Співпраця купців з Торгово-промисловою палатою

Торгово-Промислова палата до 1911 року була розташована у палаці Потоцьких-Бєльських-Бесядецьких на площі Галицькій, 10, а з 1911 до 1939 року на вулиці Академічній, 17 (сьогодні проспект Шевченка, 17).

 Керівниками Палати у міжвоєнний період були Леопольд Бачевський (Leopold Baczewski) (1919–1924), Генрик Колішер (Henryk Koliszer) (1925–1929), Марцін Шарський (Marcin Szarski) (від 1929), Владислав Бирка (Wladyslaw Byrka) (1929–1936), Міхал Ясінський (Michał Jasiński) (1937–1939).

Займалася захистом професійних інтересів купців, вирішувала економічні питання Львівського, Тернопільського та Станіславського воєводств Другої Речі Посполитої.   Організація представляла економічні та професійні інтереси підприємців перед урядовою адміністрацією й органами місцевого самоврядування. Створювала й утримувала спеціальні інституції та управління: дослідницькі інститути, інформаційні бюро, виставки, торги. Захищала інтереси промисловості і торгівлі під час визначення розмірів податків, тарифів і соціальних виплат.

Після Першої світової війни розбудовувала свою структуру. Згідно зі статутом, львівська Торгово-промислова палата складалася з 70 радників, сім з яких призначало Міністерство промисловості і торгівлі. Водночас ще сім осіб можна було кооптувати до інституції. Палата формувалася в чотири етапи: 1) обрання 28 радників на загальних виборах, 2) вибори 42 радників в економічних організаціях, які визначав міністр промисловості і торгівлі, 3) міністр призначав 7 радників, 4) можлива кооптація 7 радників.

Розпорядження президента від 15 липня 1927 року про Торгово-промислові палати  підвищило їхній статус до інституцій економічного самоврядування й юридичних осіб. (Dąbrowski,2012, 8). До реформи у 1927 році займалася обговоренням проектів польського законодавства та політики уряду в сфері економіки. Конкурувала із краківською Торгово-промисловою палатою за територію впливу. Торгово-промислова палата у Львові декілька разів ініціювала свій вихід з Союзу Промислово-торгових палат Львова, аргументуючи це тим, що її позиції не підтримували.

Із 10 квітня 1922 року публікувала “Економічні відомості” (“Wiadomości gospodarcze”).

Організовувала підрозділи, які займалися вирішенням економічних проблем. З цією метою у жовтні 1922 року керівники Палати сформували економічний комітет. У 1924 році при Торгово-промисловій палаті з технологічно-промислового відділу створили Технологічний інститут, який організовував професійні курси. 20 лютого 1924 року при цьому відділі заснували дорадчий комітет у справі ремесел, щоб краще організовувати навчання ремісників. Цього ж року почали працювати банківська і податкова комісії. 

До середини 1920-х років запрацювали такі комісії: президії, банківська, вугільно-нафтова, залізнична, податкова і соціально-політична. 11 червня 1929 року почали роботу статутна, вугільно-нафтова, кредитно-фінансова, податкова, комунікаційна, соціально-політична, комісія торгівельної політики й експорту. 24 вересня 1929 року статутно-регламентна комісія Палати створила окремі комісії для встановлення торгівельних правил і професійної освіти, які запрацювали з 4 листопада 1929 року (Масик,2015,213)

Із інших підрозділів Торгово-промислової палати у Львові діяла комісія з врегулювання економічної кризи (працювала від 1932 року), цінова комісія дерева діяла від 1935 року. Працювали також інспектори з експорту яєць, яких призначали за розпорядженням міністра промисловості і торгівлі.

Через фінансові проблеми змушена була брати додаткові кредити й відмовитися від фінансування своїх проектів, виступала за ринкову економіку, критикуючи будь-які наміри обмежити свободу підприємницької діяльності. Часто організація закидала урядові відсутність співпраці з економічним середовищем.  Радники організації звертали увагу, що влада занедбала Східну Малопольщу і домагалися, щоб цей регіон трактували однаково з іншими частинами держави. Наприклад, у 1925–1926 роках Торгово-промислову палату непокоїв намір уряду ліквідувати промислові відділи при воєводствах (Масик,2015,211-212).

24 листопада 1925 року за ініціативи Торгово-Промислової палати й за участі Львівської політехніки заснували Психотехнічний інститут, який мав допомагати вибирати професію в галузях, де бракувало фахівців. Водночас 1927 року надала допомогу промисловим і торговим підприємствам у Львівському, Тернопільському і Станіславівському воєводствах (виділила 2 000 злотих), які постраждали від повені, й надіслала Міністерству промисловості і торгівлі прохання також їм посприяти (Масик, 2015,213).

Керівництво та члени Палати брали участь у засіданнях низки фахових інституцій: Міжнародної торгової палаті в Парижі та Ради економічних союзів у Львові. Рекомендували претендентів на різні посади: оцінювачів майна, торгових суддів, членів воєводських комісій з економічних питань. Водночас призначали делегатів до Державної промислово-торгової ради, Державної залізничної ради, Дирекції залізничної ради у Львові. Припинила діяльність у 1939 році із початком Другої світової війни та включенням Львова до Радянського Союзу.

Пов'язані персоналії:

Марцін Шарський (Marcin Szarski)  (1868-1941) – юрист, економіст, банкір, політичний діяч;
Леопольд Бачевський (Leopold Baczewski) (1859-1924) – львівський підприємець, представник роду Бачевських. Із 1897 року член Торгово-промислової палати у Львові;
Владислав Бирка (Wladyslaw Byrka) (1878-1945) – юрист, економіст, політик;
Генрик Колішер (Henryk Koliszer) – економіст, один із керівників Торгово-промислової палати;
Міхал Ясінський (Michał Jasiński) – керівник Торгово-промислової палати.