Торгівля на Ринку у міжвоєнний період

Торгівлю розпочинали о 3 годині ночі. На площу приїздили вози гуртовиків із овочами, фруктами і квітами. О 5 годині ранку вони покидали площу, після чого на неї виходили місцеві перекупники із Личакова, Замарстинова, Клепарова та інших дільниць міста.

Сталих торгових лотків (страганів) на Ринку було близько 100. На 20 із них продавали рибу, ще на 20 – квіти, на інших 20 – молочні продукти (набіл), на ще 30 печиво і хліб (Szolginia, 1992,168). Поширеною була розносна торгівля. Торговці пропонували клієнтам здебільшого кухонне начиння, а перед Різдвом – живі карпи (Szolginia, 1992,169). 

Вулична торгівля на Ринку була поєднана із торгівлею у крамницях. Поряд розташовувалася молочарня Швейцера (Schweitzera), бакалія Лянгера (Langera), продаж фортепіано Кубеші (Kubeszi), магазин Раухера (Rauchera), крамниця одягу Менша (Mensza), крамниця Шапіри (Szapiry), крамниця одягу Пфау (Pfau), магазин взуття Амстера (Amstera), крамниця тканинних (блаватних) товарів Авербаха (Auerbacha), крамниця капелюхів купця Фельса (Fełsa) і ювелірна крамниця Вішньовіца (Wisżniowitza), склад фарб Вінклера (Wincklera), крамниця господарських товарів Вагнера (Wagnera), магазин суконних товарів Валляха (Wałlacha), крамниця вин Штадтмюллера (Sztadtmüllera), крамниця взуття "Hera", магазин трикотажних і панчішних виробів  "Olka", крамниця Пордеса (Pordesa), крамниця меблів Меркеля (Merkeła) (Лемко, Михалик, Бегляров, 2009,  13-18).

Власники крамниць намагалися боротися із вуличною торгівлею на площі. Влада реагувала на їхні звернення, і у лютому 1936 року заборона на вуличну торгівлю поширилася також на територію Ринку (Львівська хроніка, Діло, 1936, ч.33, 5).

Із 1944 року радянська влада заборонила базарну торгівлю на площі і перенесла її звідси на площу святого Теодора.