилося, я підійшов до паркана, який розділяв наші ділянки,  і дізнався, що професора Віткєвіча заарештували разом зі сторожем, який жив у них. Кілька хвилин просидів я у дворі. Почало світати, і тоді я побачив, що на Вулецьких пагорбах солдати копають яму. Це дуже мене стурбувало. Розповів про це близьким, і з тієї\ хвилини ми вже не відходили од вікон. Яму було викопано за пів години. Людей приводили з боку будівель «Абрагамовичів» … і вишиковували над самим краєм ями, обличчям до нас. Військові стояли з другого боку ями. Після залпу майже всі жертви одразу попадали в могилу. Ми лічили четвірки. Наскільки пригадую їх було щось до п’яти. Серед приречених були жінки. Всі відбувалося швидко, тому що інші партії вже чекали своєї черги на горі . Після розстрілу військові швидко закидали могилу землею. Ми спостерігали за розстрілом за допомогою бінокля. Крім мене, екзекуцію спостерігали мій батько,дружина і сестра. Крім професора Віткевіча, я не впізнав нікого. Але пам’ятаю, що мої близькі розпізнали чимало знайомих, і серед них професора Влодзімєжа Стожека з синами, професора хірургії Тадеуша Островського з дружиною, професора права Романа Лонгшамо де Бер’є та інших. Жінок було, як я пригадую, три. Одну з них, котра не могла йти тягли два солдати. Таким чином було розстріляно приблизно двадцять осіб».[2]

Запропонуйте учням виконати наступне завдання застосовуючи метод Fishbone.

Для цього кожна група учнів отримує схему рибячого скелету:

• голова –  проблемне питання, що підлягає аналізу;
• верхні кістки – основні поняття  та причини виникнення проблеми;
• нижні кістки  – факти, що є підтвердженням певних причин чи понять, вказаних у схемі;
• хвіст – відповідь на поставлене проблемне питання.

Проблемні питання:

Як Ви думаєте, чому нацисти нищили освітян?

Чи можливо було запобігти розстрілу вчених?

Чому нацисти відступаючи зі Львова, намагались приховати сліди своїх злочинів?

Після заповнення схеми в групах учні презентують результат обговорення в класі.

Крок 4

Запропонуйте учням виконати вправу за наступним посиланням:

https://learningapps.org/watch?v=pmcjhfbzk19 .

Після виконання вправи учням відкриється світлина з зображенням пам’ятника у Студентському парку.  При потребі розкажіть учням про ідею пам’ятника.

Запропонуйте учням скласти розповідь від першої особи,  на тему: «Я – пам’ятник», використовуючи наступні запитаня:

Для чого я тут?

Чи я потрібен?

Про що я розповідаю?

 Мій найважчий спогад?

 Чого я хочу від людей, які проходять повз мене?

 Чи я єдиний, хто зберігає пам'ять?  

Чому я повинен зберігати пам'ять?

Домашнє завдання: Намалюйте, чи створіть макет пам’ятника, та розкажіть його концепцію.

[1] Боляновський А. Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 188с.  – С. 10-11.

[1] Фрагмент споминів Гумовського та інших очевидців тих подій див.: Mord profesorow lwowskich w lipcu 1941 roku // Albert Z/ Kazn profesorow lwowskich… / Zygmunt Albert. – S. 35-68. Взято за: Боляновський А. Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 188с.  – С. 30-31.